12 листопада 2025 р. Справа № 480/3610/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 24.07.25 по справі № 480/3610/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії, шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в України на коефіцієнт збільшення 1,0796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення з 01.03.2024, нарахувати та виплатити підвищення пенсії за період з 01.03.2024 по теперішній час.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в Україні, на коефіцієнт збільшення 1,0796.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01.03.2024, нарахувати та виплатити нараховане підвищення пенсії за період з 01.03.2024 по теперішній час.
27 січня 2025 року позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення згідно ст.382 КАС України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області протягом 90 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 19.09.2024 у справі № 480/3610/24.
21 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області подано звіт про виконання рішення суду від 19 вересня 2024 року у справі № 480/3610/24.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 480/3610/24.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №480/3610/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ГУ ПФУ в Сумській області в прийнятті звіту про виконання рішення суду та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень штраф згідно ст.382-3 КАС України. Разом з тим, просить суд апеляційної інстанції винести окрему ухвалу щодо протизаконних дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що станом на 05.08.2025 рішення суду по справі №4800/3610/24 не виконано, оскільки позивач отримує зменшену внаслідок індексації пенсію в розмірі 8246,43 грн., в той час коли до 01.03.2025 розмір пенсії становив 9125,21 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідач виконав рішення суду в межах покладених на нього зобов'язань, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вживати заходи, передбачені статтею 382-3 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанцїі, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Приписами статті 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення та його прийняття, а в разі неприйняття судом звіту про виконання рішення суду або неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та/або накладенням штрафу.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в Україні, на коефіцієнт збільшення 1,0796.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01.03.2024, нарахувати та виплатити нараховане підвищення пенсії за період з 01.03.2024 по теперішній час.
У звіті про виконання судового рішення, вказано, що розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 5682,44 грн., який є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсійної виплати.
Відповідно до додаткових пояснень, поданих 17.06.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило, що за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 позивачу нарахована доплата до пенсії у розмірі 15799,29 грн., яка буде виплачена на його рахунок у АТ "Сенс Банк" у червні 2025 року (додаткова відомість на 18 число).
Повідомлень щодо неотримання вказаної доплати чи незгоди з її розміром позивач суду не подавав.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання рішення суду від 19 вересня 2024 року у справі № 480/3610/24.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що при виконанні вищезазначеного рішення, пенсійним органом протиправно застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 рік, на що наголошено заявником та не перевірено судом першої інстанції.
Так, з наведеного в звіті розрахунку вбачається, що позивачу при перерахунку пенсії застосовано середній заробіток за три попередні роки у розмірі 3764,40 грн.
Однак, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі №480/3610/24 встановлено, що показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивачу, становить 10846,37 грн., що визнається відповідачем у наданій ним відповіді на звернення позивача про проведення індексації пенсії, останній зобов'язаний був застосувати з 01.03.2024 коефіцієнт підвищення, помноживши на нього вказаний показник.
Будь-якого іншого способу проведення індексації норми статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124, та постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. № 185 не містять, зокрема і обмежень проведення індексації особам, середньомісячний заробіток яких для обчислення пенсії перевищував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення перерахунку на відповідний рік.
При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення суду від 19.09.2024 не містить обґрунтування та будь-яких посилань щодо необхідності застосування при індексації пенсії застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, натомість вказано, що застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та при цьому встановлено, що пенсію позивачу призначено у 2022 році із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2019-2021 роки 10846,37 грн.).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії на коефіцієнт 1,0796 грн. з 01.03.2024.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий пенсійним органом звіт не містить даних про належне виконання судового рішення, а висновки суду першої інстанції про прийняття звіту, є передчасними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №480/3610/24 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо вимоги позивача, про необхідність накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення, це саме стосується і питання щодо накладення штрафу.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги про накладення на відповідача штрафу колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Сумський окружний адміністративний суд.
Щодо постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Верховний суд в постанові від 26.09.2025 по справі №420/1059/20 зазначив, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав.
Оскільки суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, тобто вжив процесуальних заходів, передбачених статтею 320 КАС України, тому клопотання позивача про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі № 480/3610/24 - скасувати.
Справу №480/3610/24 направити для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова