11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/12840/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 30 червня 2025 року) в справі № 160/12840/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправними дій щодо застосування до розміру нарахованої пенсії (з урахуванням індексацій у 2022-2025 роках та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн) обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язання здійснити з 01 квітня 2025 року виплату пенсії (з урахуванням індексацій у 2022-2025 роках та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн) без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування до розміру нарахованої пенсії ОСОБА_1 обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2025 року виплату пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зауважує, що позивач предметом позову визначив дії відповідача із приводу не виплати уже фактично нарахованих індексацій та доплати на виконання рішення суду від 10.10.2024 року у справі № 160/24309/24.
Під обмеження максимальним розміром потрапив не основний розмір пенсії, а щомісячна доплата та індексації, а суд першої інстанції зобов'язав здійснювати виплату саме основного розміру пенсії без обмеження максимальним розміром.
Тому вважає, що судом першої інстанції обрано не ефективний спосіб відновлення порушеного права.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Звертає увагу на неврахування судом першої інстанції приписів Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року, які є чинними, а також п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що призвело до необґрунтованого неврахування приписів статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стосовно обмеження пенсій максимальним розміром.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова №209) пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача з 01.04.2025, розмір якої склав: основний розмір пенсії 17 074,62 грн (67% від 24 484,50 грн).
Крім того, позивачу нараховано, зокрема: індексацію базового ОСНП 2022 (17074,62*0,140) 2390,45 грн; індексацію базового ОСНП 2023 (17074,62 *0,1970) 1500,00 грн; індексацію базового ОСНП 2024 (18574,62 *0,0796) 1478,54 грн; індексацію базового ОСНП 2025 (22443,61 *0,1150) 1500,00 грн.
Підсумок пенсії з надбавками склав - 25 943,61 грн. Проте, належний до виплати з 01.03.2025 розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії становить 23 610,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 19.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 160/24309/24 позивачу з 01.08.2024 проведено перерахунок пенсії з урахуванням індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118 (далі Постанова № 118) та нараховано щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Також, зазначеним рішенням суду не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати позивачу пенсію, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою № 118 та встановити щомісячну доплату, відповідно до Постанови № 713 понад максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262. Тому, розмір пенсійної виплати та доплати на виконання рішення суду обчислено урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262. 3 01.04.2025 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі 23610,00 грн, який обчислено на виконання рішення суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки упродовж 2022 року та по теперішній час стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії без обмеження граничним розміром.
Згідно з листом від 28.03.2025 та протоколом перерахунку пенсії, відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023, проте, при цьому застосовані обмеження максимальним розміром.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Оскільки не встановлено порушень щодо нарахування та виплати позивачу індексації пенсії та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку пенсії від 01 квітня 2025 року (а.с. 23) з 01 квітня 2025 року основний розмір пенсії склав 17 074,62 грн (67% від 24 484,50 грн).
Також позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2022 (17074,62 * 0,140) - 2390,45 грн, індексацію базового ОСНП 2023 (17074,62 * 0,1970) - 1500,00 грн, індексацію базового ОСНП 2024 (18574,62 * 0,0796) - 1478,54 грн, індексацію базового ОСНП 2025 (22443,61 * 0,1150) - 1500,00 грн.
Підсумок пенсії з надбавками - 25 943,61 грн, розмір пенсії до виплати з 01 березня 2025 року з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн.
Спірним в цій справі є питання правомірності обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром після проведення індексації.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які ма-ють право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закону № 2262-ХІІ).
08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що приведені вище норми Закону № 2261-ХІІ та Закону № 3668-VI суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Висновок суду в цій справі відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 30 серпня 2022 року в справі № 440/994/20.
Абзацом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - постанова № 209), зокрема, установлено, що з 1 березня 2025 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідно до пункту 1 постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
На виконання постанови № 209 відповідачем позивачу нарахована індексація базового ОСНП 2025 із застосуванням 0,1150 в сумі 1500 грн.
Суд зауважує, що на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 209, якою установлена індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, законодавцем не внесено будь-яких змін до правових норм, які регулюються спірні правовідносини, зокрема, до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VІ.
Наявність у постанові № 209 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2025 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не дає відповідачу підстави для зменшення розміру пенсії позивача при нарахуванні індексації внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Частинами першою - третьою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
В цьому випадку постанова Кабінету Міністрів України № 185 як нормативно-правовий акт не відповідає приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, тобто правовому акту, який має вищу юридичну силу, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не підзаконний нормативно-правовий акт, яким є постанова № 185, в частині індексації пенсії тільки в межах максимального розміру пенсії.
Враховуючи наведені вище норми права, а також стале та послідовне правозастосування Верховного Суду з питання обмеження максимального розміру пенсії, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром у розмірі її фактичного нарахування, з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови №209 без обмеження максимальним розміром.
Стосовно позовних вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з урахуванням індексацій у 2022-2025 роках та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн суд зазначає наступне.
Як вказано вище, з 01 квітня 2025 року основний розмір пенсії позивача склав 17 074,62 грн (67% від 24 484,50 грн), позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2022 (17074,6 * 0,140) - 2390,45 грн, індексацію базового ОСНП 2023 (17074,62 * 0,1970) - 1500,00 грн, індексацію базового ОСНП 2024 (18574,62 * 0,0796) - 1478,54 грн, індексацію базового ОСНП 2025 (22443,61 * 0,1150) - 1500,00 грн, підсумок пенсії з надбавками - 25 943,61 грн, розмір пенсії до виплати з 01 березня 2025 року з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн.
Отже, позивачу обмежено загальний розмір пенсії з урахуванням індексації за 2022-2025 роки, а не основний розмір пенсії, як вважає позивач.
При цьому суд зауважує, що основний розмір пенсії позивача становить 17 074,62 грн, який не досягає розміру, який підлягає обмеженню
Також суд відхиляє доводи позивача про неврахування судом першої інстанції, що предметом позову є дії відповідача із приводу не виплати уже фактично нарахованих індексацій та доплати на виконання рішення суду від 10.10.2024 року у справі № 160/24309/24.
Суд зауважує, що предметом позову є правомірність обмеження розміру пенсії позивача (з урахуванням індексацій у 2022-2025 роках та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн) обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а не дії/бездіяльність щодо невиплати нарахованих сум індексації та доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильним.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в справі № 160/12840/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в справі № 160/12840/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 листопада 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя А.О. Коршун