Головуючий І інстанції: Марченко В.В.
12 листопада 2025 р. Справа № 639/1668/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шайхлісламової Яни Василівни - на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2025, по справі № 639/1668/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліціїї
про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- вимогу старшого інспектора відділення адміністративної практики БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції майора поліції Кравченка Дмитра Анатолійовича від 20.11.2024 щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння - визнати протиправними;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції повернути тимчасово вилучене у ОСОБА_1 водійське посвідчення.
Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо встановлення поліцейським конкретних ознак сп'яніння не відповідає обставинам справи та відеозапису події. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції визнав безпідставними доводи позовної заяви про упередженість вимог інспектора щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
До судового засідання сторони та інші учасники справи не прибули, в зв'язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, 20.11.2024 о 09:30 год. ОСОБА_1 у Лиманській територіальній громаді, с. Яцківка, по вул. Свободи, 58а, керував транспортним засобом Volkswagen Golf , номерний знак НОМЕР_1 .
20.11.2024 о 09:34 нарядом патрульної поліції було зупинено транспортний засіб Volkswagen Golf , номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці або у медичному закладі. Проте ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестер Dragen та/або у медичному закладі.
20.11.2024 о 10:36 год. старшим інспектором відділення адміністративної практики БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції майором поліції Кравченком Дмитром Анатолійовичем складено протокол відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення серії ААД № 982871, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із діями співробітників поліції щодо ініціювання огляду на стан сп'яніння, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, такі як вимога, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, мають бути предметом оцінки суду в якості доказу вчинення правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак така дія не може бути предметом окремого спору
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За пунктами 1, 3 та 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Положеннями частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі - Закон України «Про дорожній рух»), встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху, зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У пункті 1.1 ПДР зазначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до положень пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.4.а ПДР встановлює, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Водночас положення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) встановлюють адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами чи суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та щодо яких існують підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що впливають на увагу та реакцію, підлягають відстороненню від керування цими засобами та огляду на стан сп'яніння чи вплив зазначених препаратів.
Якщо водій транспортного засобу або судна не погоджується на проведення огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів чи не згоден із його результатами, огляд здійснюється у закладах охорони здоров'я. Перелік таких закладів визначається управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах забороняється.
Медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів проводиться в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж через дві години з моменту встановлення підстав для його проведення. Огляд та складання висновку за його результатами здійснюються у присутності поліцейського. Кожен випадок проведення такого огляду підлягає реєстрації в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Огляд, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним. Направлення особи на огляд і його проведення здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не зафіксованих у автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395), направлення водіїв для проведення огляду на стан сп'яніння та його проведення здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ознак, встановлених МОЗ та МВС.
Пункт 3 Порядку № 1103 передбачає, що огляд може проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які відповідають вимогам законодавства про метрологію, або лікарем закладу охорони здоров'я (а в сільській місцевості за його відсутності - фельдшером, який пройшов відповідну підготовку).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1103, у разі відмови водія пройти огляд на місці або незгоди з його результатами, поліцейський направляє таку особу до закладу охорони здоров'я.
Пункт 13 Порядку № 1103 визначає, що лікар, який проводить огляд у закладі охорони здоров'я, складає висновок за результатами огляду за формою, затвердженою МОЗ.
Спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 11.11.2015 за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (далі по тексту - Інструкція № 1452/735).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння відповідно до визначених ознак.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки наркотичного сп'яніння, серед яких: наявність однієї або кількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю), порушення координації, мови, тремтіння рук, зміна кольору обличчя, неадекватна поведінка, зміна розміру зіниць, сповільненість або надмірна жвавість, почервоніння чи блідість обличчя.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем у закладі охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції). Відповідно до пункту 7 цього розділу, огляд у медзакладі проводиться у випадку відмови водія від проходження огляду на місці або незгоди з його результатами.
Пункти 3, 4, 15, 16, 17, 19 і 20 розділу III Інструкції № 1452/735 передбачають, що огляд у медичному закладі здійснює лікар (у сільській місцевості - фельдшер, який пройшов спеціальну підготовку). Метою огляду є визначення наявності чи відсутності стану сп'яніння.
Результати огляду та лабораторних досліджень заносяться до акту медичного огляду, на підставі якого видається висновок про результати медичного огляду на стан сп'яніння.
Зміст висновку повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться відповідна відмітка.
Акт медичного огляду залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду складається у трьох примірниках: перший видається поліцейському, другий видається оглянутій особі, третій зберігається у закладі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 5 розділу X Інструкції № 1395, у разі проведення огляду в закладі охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (якщо факт сп'яніння підтверджено).
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі по тексту - ПДР), водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З відеозапису, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що інспектор поліції, на основі аналізу інформації, зібраної під час спілкування та візуального огляду позивача, дійшов висновку про наявність у позивача ознак алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим позивачу було висунуто вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з направленням до медичного закладу.
Зі змісту апеляційної скарги, позивач зазначає, що спір у цій справі стосується правомірності вимоги інспектора щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, заснованої на суб'єктивному сприйнятті поведінки позивача, що було зафіксовано працівником поліції.
Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Колегія суддів зазначає, що вимога, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та можуть бути предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Більш того, вимога, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не породжує правових наслідків для позивача та не порушує його права, у зв'язку з чим не підлягає окремому оскарженню від постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічні підходи до вирішення справ у подібних правовідносинах висловлені Великою Палатою Верховного Суду у справі №712/7385/17 (постанова від 13 березня 2019 року) та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 752/5417/19 (постанова від 22 червня 2023 року).
Водночас, предметом спору у даній справі є саме визнання незаконними дій поліцейського щодо вимоги про проходження позивачем огляду на стан алкогольного сп'яніння, в той час як такі дії поліцейського були обумовлені його висновком про наявність у позивача ознак алкогольного сп'яніння зробленого на підставі спілкування з позивачем та візуального огляду позивача, що відповідає вимогам пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, такі як вимога, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, мають бути предметом оцінки суду в якості доказу вчинення правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак така дія не може бути предметом окремого спору. У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про те, що його права порушені, шляхом вимоги поліцейського, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи представника апелянта про те, що у відповідності до ч. 1 ст. 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач відмовився від проходження такого огляду, а отже оцінка правомірності такої відмови входить до предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шайхлісламової Яни Василівни - залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2025 по справі № 639/1668/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло