12 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10309/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить (з урахуванням уточненого адміністративного позову):
визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 № 0076095-2407-2510-UA74020050000033944, виданого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачується фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, у розмірі Стягнути з відповідача судовий збір у сумі 56824,26 грн, за 2024 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 № 0076096-2407-2510-UA74020050000033944, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачується фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, у розмірі 82105,88 грн, за 2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нежитлове приміщення використовується позивачем у сільськогосподарській діяльності та розташовані на земельній ділянці з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства під господарськими будівлями та дворами», а відтак до спірних правовідносин визначення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не застосовується. Позивач вважає, що нерухоме майно є спорудами призначеними для здійснення сільськогосподарської діяльності, тому у силу приписів статті 266.2.2 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування. Позивач зазначає, що спірні рішення відповідача прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні підлягають скасуванню з наступних підстав.
У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у його задоволенні, оскільки відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 430774429 від 11.06.2025 року у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: - з 06.11.2008 об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 1746,2 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25322573; - з 04.03.2009 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 2523,1 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26632746. Слід зазначити, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПКУ платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. Станом на 08.10.2025 року платником ОСОБА_1 не подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП), щодо об'єкту нерухомого майна площею 1746,2 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 та щодо об'єкту нерухомого майна площею 2523,1 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2 , тобто підтвердження використання впродовж 2024 року у господарській діяльності та не здача в оренду, лізинг, позичку іншим суб'єктам господарювання відсутнє. Також, станом на 08.10.2025 року до Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 не подавав заяву щодо проведення звірки даних по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, документів, які підтверджують належність об'єктів нерухомого майна до відповідного типу об'єктів нерухомого майна згідно Державним класифікатором будівель і споруд НК 018-2023, а також документів на здійснення операцій з постачання сільськогосподарської продукції. » Зважаючи, що у 2024 році ОСОБА_1 не здійснював діяльність, як сільськогосподарський товаровиробник, відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на зазначені вище об'єкти нежитлової нерухомості.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, та просить задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначив, що підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Основним видом діяльності позивача є змішане сільське господарство. При цьому нежитлові будівлі (комплекс), що належить позивачу на праві власності, використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме в якості складів для зберігання, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур, що здійснюється ним як фізичною особою-підприємцем так і просто як фізичною особою. Не отримання прибутку від сільськогосподарської діяльності в дані періоди не можуть бути тим беззаперечним фактом, що він не є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак спірне майно не є об'єктом оподаткування у відповідності до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Тобто визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»). Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна № 430774429 від 11.06.2025 у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: з 06.11.2008 об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 1746,2 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25322573; з 04.03.2009 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 2523,1 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26632746.
17.04.2025 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання позивачу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який є власником об'єктів нежитлової нерухомості наступними податковими повідомленням-рішенням від 17.04.2025 № 0076096-2407-2510-UA74020050000033944 та від 17.04.2025 № 0076095-2407-2510-UA74020050000033944.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено позивачу 14.05.2025 засобами поштового зв'язку та отримано позивачем 21.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивачем подано скаргу до ДПС України від 04.06.2025 року б/н (вх. ДПС № 1120/С/6 від 09.06.2025 року) на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.04.2025 № 0076096-2407-2510-UA74020050000033944 та від 17.04.2025 № 0076095-2407-2510-UA74020050000033944.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 06.08.2025 № 22747/6/99-00-06-01-02-06 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.04.2025 № 0076096-2407-2510-UA74020050000033944 та від 17.04.2025 № 0076095-2407-2510-UA74020050000033944, а скаргу без задоволення.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі також ПК України).
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до норм підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, а також, зокрема у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271). Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час спірний правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
01 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри «для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу».
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведений у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24.
У постанові від 4 березня 2021 року у справі № 500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Суд враховує, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Так, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна № 430774429 від 11.06.2025 у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: з 06.11.2008 об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 1746,2 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25322573; з 04.03.2009 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 2523,1 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26632746.
Судом не встановлено підстав для застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки відсутні умови, які передбачають можливість такого застосування, доказів протилежного позивачем не надано та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, відповідачем правомірно здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкту нерухомого майна площею 1746,2 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 та щодо об'єкту нерухомого майна площею 2523,1 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2 .
У позові позивач посилається на висновки Верховного Суд у подібних правовідносинах, зокрема у справі № 0340/1905/18.
Разом з тим, згаданий позивачем висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 0340/1905/18 є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки у справі, яка розглядається, фактичні обставини та правове регулювання є дещо відмінним. Позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 і така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА