11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 204/4334/25
(суддя Приваліхіна А.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у справі №204/4334/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 21 квітня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2813 від 15 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн та закрити провадження по справі.
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що станом на 11.04.2024 року позивач мав військово-обліковий документ в електронному вигляді, дані оновив вчасно.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач оновив дані 11 квітня 2025 року, у зв'язку з чим в його кабінеті міститься відмітка «Дані уточнено вчасно», в результаті чого на підставі пункту 7 Порядку № 559 йому було сформовано військовообліковий документ в електронній формі. Не дивлячись на обов'язок позивача мати при собі/пред'явити військовообліковий документ, йому передує обов'язок відповідача, який має можливість отримати дану інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає скаржник і про те, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача інших альтернативних реєстрів, з яких він міг отримати достовірну інформацію щодо військово-облікових даних стосовно позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 257 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 7).
15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , за результатами вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, винесено постанову № 2813, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
Зі змісту постанови вбачається, що 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з тим, що у «Резерві +» висвітилося «порушник». На вимогу співробітника ТЦК він не зміг пред'явити військово-обліковий документ, так як не мав його при собі, як вимагає п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11 квітня 2025 року, та з його слів військово-обліковий документ виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 11 квітня 2025 року.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 вимог п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (а.с.6).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В свою чергу, пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX визначено, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються через три місяці з дня опублікування цього Закону.
Закон № 3633-IX опубліковано офіційному виданні Голос України 17.04.2024 року.
Викладені обставини свідчать про те, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 року.
Тобто, станом на 15 квітня 2025 року - дату перевірки відповідачем військово-облікового документу у позивача така перевірка мала відбуватися із застосуванням та фіксацією технічними приладами засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Натомість, відповідач в підтвердження законності свого рішення щодо притягнення позивача до відповідальності не надав суду доказів того, що позивач на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки 15.04.2025 року не надав військово-облікового документу.
Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вина позивача у вчинені правопорушення відповідачем суду не доведена.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів не надання позивачем 15.04.2025 року на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-облікового документу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова № 2813 від 15 квітня 2025 року є протиправною та як наслідок підлягає скасуванню.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Зважаючи на те, що відповідач є органом, що оформлює та видає військово-облікові документи, а також те, що згідно з інформацією Резерв+ позивач 11.04.2025 року пройшов військово-лікарську комісію (а.с.10), суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач був обізнаний станом на 15.04.2025 року про наявність у позивача військово-облікового документу.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у справі №204/4334/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов