12 листопада 2025 року справа №200/6692/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. у справі № 200/6692/24 (головуючий І інстанції Троянова О.В. ) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 № 132 “Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 року № 132 “Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права та невірній оцінці обставин справи, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що військова частина НОМЕР_2 є окремим структурним підрозділом, то і данні особового складу містилися в особових справах відділу кадрів військової частини НОМЕР_2 , яка в свою чергу на момент проведення службового розслідування була в окупації. Тобто дотриматись повного порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 не уможливлювало. Що стосується пояснень стосовно стану здоров'я власного або інших осіб, які надавалися в ході службового розслідування, не є експертним медичним висновком, що прямо порушує “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008, та не мало рішучого значення. Воно містило інформативний характер, для відтворення ситуації що склалася.
В описовій частині службового розслідування не зазначено освіта, термін військової служби, та термін перебування на останній посаді Позивача, з наявних на той час причин, які не уможливлювали отримати, у зав'язку з відсутністю особової справи позивача, так як військова частина НОМЕР_2 знаходилася в окупації, та доступ до особових справ військовослужбовців, які скоріш за все були знищені, був неможливий. Позивачем було порушено вимоги п. 12 Статуту Внутрішньої служби «про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)», чим було зазначено у службовому розслідуванні призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 85, та довідково згадано у оскаржуваному акті службового розслідування.
Що стосується резолютивної частини службового розслідування Наказом № 608 не передбачає обов'язковість притягнення винної особи до відповідальності, а згідно п. 4 зазначаються також інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Допущені окремі процедурні порушення під час проведення службового розслідування не є такими, що мають вплив на висновки службового розслідування та не можуть бути підставою для визнання протиправним пункту оскаржуваного позивачем наказу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі №826/16420/18
Щодо порушення заборони на проведення за одним випадком декількох службових розслідувань. Дана інформація не є дійсною, так як проводились не одночасно про що свідчать накази командира військової частини НОМЕР_1 «про підсумки службового розслідування» від 28.06.2022 № 88 та від 02.09.2022 № 132. Суд прийшов до не правильного висновку стосовно проведенню одночасно декількох службових розслідувань за одним фактом.
Службове розслідування було фактично проведено з інших підстав, оскільки позивач не прибув у військову частину разом з іншими військовослужбовцями (інші обставини). Тотожні назви наказів, але не тотожні фактичні обставини які наступили, оскільки згідно матеріалів справи позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 набагато пізніше, тому саме обставини повернення позивача окремо та його травмування, було предметом другого службового розслідування. Отже, друге службове розслідування було проведено правомірно.
Щодо направлення до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду виписки та свідоцтва про хворобу, скаржник зазначає, що Командуванням Медичних сил проводились неодноразові службові розслідування, щодо встановлення обставин, подій залишення та захоплення у полон особового складу військової частини НОМЕР_2 , факту отримання МВТ позивачем під час авіаудару або інших обстрілів під час службових розслідувань зафіксовано не було.
На підставі чого командуванням Військової частини НОМЕР_1 було направлено медичну документацію позивача на контрольне обстеження до Центральної військово- лікарської комісії.
Жодні посилання на відповідні норми законодавства на підтвердження відсутності права на звернення до ЦВЛК ЗС України у командира військової частини НОМЕР_1 у тексті позовної заяви відсутні. Відповідно до п. 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК може бути оскаржена до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402, ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Системний аналіз наведених норм дає змогу переконатися, що право оскарження, як волевиявлення суб'єкта відносно якого прийнято той чи інший акт індивідуальної дії, жодним чином не позбавляє контролюючі органи їх власних прав та повноважень, передбачених нормами чинного законодавства.
Тобто, у даному випадку, виключне право оскарження наявне в позивача не позбавляє ЦВЛК ЗС України права здійснювати переогляд постанови ВЛК, тим більше не позбавляє командира військової частини НОМЕР_1 в межах своїх повноважень звертатись до спеціалізованих установ в тій чи іншій сфері діяльності у межах своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
12.08.2022 військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_3 видано свідоцтво про хворобу №608 за наслідками проведеного за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_3 від 25.07.2022 медичного огляду ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби, яким встановлено діагноз та постанову ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 39-а, 41-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб. Зазначену постанову ГВЛК затверджено 8 Регіональною військово-лікарською комісією 12.08.2022 року за №1665.
16.08.2022 тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, відповідно до якого 16.08.2022 старший солдат ОСОБА_1 , молодша медична сестра відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії повернувся з лікування з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
17.08.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2022 щодо повернення з лікування старшого солдата ОСОБА_1 та з метою встановлення причин і умов залишення військової частини НОМЕР_2 , ступеня провини посадових осіб, видано наказ №125 “Про призначення службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », відповідно до якого наказано провести службове розслідування з метою з'ясування обставин вказаних в рапорті тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 ; встановлено строк проведення службового розслідування до 26 серпня 2022 року; наказано довести до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , що стосується - під підпис.
17.08.2022 ОСОБА_3 , начальником психотерапевтиного кабінету поліклініки в/ч НОМЕР_2 надано пояснення, відповідно до яких 16.03.2022 перед авіаударом вона бачила ст. солдата ОСОБА_1 в підвалі терапевтичного корпусу. Під час авіамобардування та після нього позивача не бачила та не спілкувалася з ним. 16.03.2022 з дозволу командира в/ч НОМЕР_2 вибула у відпустку за сімейними обставинами на особистом транспорті. Крім того, на іншому автомобілі вибули ОСОБА_4 та ст. солдат ОСОБА_1 з дружиною та сином. Вирушали в одній колоні в напрямку м. Бердянськ, куди через комендантську годину вже не пускали. Вони залишись чекати до завершення комендантської години, щоб потрапити в м. Бердянськ (закінчився бензин). Позивача більше не бачила до моменту його прибуття до м. Дніпро.
23.08.2022 ОСОБА_5 , начальником відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, надано пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 про своє самостійне убуття з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 16.03.2022 не повідомляв. Про своє перебування в м. Одеса, знаходження на лікуванні, стан здоров'я не доповідав.
23.08.2022 позивачем надано пояснення, відповідно до яких зазначив, що 16.03.2022 під час бомбардувань вийшов з Маріуполя зі своєю сім'єю та ОСОБА_6 на її особистому авто. За дві доби дісталися Запоріжжя, де автівка вийшла з ладу, і де зустріли волонтерів, які прямували до м. Одеси. У м. Одеса прибули до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 24.03.2022 по 26.04.2022 знаходився на лікуванні у в/ч НОМЕР_3 . Після лікування знаходився в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.05.2022 його знову госпіталізували до в/ч НОМЕР_3 , де до 15.08.2022 перебував на лікуванні. 16.08.2022 прибув до в/ч НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 зі свідоцтвом про хворобу, згідно якої повинен бути звільнений з військової служби.
23.08.2022 заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення складено акт службового розслідування щодо самовільного залишення частини молодшої медичної сестри відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 . В ході службового розслідування встановлено, що 16.08.2022 молодша медична сестра відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_1 , прибув до військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 та надав документи на звільнення з військової служби за станом здоров'я, на підставі статті 39-б, 41-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний з виключенням з військового обліку (виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та свідоцтво про хворобу №608. 16.08.2022 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковником медичної служби ОСОБА_7 подано відповідний рапорт. Причину своєї відсутності у військовій частині старший солдат ОСОБА_1 надав поясненні від 23.08.2022. Разом з тим, в поясненні начальника ВАРІТ в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_5 , як безпосереднього командира старшого солдата ОСОБА_1 зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 про своє самостійне убуття з в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 16.03.2022, а також про перебування в м. Одеса не повідомляв. Взято до уваги пояснення начальника психотерапевтичного кабінету поліклініки військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_8 . Додатково зазначено, що 26.05.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №85 “Про призначення службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » було проведено службове розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження стосовно визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зокрема, й позивачем. Серед військовослужбовців в/ч НОМЕР_5 , які залишили військову частину НОМЕР_2 , проте не прибули до військової частини НОМЕР_1 як вищого органу управління, був, зокрема, позивач. 09.06.2022 до військової частини НОМЕР_1 надійшов лист №1306/ВОЗ/3100 з ІНФОРМАЦІЯ_1 з повідомленням, що старший солдат ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 та не має можливості прибути до військової частини НОМЕР_1 . За п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 №99 “Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » за порушення вимог абз. 3, 5 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання бути дисциплінованим, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України де про все, що сталося із військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо зобов'язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою притягнуто до дисциплінарної відповідальності молодшу медичну сестру відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 та накладено на нього дисциплінарне стягнення - “Догана». Особовому складу військової частини НОМЕР_2 , які вийшли з оточнення та прибули до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) було проведено стаціонарне медичне обстеження. Жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом: мінно-вибухової травми не звертався. Запропоновано направити, керуючись п. 2.3.4 Положення про військово-лікарську комісію, до ЦВКЛ для перегляду виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1 .
Командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії з листом від 24.08.2022 №555/2854, відповідно до якого після опрацювання виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та Свідоцтво про хворобу №608 виписаного військовою частиною НОМЕР_3 на старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , у командування в/ч НОМЕР_1 виникли сумніви щодо причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, каліцтва, а саме стан після перенесеної МВТ (16.03.2022) ЗЧМТ, струсу головного мозку. Враховуючи, що Командування Медичних Сил та військові частини НОМЕР_1 проводилися неодноразові службові розслідування щодо встановлення обставин, подій залишення та захоплення у полон особового складу військової частини НОМЕР_2 , факту отримання МВТ 16.03.2022 старшим солдатом ОСОБА_9 під час авіаудару або інших обстрілів у місті Маріуполь під службових розслідувань зафіксовано не було. Разом з тим, з'ясовано, що 16.03.2022 старший солдат ОСОБА_1 покинув територію військової частини НОМЕР_2 та 18.03.2022 прибув до ВМКЦ Південного регіону м. Одеса, де постійно знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 . За наявною інформацією, відповідно до пояснень та свідоцтв про хворобу особового складу військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_6 , жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом мінно-вибухової травми не звертався. Керуючись п.2.3.4 Положення про військово-лікарську комісію, просив переглянути виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853, затвердженою 18 РВЛК та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1 .
На наслідками розгляду вищезазначеної заяви Центральною військово-лікарською комісією надано відповідь листом від 27.08.2022 №598/2615, відповідно до якої за наявною інформацією жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 за медичною допомогою з приводу вибухової травми не звертався. Керуючись пп. 2.3.4. пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800 зі змінами, ЦВЛК ЗС України прийнято рішення щодо проведення старшому солдату ОСОБА_1 контрольного обстеження та медичного огляду ВЛК в Національному військово-медичному клінічному центрі “ГВКГ» м. Київ. З метою реалізації зазначеного рішення ЦВЛК ЗС України голова ВЛК ЦВЛК ЗС України просив командира військової частини НОМЕР_7 направити встановленим порядком старшого солдата ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК до НВМКЦ “ГВКГ»; начальника НВМКЦ “ГВГК» старшого солдата ОСОБА_1 госпіталізувати, обстежити та провести контрольний медичний огляд ВЛК з обов'язковим оглядом Головними спеціалістами ЗС України за профілем діагностованого захворювання.
02.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №132 “Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », за наслідками проведного службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_10 , з метою з'ясування причин, обставин та ступеня вини посадових осіб, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 16.03.2022 самостійно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 . З 16.03.2022 по 24.03.2022 за зручним для себе маршрутом та не повідомляючи відповідних посадових осіб, через Бердянськ, Запоріжжя, минаючи Дніпро, дістався м. Одеси. З 24.03.2022 по 28.04.2022 знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 . Після лікування знаходився у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 до 30.05.2022. з 30.05.2022 по 15.08.2022 знову лікувався у військовій частині НОМЕР_3 . 16.08.2022 прибув в м. Дніпро до військової частини НОМЕР_1 . В ході службового розслідування були з'ясовані факти, що суперечать даним, вказаним у виписці з медичної карти та свідоцтва про хворобу старшого солдата ОСОБА_1 , і які потребують перевірки та уточнення. За п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 №99 “Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » молодшу медичну сестру відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення “Догана». Вирішено направити, керуючись п. 2.3.4 Положення про військо-лікарську комісію, до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853, затвердженою 18 РВЛК та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1 ; тимчасово виконуючому обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковнику медичної служби ОСОБА_11 після отримання рішення Центральної військово-лікарської комісії щодо перегляду виписки із медичної карти та Свідоцтва про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_9 діяти встановленим порядком.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 - 4, 12, 14 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008)
За п. 5, 6 Положення № 1115/2009, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Згідно пункту 112 Положення № 1153/2008, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Згідно пункту 144-1 Положення № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 252 Положення № 1153/2008, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду, зокрема:
7) військовослужбовці, які переміщуються на інші посади за штатами воєнного часу, а також військовозобов'язані, приписані на посади до військових частин, та резервісти, призначені на посади до військових частин, після призову приступають до виконання обов'язків за цими посадами з моменту їх призначення наказами по стройовій частині відповідно до мобілізаційного призначення.
Якщо військові частини змінили місце дислокації, військовослужбовці та резервісти зобов'язані прибути до найближчого органу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або територіального центру комплектування та соціальної підтримки і діяти відповідно до наказу (розпорядження) відповідного начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Особи, які не повернулися своєчасно без поважних причин з відпустки до місця проходження військової служби або не прибули після оголошення мобілізації у визначені для них пункти і строки, несуть відповідальність згідно із законодавством. З моменту оголошення мобілізації виїзд військовозобов'язаних та громадян призовного віку з місця постійного проживання без дозволу керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки забороняється.
У відповідності до статті 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Закон № 548), до загальних обов'язків військовослужбовців відноситься необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із ст. 14 Статуту, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Закону № 548).
Статтею 17 Закону визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України..
За положенням ст. 24 Закону, про застосування фізичної сили та спеціальних засобів військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові).
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє відповідного прокурора та начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) в гарнізоні.
Повідомлення начальника органу управління Служби правопорядку про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї здійснюється в разі їх застосування військовослужбовцями Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 58 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 59 Статуту, командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Згідно із статтею 26 Закону, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пунктами 1, 2 Дисциплінарного статут визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пунктом 5 Дисциплінарного статут передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до п. 45 Дисциплінарного статут, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За положенням ст. 87, 88 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Статтями 96, 97 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.
У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення";
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктом 2 розділу IІI Порядку № 608, Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил України зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема, відповідно до пункту 1 цього розділу, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Згідно з п. 1 розділу ІV Порядку №608 у разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Згідно з п. 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V Порядку №608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Приписами пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно з вимогами пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Відповідно до п. 6 розділу VI Порядку №608, якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Суд наголошує на особливості періоду, під час якого виникли спірні правовідносини.
Так, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, вся країна мужньо бореться за виживання, надаючи реальний опір агресору. У таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, оскільки відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.
Ураховуючи обставини, які склались на цей час у державі, зокрема, дотримання дисципліни та виконання наказів є першочерговим обов'язком всіх військовослужбовців. Саме від виконання наказів та дотримання дисципліни, наразі залежить майбутнє держави, її територіальна цілісність та незалежність. Отже, застосування негативних наслідків для військових, враховуючи перебування країни у воєнному стані, пов'язане, насамперед, із захистом країни.
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року справа № 420/17256/22 зазначив, що задля встановлення законності спірного наказу за результатами проведеного службового розслідування щодо встановлення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку позивача - попередження про неповну службову відповідність, судам необхідно надати правову оцінку характеру та обставинам вчиненого правопорушення, його наслідкам, ступеню вини, попередній поведінці порушника, невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків з урахуванням бойового наказу командира роти, згідно з бойовим розпорядженням командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_8 від 04 жовтня 2022 року №640/281/178дск, посилання на який міститься в акті службового розслідування.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що причини та умови вчинення правопорушення, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному висновку службового розслідування. Проведення службового розслідування у межах визначених положенням законодавства може бути доручено підпорядкованим посадовим (службовим) особам, яка відповідно до Порядку № 608 проводить та підписує Акт службового розслідування.
З аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що вирішальним при притягненні до дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступку є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Суд зазначає, що приписами статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» та Порядку № 608 прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення «може» передувати службове розслідування. Тобто з наведеної норми вбачається, що проведення службового розслідування не є обов'язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов'язком командира.
Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2018 року у справі №822/2446/17.
Суд наголошує, що службове розслідування призначене за передбаченими законодавством підставами для призначення такого розслідування, а саме визначених у пункті 1, 3 розділу II Порядку № 608, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань, інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб).
Так, висновок службового розслідування - документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результаті службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, від 28.04.2022 у справі №240/10485/19.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, службове розслідування проведено без забезпечення участі позивача у такому розслідуванні та без забезпечення прав позивача, як військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, які передбачені пунктом 3 розділу ІV Порядку №608, зокрема: права знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення.
Отже, матеріали службового розслідування не містять і відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача із підставами службового розслідування, роз'яснення йому прав та обов'язків під час проведення службового розслідування, подання позивачем письмових пояснень під час службового розслідування або складення акту про відмову від надання пояснень відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608.
При цьому, порушення процедури при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
За усталеною практикою Верховного Суду, підтриманою, зокрема, у постанові від 29 лютого 2024 року у справі №420/6303/20, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Верховний Суд у вищевказаному рішенні наголошує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
У контексті спірних правовідносин, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що допущені відповідачем процедурні порушення притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є істотними, оскільки позбавлення позивача прав на участь у службовому розслідуванні безпосередньо вплинуло на об'єктивність та всебічність висновків службового розслідування.
За умови дотримання відповідачем передбаченої законом процедури проведення службового розслідування останній міг встановити причину залишення позивачем військової частини НОМЕР_2 , надати оцінку наявній у нього довідками (в якій зазначено про наявність у позивача захворювання), врахувати наявність/відсутність медичних показань для направлення його в реабілітаційний центр для відновлення стану здоров'я.
Таким чином, в порушення статті 86 Дисциплінарного статуту, військовою частиною при проведенні службового розслідування не з'ясовано та не враховано всі обставини вчинення правопорушення.
Щодо обґрунтування доводів скарги тим, що військова частина НОМЕР_2 є окремим структурним підрозділом/, данні особового складу містилися в особових справах відділу кадрів цієї військової частини. На момент проведення службового розслідування військова частина НОМЕР_2 була в окупації, що унеможливило дотримання повного порядку проведення службового розслідування. Крім того скаржник вважає, що пояснення стосовно стану здоров'я власного або інших осіб, які надавалися в ході службового розслідування, не мало рішучого значення для проведення та надання висновків службового розслідування. Колегія суддів , щодо цих обставин та обґрунтувань зазначає, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку додержання вимог законодавства в частині належного проведення службового розслідування та врахування всіх обставин при його проведенні, що можуть вплинути на правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач перевіряючи причини залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 та дійшовши до висновку про самостійне залишення 16.03.2022 позивачем пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , у висновку службового розслідування не надавав та не наводив оцінку обставинам блокування міста Маріуполя з 1 березня 2022 року, наказам які надавались особовому складу командуванням у тому числі безпосереднім тощо.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи свідчать про звернення позивача за лікуванням до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебування позивача на стаціонарному лікуванні, унеможливило його повернення для проходження військової служби та свідчить про повідомлення уповноважених органів про своє повернення.
Отже, з огляду на неналежне дослідження відповідачем всіх обставин та істотність допущених відповідачем процедурних порушень притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які безпосередньо вплинули на прийняте рішення - спірного наказу командира військової частини, та мають наслідком неправомірність такого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. у справі № 200/6692/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. у справі № 200/6692/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко