12 листопада 2025 р. Справа № 440/11074/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.09.25 по справі № 440/11074/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.07.2025 № 916100152344, яким відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 № 889-ХІІ згідно заяви від 03.07.2024;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за заявою від 11.07.2025 здійснити переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ, у зв'язку із чим провести перерахунок пенсії з 11.07.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області області від 17.07.2025 №916100152344.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до його стажу державної служби період роботи з 18.04.2006 по 30.04.2025.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України “Про державну службу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено із записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 18.04.2006 по 30.04.2025 перебував на посадах в органах місцевого самоврядування Виконавчому комітеті Зіньківської міської ради, саме на посаді старости Дейкалівського старостинського округу.
11.07.2025 позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії, за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято Рішення від 17.07.2025 № 916100152344 про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу».
У рішенні вказано, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 № 2493-Ш», згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001р.
Розглянувши подані документи, було встановлено, що згідно записів в трудовій книжці №0828993 від 03.05.1983 гр. ОСОБА_1 за період з 18.04.2006-30.04.2025, працював в органах місцевого самоврядування Виконавчому комітеті Зіньківської міської ради на посаді старости Дейкалівського старостинського округу.
Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працював на посадах, що відноситься до посад державної служби.
Не погоджуючись зі вказаним вище рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 18.04.2006 по 30.04.2025 на посадах в органах місцевого самоврядування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону України № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України № 889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон України № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, статтею 37 Закону України № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналіз наведених норм діє підстави для висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 25.07.2025 у справі № 140/5363/24 та від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Зі змісту трудової книжки позивача серії №0828993 від 03.05.1983 вбачається, що ОСОБА_1 , зокрема : 18.04.2006 був обраний Дейкалівським сільським головою та 10.11.2015 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень; того ж дня, обраний Дейкалівським сільським головою та 26.11.2020 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень; з 04.12.2020 по 30.04.2025 позивач обраний старостою Дейкалівського старостинського округу; також, 29.07.1994 позивач прийняв присягу державного службовця, а 10.07.2001 - склав присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону України № 889-VIIІ визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Приписами ст. ст. 2, 3 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон України № 2493-III) визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно ч. 7 ст. 21 Закону України № 2493-III пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), який втратив чинність 01.05.2016), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба):
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;
- на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок № 283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Судом враховано, що як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України № 2493-III, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» якого передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 справа № 825/1453/18, від 11.04.2023 справа № 1.380.2019.003855, від 09.05.2023 справа № 560/928/20.
З огляду на викладене, оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України № 2493-III входить до стажу державної служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для неврахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування.
Отже, доводи апелянта про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки спірним рішенням відповідача було протиправно відмовлено позивачу у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", як наслідок, оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.07.2025 за № 916100152344 підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до його стажу державної служби період роботи з 18.04.2006 по 30.04.2025.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/11074/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич