Справа № 157/1763/25
Провадження №1-кп/157/180/25
12 листопада 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2025 року за № 12025030000000574, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Залізниця, Любешівського району Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Ратне Ковельського району Волинської області, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 28 червня 2025 року близько 16 години 20 хвилин всупереч вимогам Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи автомобілем марки «TOYOTA» моделі «RAV4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони міста Каменя-Каширського Волинської області в напрямку до села Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області, поблизу будинку № 4, що по вулиці Ветеранів у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, зі швидкістю 96,7-104,7 км/год, проявив безпечність, був не особливо уважним та не особливо обережним до категорії учасників дорожнього руху таких як велосипедист та дитина, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху транспортних засобів (понад 50 км/год), внаслідок чого скоїв наїзд на неповнолітнього ОСОБА_7 , який перетинав на велосипеді проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку-набухання речовини головного мозку, що розвинувся на фоні відкритої черепно-мозкової травми (підшкірний крововилив нижньо-центрального відділу потиличної ділянки волосистої частини голови; рваної рани лівої тім'яно-потиличної ділянки волосистої частини голови; садна задньої половини лівої тім'яно-скроневої ділянки і задньо-центрального відділу лівої скроневої ділянки волосистої частини голови; множинні різнорозмірні крововиливи на внутрішній поверхні м'яких тканин голови з множинними (8 шт.) розривами власного апоневрозу голови; множинні багато-фрагментарні переломи кісток склепіння та основи черепа; забій-руйнація речовини головного мозку з крововиливами під його оболонки і в його шлуночкову систему), як однієї зі складових отриманої потерпілим поєднаної тупої травми тіла; закритої тупої травми грудної клітки (забої обох легень і серця); закритої тупої травми живота (забою печінки); вогнищевих та дрібновогнищевих крововиливів в клітковину заочеревинного простору; внутрішньошкірного крововиливу лівої половини лоба; осаднення шкіри лівої параорбітальної ділянки обличчя; саден середньої третини правого скату носа, задніх поверхонь ділянок правого і лівого ліктьових суглобів, тильної поверхні правої кисті (3 шт.), тильно-ульнарної поверхні проксимальної фаланги І пальця лівої кисті, правої бокової поверхні ділянки тазу, задньої поверхні ділянки правого колінного суглобу, передньої і задньої поверхонь середньої третини правої гомілки, задньо-латеральної поверхні ділянки правого гомілково-ступневого суглобу, задньої поверхні межі верхньої і середньої третин лівої гомілки, задньо-латеральної поверхні ділянки лівого гомілково-ступневого суглобу; внутрішньошкірного крововиливу лівої сідниці; поверхневого садна передніх поверхонь нижньої третини правої гомілки і ділянки правого гомілково-ступневого суглобу; поверхневого садна задньо-латеральної поверхні ділянки того ж (правого) гомілково-ступневого суглобу, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і які стали причиною смерті. У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 1.7, п. 2.3 б), п. 2.3. д), п. 12.4, п. 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме: п. 1.7 - водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи; усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності; п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.3 д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год; п. 12.9 б) - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Своїми необережними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю і підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, за яких ним було скоєно кримінальне правопорушення, а також пояснив, що відразу ж після наїзду на потерпілого викликав поліцію та надавав потерпілому допомогу, про вчинене шкодує, і на цей час зрозумів, наскільки потрібно бути уважним на дорозі і проявляти особливо увагу, просить вибачення у родини загиблого, розділяє з ними їхню біль, відшкодував шкоду, хоча й розуміє, що таке відшкодування не зменшить горе батьків. Обвинувачений просив суворо його не карати, не позбавляти його волі, а також просив не призначати йому додаткове покарання у вигляді права керування транспортними засобами, оскільки право керування автомобілем має важливе значення у його житті, автомобіль необхідний йому для того, щоб забезпечувати доїзд дітей до навчального закладу, догляд його хворої матері та виконувати пасторські обов'язки.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, суд, з'ясувавши у судовому засіданні, чи правильно розуміє обвинувачений зміст зазначених ним обставин, чи немає сумнівів у добровільності позиції останнього та роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а також заслухавши думку прокурора, захисника та потерпілого, які не заперечили у судовому засіданні щодо такого порядку розгляду кримінального провадження, на підставі ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 як особи, яка керувала транспортним засобом, у порушеннях правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть неповнолітнього потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, наведених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснень, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди також мають враховувати ставлення особи до допущених нею порушень Правил дорожнього руху та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо). У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є необережним, однак відноситься до категорії тяжких злочинів, посягає не лише на безпеку дорожнього руху, а й на життя людини, що є найвищою соціальною цінністю.
Суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, працює, є настоятелем храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці селища Ратне Ковельського району та кліриком Володимир-Волинської єпархії Української православної церкви, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за хворою матір'ю похилого віку, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, а також добровільне відшкодування матеріальної шкоди, про що потерпілий ОСОБА_4 підтвердив у судовому засіданні.
Обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, висловив жаль з приводу скоєного, просив у судовому засіданні у родини потерпілого вибачення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Таким чином, враховуючи тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, вищезазначені дані про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, фактичні обставини вчинення злочину і те, що згідно з досудовою доповіддю органу пробації ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб, і ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінено як низький, і беручи до уваги характер допущених обвинуваченим грубих порушень Правил дорожнього руху, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, а також беручи до уваги думку потерпілого яка, хоча й не є визначальною, але підлягає врахуванню, про те, щоб не позбавляти обвинуваченого волі та права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 належить призначити основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у виді 3 років позбавлення волі, та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік і, з огляду на можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, звільнити його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
На думку суду, при звільненні обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, його виправлення забезпечується тривалістю іспитового строку, який не є мінімальним, а також і призначенням йому додаткового покарання.
Підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, про що просив прокурор у судовому засіданні, зокрема і покарання, яке належить відбувати реально, з огляду на встановлені фактичні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з урахуванням принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд не вбачає.
З огляду на характер допущених обвинуваченим грубих порушень ПДР, що мали місце у населеному пункті, суд не вбачає підстав для звільнення останнього від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами.
Визнання обвинуваченим вини, дані про його особу, позитивні характеристики, наявність пом'якшуючої покарання обставини свідчать про наявність підстав для призначення ОСОБА_5 покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, однак ці обставини не є достатніми для не застосування додаткового покарання.
Не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від додаткового покарання посилання останнього на ті обставини, що автомобіль необхідний йому для виконання пасторських обов'язків, забезпечення доїзду дітей до навчального закладу та забезпечення догляду за матір'ю, адже ці обставини не свідчать, що право керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу обвинуваченого.
На думку суду, призначене обвинуваченому основне та додаткове покарання буде справедливим, відповідатиме принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а покладення на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за його поведінкою.
З урахуванням ст. 100 КПК України речові докази: автомобіль марки «Toyota Rav4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить повернути власнику ОСОБА_5 , велосипед марки «BTWIN», чорного кольору, - повернути володільцю ОСОБА_4 .
Арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2025 року на автомобіль марки «Toyota Rav4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед марки «BTWIN», чорного кольору, необхідно скасувати.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз (висновки експерта СЕ-19/103-25/8764-ІТ від 09.07.2025, № СЕ-19/103-25/8765-ІТ від 28.07.2025, СЕ-19/103-25/9138 від 24.07.2025, № СЕ-19/111-25/49449-ІТ від 20.08.2025, № СЕ-19/103-25/10432-ІТ від 19.09.2025) у розмірі 35 656 гривень.
Застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
Підстав для вжиття інших заходів забезпечення кримінального провадження немає.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки, що передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Речові докази: автомобіль марки «Toyota Rav4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_5 , велосипед марки «BTWIN», чорного кольору, - повернути володільцю ОСОБА_4 .
Арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2025 року на автомобіль марки «Toyota Rav4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед марки «BTWIN», чорного кольору, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 35 656 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий: ОСОБА_1