12 листопада 2025 р. Справа № 440/7398/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 29.05.25 у справі № 440/7398/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 (далі також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 20.04.2015 по 28.02.2018 включно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 20.04.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2014 по 16.03.2015 включно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2014 по 16.03.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.03.2015 по 20.04.2015 включно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2015 по 20.04.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 включно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.08.2018 по 10.01.2019 включно та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.08.2018 по 10.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 включно та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 включно та зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що повертаючи позовну заяву позивачу з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та не сприяв виконанню завдання адміністративного судочинства.
Від відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони зазначають, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просять залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скоритались.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам, установленим статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України щодо об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Як убачається з матеріалів справи, в ухвалі від 29.05.2025 Полтавський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем у поданій до суду позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які не пов'язані між собою, жодна із зазначених вимог не є основною або похідною відносно попередньої.
Проте, як убачається з апеляційної скарги, в обґрунтування пов'язаності позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність відносно позивача, яка полягає в непроведенні нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025, що зумовило звернутися його до адміністративного суду з відповідним позовом, адже після звільнення з військової служби він не отримав відповідно до вимог чинного законодавства всі належні йому виплати.
Так, позивач указує, що він був призваний на військову службу 01.08.1989 Суворовським військовим училищем м. Києва та проходив військову службу у різних військових формуваннях, зокрема:
- з 07.12.2004 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014 у ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- з 13.02.2014 по 16.03.2015 у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- з 16.03.2015 по 20.04.2015 у ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- з 20.04.2015 по 14.08.2018 у ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- з 14.08.2018 по 10.01.2019 у ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 ;
- з 10.01.2019 по 13.11.2020 у ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_2 ;
- з 13.11.2020 по 29.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_3 .
З 29.04.2025 позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29.04.2025 № 118.
Зазначені обставини були викладені у поданій до суду першої інстанції позовній заяві.
Під час проходження служби позивачу всупереч вимогам Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), не виплачувалась індексація грошового забезпечення з 01.01.2008 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно.
Отже, як зауважує позивач, заявлені позовні вимоги до відповідачів є пов'язані між собою, спірні правовідносини виникли внаслідок допущеної бездіяльності відповідачів та врегульовані одними й тими ж самими правовими нормами, а отже підлягають розгляду в одному провадженні.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати обставини справи в установлений законом спосіб.
З огляду на приписи ст. 77 КАС України суд може вчиняти дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та під час судового розгляду справи витребувати у сторін необхідні для розгляду справи докази.
Крім того, з огляду на приписи ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, суд першої інстанції фактично не дослідив обставини, зазначені позивачем, і формально пославшись на те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави виникнення та мають різне нормативне регулювання, не є похідними одна від одної, передчасно повернув позовну заяву позивачеві з посиланням на те, що позовна заява не відповідає вимогам, установленим статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України щодо об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві.
Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на викладене, а також установлені вище обставини, постановлена оскаржувана ухвала прийнята передчасно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
За змістом ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 440/7398/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц