10 листопада 2025 р. Справа № 480/231/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 11.09.25 по справі № 480/231/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії, шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в Україні на коефіцієнт збільшення 1,197;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести індексацію пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 з 01.03.2023, нарахувати та виплатити позивачу нараховане підвищення пенсії за період з 01.03.2023 по теперішній час.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі № 480/231/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії, шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в Україні на коефіцієнт збільшення 1,197.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
06.06.2025 позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 480/231/24 у порядку статті 383 КАС України, в якій просив суд першої інстанції винести окрему ухвалу щодо протиправних дій посадових осіб ГУ ПФУ в Сумській області та зобов'язати виконати рішення суду по справі №480/231/24.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що оскільки на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 480/231/24 після здійсненого у грудні 2024 року перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 , виплата такої пенсії у належному розмірі (9125,21 грн) здійснювалась лише до 04.04.2025, а вже після цієї дати позивачем було отримано зменшений розмір пенсії сумою 2980 грн, наявні підстави вважати, що судове рішення відповідачем фактично не виконано.
Також зауважив, що 19.09.2024 Сумським окружним адміністративним судом було винесено рішення про індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту 1,0796 з 01.04.2024 по адміністративній справі № 480/3610/24, яке вступило в силу 22.10.2024, а відтак, станом на 06.06.2025 є два судових рішення, які набрали законної сили, однак, ГУ ПФУ в Сумській області замість виконання двох рішень суду, виконує лише одне - по справі № 480/3610/24, що в свою чергу, порушує права позивача на отримання пенсії у належному розмірі.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 по справі № 480/231/24 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області більш ґрунтовні, детальні та розгорнуті пояснення щодо виконання рішення суду у даній справі з урахуванням обставин, викладених ОСОБА_1 у заяві від 06.06.2025.
Витребувані судом докази, скріплені електронним цифровим підписом, надіслати на електронну адресу суду: inbox@adm.su.court.gov.ua, або подати через систему "Електронний суд", або направити за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, каб. 101, протягом п'яти днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Попереджено відповідача, що в разі недобросовісного виконання процесуальних обов'язків, зловживанням правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 480/231/24 заяву ОСОБА_1 подану у порядку ст. 383 КАС України у справі № 480/231/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 480/231/24 та винести нове рішення, яким задовольнити заяву позивача від 06.06.2025 та згідно із статтею 249 КАС України постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам того, що відповідач самовільно, за відсутності будь-яких правових підстав, не виконує рішення у справі № 480/231/24 та зменшує розмір пенсії позивача.
На переконання позивача, ГУ ПФУ в Сумській області протиправно не враховано, що за приписами пункту 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах позивач отримував пенсію у розмірі 9125,21 грн, а після її перерахунку розмір зменшився до 8246,43 грн, що підтверджується відповідним перерахунком, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати зменшеного розміру пенсійних виплат.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії, шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески в Україні на коефіцієнт збільшення 1,197. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, ву розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
27.08.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
10.12.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 вищевказане клопотання призначено до розгляду у письмовому провадженні, а також запропоновано ГУ ПФУ в Сумській області надати письмові пояснення на вказане клопотання.
На виконання вимог зазначеної ухвали, ГУ ПФУ в Сумській області через систему "Електронний суд" подано пояснення, в яких зазначено про виконання рішення суду у повному обсязі.
25.12.2024 позивачем до суду подано клопотання, в якому він просив закінчити розгляд справи № 480/231/24 за його клопотанням від 10.12.2024 за недоцільністю подальшого розгляду справи, а саме встановлення судового контролю за виконанням рішення суду згідно зі статтею 382 КАС України, оскільки рішення суду у справі №480/231/24 ГУ ПФУ в Сумській області виконане.
Відповідно до ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2024, клопотання ОСОБА_1 про закінчення розгляду було задоволено, клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.
У подальшому, вважаючи, що рішення суду саме у справі № 480/231/24 все ж таки не виконано, позивач подав до суду заяву в порядку ст.383 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.06.2025, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано рішення суду у справі № 480/231/24, оскільки внаслідок застосування коефіцієнту збільшення в розмірі 1,197 з 01.03.2023 розмір пенсії ОСОБА_1 дійсно збільшився.
У свою чергу, всі подальші перерахунки пенсії, за яких відбулася зміна розміру пенсії позивача виходять з межі питань, які суд може досліджувати під час розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України у даній справі, оскільки відповідні подальші перерахунки пенсії могли бути здійснені, як на виконання іншого судового по іншій адміністративній справі, так і за заявою позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 та 9 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Колегія суддів зауважує, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, протиправністю дій відповідача при виконанні рішення суду від 21.01.2025 у справі № 440/13802/24, звертав увагу суду, що на виконання рішення у справі № 480/231/24 відповідачем у грудні 2024 року здійснено індексацію пенсії ОСОБА_1 пенсії, за наслідками якої, розмір пенсії позивача складав 9125,21 грн. Однак, вже 04.04.2025 ним було отримано зменшений розмір пенсії сумою 2980 грн, що на його переконання не може вважатись обґрунтованим.
Як зазначає відповідач, позивачу проведено індексацію пенсії позивача, за результатами якої, розмір пенсії склав 9125,21 грн, а доплата за період з 01.03.2023 по 31.12.2024 нарахована до виплати у січні 2025 року.
Отже, як стверджував відповідач, рішення у справі № 480/231/24 виконано в межах покладених зобов'язань (т. 1 а. с. 81).
Також, на виконання рішення від 19.09.2024 у справі № 480/3610/24 ГУ ПФУ в Сумській області проведено перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення розміру середньої заробітної плати 10846,30 грн*1,0796*164315 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати)*0,42000 (коефіцієнт стажу).
За результатами проведеного перерахунку на виконання рішення суду та з урахуванням доплати за понаднормовий стаж за 7 років у розмірі 165,28 грн розмір пенсії склав 8246,43 грн (т. 1 а.с. 84).
Таким чином, з наведеного вбачається, що після здійснених перерахунків пенсії позивача, її розмір зменшився з 9125,21 грн до 8246,43 грн.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що за приписами пункту 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відтак, виконуючи рішення у справі № 480/3610/24 та визначаючи розмір пенсії позивача на рівні 8246,43 грн, відповідач, встановивши, що внаслідок такого перерахунку такий розмір зменшиться, мав повідомити про це ОСОБА_1 та залишити виплату пенсії у раніше встановленому розмірі на рівні 9125,21 грн.
Такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені поза увагою, оскільки зазначаючи про те, що можливо перерахунок пенсії позивача з квітня 2025 року здійснений на виконання іншого судового рішення, суд не дослідив таких обставин та не виклав відповідних висновків щодо правомірності/протиправності таких дій пенсійного органу.
Колегія суддів зауважує, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з цим, судом першої інстанції не було належним чином досліджено надані позивачем докази, які підтверджують зменшення належних позивачу виплат всупереч приписів Закону № 1058-IV та, відповідно, не надано оцінки обставинам наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України з огляду на вищевказані обставини.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що застосування інституту судового контролю є правом, а не обов'язком суду, однак задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені у відповідній заяві та навести підстави для висновку про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, чого у даному випадку зроблено не було.
Водночас, з огляду на те, що вирішення вимоги апелянта про необхідність постановлення окремої ухвали про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача, у розумінні статті 383 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Сумський окружний адміністративний суд, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 480/231/24 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 480/231/24 - скасувати.
Справу № 480/231/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій