Справа № 161/18579/25
Провадження № 2/161/6031/25
11 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собуцької О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаною заявою.
В обґрунтування вимог вказує, що він перебував у відносинах з відповідачем. Від спільного проживання у них народилось двоє дітей ( ОСОБА_3 , 2016 року народження, та ОСОБА_4 , 2018 року народження). ОСОБА_2 з 2023 року виїхала за кордон з молодшим сином, близько п'яти років назад остання самоусунулась від виховання сина ОСОБА_5 та нехтує батьківськими обов'язками: не виявляє турботи, не цікавиться їх особистим життям, здоров'ям та вихованням. Дитина перебуває на повному утриманні батька.
На підставі наведеного, позивач просить суд, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач до початку судового засідання подав до суду заяву про слухання справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Правом подачі відзиву на позов не скористалась.
Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала на адресу суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у відносинах без реєстрації шлюбу.
Від спільного проживання у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
На даний час старший син ОСОБА_8 проживає з позивачем та перебуває на його утриманні (а.с. 11-16).
З висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради від 10.10.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_6 . Відповідач не телефонує, не цікавиться життям дитини, матеріально не допомагає. ОСОБА_8 поживає з батьком, який забезпечив йому всі належні умови для виховання та розвитку. Місцезнаходження матері невідоме. Враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавити відповідача батьківських прав.
Вказане також стверджується відомостями з Лищенського ліцею Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04 березня 2024 року та 02 квітня 2025 року, в якому навчається ОСОБА_6 (а.с.14,15).
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 як матір малолітнього ОСОБА_6 свідомо ухиляється від його виховання, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріально не забезпечує.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 20 ( v0020700-08 ) від 19.12.2008 року ) роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала та у судове засідання для розгляду справи по суті не з'явилась, що, на думку суду, свідчить про її байдуже ставлення до дитини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (громадянку України), батьківських прав щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк