11 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/7972/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Падій В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 10.07.2014 та про перебування його на військкому обліку;
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 10.07.2014 року та про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати 1-й відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 10.07.2014 року та про виключення його з військового обліку згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В. В. від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку відзив на позов до суду не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 10.07.2014 ОСОБА_1 , за рішенням військово-лікарської комісії при Бобровицькому районі визнаний непридатним до військової служби на підставі статті 39Б, 38А, 62Б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом №402 МО України від 2008 року, зі зняттям з військового обліку з 10.07.2015 на підставі п.п. 2.3 гр.4 наказу МО України № 342 від 2006 року.
В подальшому оновлюючи дані в застосунку РЕЗЕРВ +, позивач виявив, що дані про його особу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не співпадають з даними військового квитка, а саме: не внесено відомості щодо проходження військово-лікарської комісії при Бобровицькому районі, взяття на облік, зняття з обліку та виключення з військового обліку, згідно підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
16.06.2025 звернувся до відповідача, в якому просив внести актуальні дані на підставі військово-облікового документу виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 нині - ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надавши копію військового квитка серії НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 09.07.2025 повідомив, що згідно облікових даних АІТС «Оберіг», ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 10.07.2014 призовною комісією при Бобровицькому районі визнаний непридатним до військової служби на підставі гр. ІІ ст.39 Розкладу хвороб (нак. МОУ №402). Згідно розкладу хвороб Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 ст. 39 б графа ІІ - обмежено придатні до військової служби. 10.07.2015 ОСОБА_1 був знятий з військового обліку на підставі наказу МОУ №342/2006, який втратив чинність, тому всі обмежено придатні поновлені на військовому обліку.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).
Відповідно до статті 1, 2 Закону 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або запризовом; іноземцями та особами без громадянства удобровільному порядку (за контрактом) напосадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 18.05.2024) встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу (абзац восьмий).
Згідно з положеннями статті 27 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 18.05.2024) у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських)територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії.
До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2014 ОСОБА_1 , за рішенням військово-лікарської комісії при Бобровицькому районі визнаний непридатним до військової служби на підставі статті 39Б, 38А, 62Б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом №402 МО України від 2008 року, зі зняттям з військового обліку з 10.07.2015 на підставі п.п. 2.3 гр.4 наказу МО України № 342 від 2006 року.
У зв'язку з чим, позивач був знятий з військового обліку з 10.07.2015 на підставі статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 18.05.2024) за рішенням Міністерства оборони України (на підставі п.п. 2.3 гр.4 наказу МО України № 342 від 2006 року).
Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін додеяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військовоїслужби, мобілізаціїта військового обліку» , який набув чинності 18.05.2024, внесено ряд змін до Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Відповідно до 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
З вищезазначеного вбачається, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Водночас, як вже зазначалося вище, позивач був саме «знятий з військового обліку» у зв'язку з визнанням 10.07.2014 непридатним, на підставі статті 39Б, 38А, 62Б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом № 402 МО України від 14.08.2008.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в сукупності з встановленими вище обставинами справи, слід дійти висновку, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі Наказу МОУ №342, про що у військовому квитку проставлена відповідна відмітка про зняття з військового обліку.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних» зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров'я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
Законом України від 12.02.2025 № 4235-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" визначено Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викласти в такій редакції:
"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Оскільки позивача було саме знято з військового обліку, а не виключено з нього, тому останній відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ , був взятий на військовий облік військовозобов'язаних як знятий з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тож беручи до уваги досліджені судом докази, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 в Чернігівській області ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя В.В. Падій