11 листопада 2025 р. Справа № 520/5298/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) у справі №520/5298/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ- 119944 від 10.01.2025, складеної на виконання рішення ХОАС від 20.12.2024 року по справі №520/28303/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 74% сум грошового забезпечення, зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ - 119944 від 10.01.2025 з 01.02.2023 і здійснити виплату позивачу перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 , з 01.03.2023 , з 01.03.2024 , з 01.03.2025 та в повному обсязі з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 частково задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ- 119944 від 10.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ- 119944 від 10.01.2025, здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати таке рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що надана позивачем довідка про грошове забезпечення, міститься виключно умовні обчислення в частині окладу за посадою без факту реального підвищення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця не є визначеною законом підставою для проведення перерахунку (обчислення нового розміру) пенсії позивача.
Також, вважає, що відсутні правові підстави для виплати позивачу пенсії без обмеження її розміру з 01.02.2023, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025.
Окрім того, зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" не підлягає застосуванню у спірних відносинах, оскільки спір не пов'язаний із застосуванням вказаної постанови, права позивача у цій частині не є порушеними.
Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 на підставі заяви про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя, судді: Бегунц А.О., П'янова Я.В.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення суду у справі №520/28303/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку №ФХ-119944 від 10.01.2025 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023.
На звернення позивача щодо перерахунку його пенсії на підставі згаданої довідки відповідач листом від 25.02.2025 повідомив, що відсутні такі підстави.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023 згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ-119944 від 10.01.2025, складеної на виконання рішення суду по справі №520/28303/24, звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, не в межах повноважень визначених законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
За правилами пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно з статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тобто, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року у справі №520/28303/24 (набрало законної сили 21.01.2025) ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку №ФХ-119944 від 10.01.2025 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, яка отримана відповідачем.
Таким чином, відповідач, отримавши вказану довідку мав обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням складових грошового забезпечення вказаних у довідці.
Разом з тим, незважаючи на існуючий обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної вище довідки, відповідачем протиправно таких дій не вчинено.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивача перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ- 119944 від 10.01.2025 та необхідність вчинення дій зобов'язального характеру.
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена довідка не є визначеною законом підставою для проведення перерахунку (обчислення нового розміру) пенсії позивача, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду щодо обов'язку відповідача після її отримання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивача.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Судом встановлено, що відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 обмежено пенсію максимальним розміром, що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-XII.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Крім того, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19, від 04.12.2024 у справі №380/24300/23 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище висновками, у т.ч. правовими висновками Верховного Суду, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування.
Відтак, з урахуванням викладеного, правильними є висновки суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ- 119944 від 10.01.2025, здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025.
Щодо виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Приписами ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії.
Так, суд першої інстанції поклав обов'язок на відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Водночас, колегія суддів зауважує, що здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Конституційний Суд України у рішенні 19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема зазначив: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п'ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист своїх прав і свобод.
Отже, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує.
Так, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/4406/16 та від 19.01.2021 року по справі №816/723/16.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі 800/587/17.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі 800/587/17.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не встановлено факту застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року №1.
Протокол перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 не містить відповідних даних щодо застосування таких коефіцієнтів (а.с.22).
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, в даному випадку відсутні правові підставі для покладення обов'язку на відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що довідка про перерахунок пенсії позивача від 10.01.2025 пред'явлена до пенсійного органу 19.02.2025.
Пенсійним органом відмовлено у перерахунку пенсії на підставі цієї довідки 27.02.2025.
До суду позивач звернувся 09.03.2025, отже в межах строку визначеного КАС України.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2023 по справі № 380/1907/23 зазначив, що обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону №2262-ХІІ, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, а також у постановах від 10.12.2013 у справі №21-329а13, від 23.10.2018 у справі № 727/627/17, від 11.12.2018 у справі № 425/1998/16-а, від 20.12.2018 у справі №712/7831/16-а, від 18.04.2019 у справі № 199/154/17-а та від 27.01.2021 у справі №160/4284/19, з огляду на те, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки пенсія позивачам у вказаних справах була призначена за нормами Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у той час як позивачу у даній справі відповідно до положень Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи призвело до частково неправильного вирішення даної справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Відтак, скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №520/5298/25 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в повному обсязі з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 по справі №520/5298/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова