12 листопада 2025 р. Справа № 520/20914/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) від 16.06.2025 по справі № 520/20914/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з лютого 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 від 26.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з лютого 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 з дати звернення - 18 квітня 2024 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2024 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 від 26.04.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з лютого 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 з дати звернення - 18.04.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп; за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виплату пенсії позивача призупинено до з'ясування з 01.04.2017 року. Рішення про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника приймалось за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області. Тому відповідач вважає незрозумілими вимоги позивача стосовно зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії позивачці з лютого 2024.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Постановою КМУ № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" передбачено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та ПФУ внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".Також вказує, що пунктом 2.22 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України".
Позивачка не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебувала на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію за віком, (т. 1, а.с. 19).
Як зазначає у позовній заяві позивач та підтверджує у відзиві відповідач, з 01.04.2017 виплату пенсії позивача призупинено.
Через веб-портал Пенсійного фонду України 18.04.2024 позивач подала заяву про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (т. 1, а.с. 9).
До вказаної заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта та РНОКПП позивача - т. 1, а.с. 15-18, копію свідоцтва про одруження, з якого вбачається, що позивач 23.04.1966 одружилась з ОСОБА_2 - т. 1, а.с. 14, копію свідоцтва про смерть, з якого вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - т. 1, а.с. 11, довідку ОК-5 щодо сплачених страхових внесків ОСОБА_2 , Т.1, а.с. 12-13.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та винесло рішення від 26.04.2024 № 909190832691, відповідно до якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за втратою годувальника через зупинення виплати пенсії з 01.04.2017 та непроведення фізичної ідентифікації позивача, т. 1, а.с. 48-50.
В подальшому Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області за заявою позивача винесено рішення від 10.07.2024 № 274993, згідно з яким особу позивача встановлено, т. 1, а.с. 66.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у задоволенні заяви про перехід на інший вид пенсії протиправними, звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, є протиправним. Щодо скасування рішення ПФУ в Харківській області про відмову в переведенні на інший вид пенсії суд зазначив, що відповідач фактично розглянув долучені позивачем до заяви документи. Відповідно, є підстави вважати, що у спірній ситуації позивачем були виконані усі умови для зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача прийняти нове рішення щодо переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-ІV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як «не проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи».
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п. п. 48, 49).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано прийнятого рішення про припинення виплати пенсії позивачу та доказів щодо наявності законодавчо визначених підстав для прийняття такого рішення, з урахуванням заявлених позивачем вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ГУПФУ в Луганській області не доведено наявності підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу.
Щодо посилання відповідачів на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу є протиправним та таким, що не відповідає фундаментальним основам існування та розвитку Українського народу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Пунктом 1 Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону
Частина 1 статті 12 Закону № 1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Цей перелік є вичерпним
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, передбачено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Аналогічна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 263/7763/17, від 06.01.2021 у справі № 120/2914/19-а.
Враховуючи, що пенсія за віком є виплатою довічною та постійною, а також встановлені судом протиправні дії щодо припинення виплати пенсії без прийняття відповідного рішення, то такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача.
Водночас, щодо задоволених судом першої інстанції вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 з дати звернення - 18.04.2024, колегія суддів зазначає таке.
Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично розглянув долучені позивачем до заяви документи. Відповідно, є підстави вважати, що у спірній ситуації позивачем були виконані усі умови для зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача прийняти нове рішення щодо переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як встановлено матеріалами справи, 18.04.2024 через веб-портал Пенсійного фонду України ОСОБА_1 подала заяву про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (чоловіка - ОСОБА_2 ). До вказаної заяви ОСОБА_1 додала копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_2 , копію свідоцтва про одруження, копію свідоцтва про смерть, довідку ОК-5 щодо сплачених страхових внесків ОСОБА_2 . Заяву про переведення на інший вид пенсії, сформовану засобами веб-порталу Пенсійного фонду України.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 909190832691 від 26.04.2024 визначено, що виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено до з'ясування з 01.04.2017 року. Враховуючи вищезазначене і те, що ОСОБА_1 не пройдено фізичну ідентифікацію особисто підстави для перерахунку пенсії за втратою годувальника відсутні.
З вищевказаного рішення вбачається, що ГУ ПФУ в Харківській області не надавало оцінку долученим ОСОБА_1 до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 18.04.2024 доказам та не прийняло рішення по суті заяви, а відмовило саме з підстав того, що виплата її пенсії була призупинена та через те, що позивач не пройшла ідентифікацію.
Вирішуючи питання стосовно зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з огляду на дискреційність повноважень пенсійних органів у питаннях щодо призначення та перерахунку пенсій, суд у даному випадку виходить із наступного.
На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Повноваження пенсійного органу і порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Закону № 1058-IV.
Відтак, враховуючи те, що розгляд питання про наявність у позивача права на перехід на інший вид пенсії є дискреційними повноваженням управління, а також той факт що ГУ ПФУ в Харківській області не було надано оцінки по суті розгляду заяви від 18.04.2024 суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог в повному обсязі втрутився в дискреційні повноваження відповідача в частині призначення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області частково знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга ГУ ПФУ в Харківській області підлягає частковому задоволенню. В задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Луганській області слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/20914/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 з дати звернення - 18.04.2024, скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відповідні позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2024 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/20914/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко