12 листопада 2025 року справа №200/2875/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначєева Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року (повне судове рішення складено 11 серпня 2025 року) у справі № 200/2875/24 (суддя в І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по листопад 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки строком 45 (сорок п'ять) діб за 2022 та 2023 роки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, строком 112 (сто дванадцять) діб, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24 листопада 2023 року, розрахованого відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2020;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.01.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 31.01.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 31.01.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, в період з 01 березня 2018 року по 31.01.2020 - березень 2018 року, з урахуванням висновків суду та виплачених сум, в частині інших позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 12.12.2024.
30.12.2024 видано виконавчі листи по справі.
Представник позивача звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заявник просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду 15 липня 2024 року у справі №200/2875/24 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду та у разі невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №200/2875/24 або ненадання звіту про його виконання накласти на накласти на керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України штраф у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що, на її думку, на час звернення до суду із заявою листом від 03 березня 2025 року №0305 Військовою частиною зазначено, що рішення від 15 липня 2024 року частково виконано в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та надано розрахунок нарахованої та виплаченої індексації на виконання рішення. Відповідно до наданого розрахунку позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення не в повному обсязі, а саме виплачено різницю між розміром нарахованої індексації та виплаченою за період його служби премії. Стосовно виконання рішення суду в частині перерахунку грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, відповідачем зазначено, що ним подано потребу до Головного управління Національної гвардії в коштах по КЕКВ 2800 для виконання рішення суду і після надходження коштів на рахунок військової частини рішення суду буде виконано шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 . Однак, доказів того, що відповідачем дійсно було подано заявку на отримання коштів до Головного управління Національної гвардії, не надано, а тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №200/2875/24 не виконано належним чином.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №200/2875/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі №200/2875/24.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року по справі №200/2875/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її, відмовити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у прийнятті звіту, накласти штраф на керівника Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановити відповідачу новий строк для подання звіту на виконання рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального закону, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про наявність правових підстав для прийняття звіту.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі №200/2875/24 виконано 02.07.2025 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача, зокрема: фінансовим відділенням Військової частини здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням виплачених сум та висновків суду; для виконання судового рішення військова частина сформувала бюджетне фінансове зобов'язання розпорядника бюджетних коштів 3-го рівня на загальну суму 9 603,42 грн, яке зареєструвало в органах Держказначейства 01.07.2025, що підтверджується реєстрами бюджетних зобов'язань.
Для перерахування коштів позивачу та до відповідних бюджетів військова частина сформувала та направила до органу Держказначейства платіжні доручення (інструкції):
- №15256 (внутрішній номер 433586223) від 01 липня 2025 року на перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 за рішенням суду від 15.07.2024 по справі №200/2875/24 в сумі 7 731,57 грн;
- №15257 (внутрішній номер 433586224) від 01 липня 2025 року на перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахувань на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат згідно рішення суду у липні 2025 року в сумі 1 464,93 грн;
- №15258 (внутрішній номер 433586225) від 01 липня 2025 року на перерахування до бюджету військового збору (5%), утриманого з нарахувань на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат згідно рішення суду у липні 2025 року в сумі 406,92 грн.
Як вбачається зі звіту, суб'єкт владних повноважень вчинив залежні від нього дії для виконання судового рішення та таке рішення виконано у повному обсязі.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП “Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 6 цієї Конвенції, ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року по справі №200/2875/24 виконано в межах резолютивної частини.
Частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд зауважує, що у разі незгоди із розміром відсоткових показників надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премії, позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом або із відповідною заявою про визнання протиправними дій відповідача вчинених на виконання такого рішення суду, у порядку визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, за наслідками розгляду поданого Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України звіту та доданих до нього матеріалів, зважаючи на обов'язковість виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо його прийняття.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Так, дійсно, судом в період з 06.05.2025 по 26.05.2025 судом не було вчинено жодних процесуальних дій, таких як накладення штрафу на керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за невиконання ухвали суду та неподання звіту у встановлені судом строки. Однак, зазначене питання було вирішено ухвалою окружного суду від 27 травня 2025 року заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про надання додаткового часу на подання звіту про виконання рішення суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24 задоволено, продовжено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строк на подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі №200/2875/24 до 02 липня 2025 року.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що відповідачем не надано суду детальний помісячний розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 31.01.2020 - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, - детальний помісячний розрахунок нарахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Так, детальний помісячний розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення наявний в матеріалах справи (т.2 а.с.73). Відсутність детального помісячного розрахунку нарахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 не свідчить про невиконання рішення суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 200/2875/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Е. Г. Казначєев