Справа № 161/18681/25
Провадження № 2/161/6055/25
10 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собуцької В.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що з 14.11.2003 року по 24.10.2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До повноліття дитини ОСОБА_2 сплачував на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки з його доходів щомісячно, згідно рішення суду від 05.12.2012 року. На разі, син сторін досягнув повноліття, навчається в м. Києві. Самостійно отримувати заробіток та забезпечувати себе немає змоги.
З огляду на наведене, позивач просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення ним навчання.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року у справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.
07.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує позов. Вказує, що син є повнолітньою особою, проживає в м. Києві. Позивач перебуває за кордоном, відповідно проживає окремо від дитини. Доказів того, що ОСОБА_5 перебуває на повному утриманні позивача не надано. Він, як батько, в добровільному порядку перераховує необхідні сину кошти на його картку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов. Додатково зазначив, що наразі також стоїть питання щодо можливого переходу сина на дистанційне навчання по причині наявного в країні військового стану та частих обстрілів м. Київ, у зв'язку з чим витрати на оренду житла не будуть потрібні.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.11.2003 року по 24.10.2013 року (а.с.6).
Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на разі є повнолітнім.
Предметом розгляду справи є питання стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина до закінчення ним навчання.
Згідно зі статтею 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтями 182, 200 цього Кодексу передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд також бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Згідно довідки № 3049 від 11.08.2025 року ОСОБА_4 є студентом ІІ курсу групи КВ-42 факультету прикладної математики Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського» денної форми навчання і закінчує університет 30.06.2028 року (а.с.11).
Відповідно до умов договору оренди житлового приміщення від 11.08.2024 року вартість оренди квартири, де проживає ОСОБА_5 становить 13000 грн. на місяць (а.с.13-15).
Суд зауважує, що договір укладено на один рік (від 11.08.2024 року згідно п. 1.3), однак доказів його пролонгації після 11.08.2025 року матеріали справи не містять (положення щодо автоматичного його продовження договором не передбачені).
Інших доказів на підтвердження витрат позивача на утримання дитини до позову не долучено.
В судовому засіданні встановлено, що дитина знаходиться на державній формі (навчання є безоплатним), отримує щомісячну стипендію в сумі близько 2000 грн. на місяць.
Відповідач є здоровою особою, офіційно працевлаштований, щомісячний дохід останнього з його слів становить близько 40000 грн.
Крім того, з долучених до відзиву доказів вбачається, що ОСОБА_2 в добровільному порядку перераховує кошти на рахунок сина.
Законодавець покладає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання лише за умови, що діти у зв'язку із навчанням потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть її надавати.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Звертаючись із цим позовом, позивач, крім єдиного зазначення факту навчання сина, не обґрунтувала, на які саме потреби, пов'язані із навчанням, яке є безкоштовним, він потребує матеріальної допомоги батька та, усупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не подала щодо таких обставин жодного належного, допустимого і достовірного доказу.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо своїх доходів та доходів сина (стипендії, допомоги від держави, інше) та жодного розрахунку щодо витрат, що є вирішальним для підтвердження необхідності отримувати допомогу від батька та для визначення розміру такої допомоги у сукупності з усіма доказами.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з навчанням повнолітньої дитини (наприклад, вартість комунальних послуг, придбання підручників, іншої навчальної літератури, канцелярського приладдя та ін.). Ураховуючи принцип змагальності сторін, у спірних правовідносинах саме на позивача покладено тягар доказування на доведення заявленого до стягнення розміру аліментів.
Суд також зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач та син сторін ОСОБА_5 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4,10).
Однак, місце реєстрації особи за певним місцем не є тотожним поняттю місця проживання.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач наразі проживає за кордоном, син сторін у зв'язку з навчанням проживає в м. Київ.
Відтак, належних доказів проживання позивача із сином, а отже і наявності у неї права звернення до суду з даним позовом не долучено.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач під час звернення до суду з позовом була звільнена від сплати судового збору, вказані витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк