12 листопада 2025 р. Справа № 520/8920/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) від 02.06.2025 по справі № 520/8920/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо надання відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого.
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім'ї загиблого.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо надання відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого на поховання.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 року про призначення одноразової допомоги на поховання сім'ї загиблого ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як одержувач пенсії та страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не перебував та пенсію чи страхові виплати не отримував. Вказує, що відповідач в цих правовідносинах діяв на підставі та в межах передбачених конституцією та законами України.
Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що листом 18.10.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення одноразової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_2 .
Листом № 32645-33612/Ч-02/8-2000/24 від 15.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачці у призначення одноразової допомоги сім'ї. З питань виплати допомоги на поховання запропоновано звернутись з заявою та документами до територіальних органів соціального захисту населення.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Тобто, виплата вказаної допомоги відповідно до вимог статті 53 Закону № 1058-IV пов'язується з фактом поховання. Вказує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по суті не прийнято. При цьому позовні вимоги задоволено шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо надання відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого на поховання та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 року про призначення одноразової допомоги на поховання сім'ї загиблого ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 1105-XIV).
Статтею 20 Закону № 1105-XIV закріплено право на допомогу на поховання:
1. Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи або членів сім'ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із числа осіб, зазначених у цьому пункті, які навчалися за денною формою здобуття освіти, - до 23 років;
3) батька, матері;
4) діда, баби за прямою лінією спорідненості.
2. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони: були на повному його утриманні; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
3. Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Статтею 7 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 16/98-ВР визначено, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні". (Пункт 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1667-IX від 15.07.2021)
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами. (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 77-VIII від 28.12.2014).
Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності (ст. 8 Закону № 16/98-ВР)
Крім того, право на отримання допомоги на поховання закріплене у ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).
Статтею 53 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Отже, із аналізу вищевказаних норм, колегія суддів робить висновок, що для отримання допомоги на поховання в порядку визначеному Законом країни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 1105-XIV) померла особа повинна бути застрахованою, або особа, що звертається за отриманням такої допомоги, повинна перебувати на утриманні померлого. Стосовно можливості отримання допомоги на поховання в порядку ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV), колегія суддів зазначає, що ця норма стосується виключно осіб, які в розумінні Закону № 1058-IV є пенсіонерами (або перебувають на обліку в пенсійному органі, як ті, що отримують пенсійні виплати).
Як встановлено апеляційним судом, та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 25).
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 26).
ОСОБА_2 , на момент смерті був неповнолітньою особою, матеріали справи не містять доказів того, що померлий перебував на обліку в пенсійному органі чи отримував пенсійні виплати.
Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, не встановив всіх фактичних обставин у справі, що мають значення, а саме те, що ОСОБА_2 не був пенсіонером.
Крім того, ОСОБА_2 , в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, та ст. 7 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не є застрахованою особою.
Доказів того, що особа, яка звернулася з заявою на отримання допомоги на поховання, тобто ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого, тобто свого сина ОСОБА_2 матеріали справи не містять, і позивачем не надано, а тому підстави для отримання допомоги визначеної ст. 20 Закону № 1105-XIV також у позивача не немає.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки суду в мотивувальній частині та резолютивній є непослідовними, адже в резолютивній частині суд визнав протиправними дії відповідача саме щодо надання відмови ОСОБА_1 , а в мотивувальній дійшов висновку про те, що відповідачем рішення про відмову не приймалось.
Фактично відмова ОСОБА_1 оформлена листом від 15.11.2024 № 32645-33612/Ч-02/8-2000/24.
Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому таку необхідно задовольнити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/8920/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко