12 листопада 2025 р. Справа № 520/14030/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 16.06.25 у справі № 520/14030/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025 №1634/5585 про відмову в задоволенні вимог рапорту щодо звільнення з військової служби позивача - військовослужбовця ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням документів доданих до рапорту;
- зобов'язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_1 здійснити повторно розгляд рапорту від 30.11.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів; уточненої позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог (п. 1 прохальної частини) у відповідності до обставин, викладених у тексті адміністративного позову, а саме - вірно зазначити рішення, яке оскаржується до суду, або надати суду копію рішення Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024.
11.06.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач указує на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
З позовної заяви слідує, що позивач оскаржує рішення Військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025 за № 1634/5585 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025 за вих. №1634/5585, яким позивача повідомлено про відмову у задоволенні його рапорту на звільнення, на вказаному листі міститься відмітка про отримання його 29.03.2025.
Разом із тим, позивач звернувся до суду з цим позовом 30.05.2025, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів; уточненої позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог (п. 1 прохальної частини) у відповідності до обставин, викладених у тексті адміністративного позову, а саме - правильно зазначити рішення, яке оскаржується до суду, або надати суду копію рішення Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024.
11.06.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, яка обґрунтована тим, що позивач є військовослужбовцем та знаходиться на військовій службі. Також поважність пропуску звернення до суду з цим позовом обґрунтована хронічними захворюваннями та лікуванням представника позивача - адвоката Каніщевої В. С.
Суд першої інстанції не прийняв в якості поважних доводи ОСОБА_1 , наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду, та ухвалою від 16.06.2025 повернув позовну заяву позивачу.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, при цьому жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду, позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з урахуванням такого.
За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ одним із видів військової служби - є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Предметом цього позову є оскарження рішення Військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025 за № 1634/5585 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак строк звернення до суду за вирішенням даного спору щодо звільнення з військової служби охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2025, надано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що позивач є військовослужбовцем, що підтверджується матеріалами справи та посвідченням офіцера НОМЕР_3 , та згідно з листом від 08 червня 2024 року перебуває на військовій службі, виконуючи бойові завдання, а тому не мав змоги вчасно подати позов та укласти договір на правничу допомогу з адвокатом, оскільки має потребу в правовій допомозі, так як не має юридичної освіти. Окрім того, поважною причиною вважає той факт, що адвокат В. Каніщева має ряд хронічних захворювань та перебувала на лікуванні у невропатолога з 29.04.2025 по 13.05.2025, 14.05.2025 прийом у сімейного лікаря (запис № 174480497/1), 05.05.2025 проходила магнітно - резонансну томографію, про що додала підтвердження, також з 15.05.2025 по 25.05.2025 перебувала на лікуванні з Лор захворюванням, мала високу температуру та стан, не придатний до праці, так як супроводжувалось біллю горла та голови, слабкістю тощо. З 26 по 29 травня 2025 року перебувала у відпустці, що передбачено Законом України «Про відпустку», адже адвокати мають рівні трудові права в Україні з усіма працівниками України.
Однак суд першої інстанції зазначені твердження не взяв до уваги, оскільки позивач не наводить характер обов'язків під час проходження військової служби, в яких умовах та які обставини проходження військової служби перешкоджали йому звернутися до суду у визначений законом строк.
Також представник позивача не перебувала на стаціонарному лікуванні, тобто не знаходилася у стані, який дійсно не дозволяв їй звернутися до суду з позовом у встановлені процесуальним законом строки. Таким чином, вказані доводи, на думку суду першої інстанції, не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки перебування адвоката на лікарняному не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Окрім того, позивач не був позбавлений можливості звернутися особисто з відповідною позовною заявою або укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог КАС України.
Разом із тим, колегія суддів уважає за необхідне зауважити на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі № 120/16601/21-а.
В даному випадку суд першої інстанції не врахував те, що позивач є військовослужбовцем та не має юридичної освіти. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною 5 статті 122 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Водночас, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що пропущений строк звернення із позовом є незначним, та у такому випадку висновок суду про наявність підстав для повернення позову може вплинути на саму суть (мету) судового захисту.
З огляду на наявні матеріали справи, колегія суддів не встановила невиправданого зволікання учасником у реалізації звернення із цим позовом, тому до фактично порушеного позивачем строку звернення за судовим захистом слід відноситись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму.
За викладених обставин колегія суддів уважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі “Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
За стандартами Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
В практиці ЄСПЛ визначають основні проблемні сфери, яких стосується право на доступ до правосуддя, зокрема, процесуальні перешкоди доступу такі, як обмеження строків, оскільки останні є проявом права держав накладати обмеження на потенційних учасників судового розгляду і, як правило, найменшою мірою залежать від волі самих учасників процесу.
Європейським судом з прав людини щодо визначення строку звернення до суду в контексті доступу до суду та забезпечення права на суд продемонстровано підхід, зокрема, викладений у рішенні по справі “Белет проти Франції», згідно з яким стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
В рішенні від 27 червня 2000 року у справі “Ілхан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
Зважаючи на викладене, а також установлені вище обставини, постановлена оскаржувана ухвала прийнята передчасно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
Згідно з статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 520/14030/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк