10 листопада 2025 року м.Чернігів Справа № 620/10487/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2020 по 14.06.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 14.06.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 19.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) у період з 08.07.2017 по тепер проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 (надалі також- Відповідач).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2025 № 166 ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 15.06.2025.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704). В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції.
З 01.01.2020 по 14.06.2025, розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням Позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, до Постанови № 704.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 попередні зміни п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправними. Зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, згідно з яким було внесено зміни до п. 4 Постанови № 704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 передбачала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Отже, з 29.01.2020 року, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2018 р. - 1762 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2020 р. - 2027 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2021 - 2270 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2022 р. - 2481 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2023 р. - 2684 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2024 р. - 3028 гривень.
Тобто грошове забезпечення Позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі на на 01 січня 2020 р. - 2027 грн, на 01 січня 2021 р. - 2270 грн, 01 січня 2022 р. - 2481 грн, на 01 січня 2023 р. - 2684 грн, на 01 січня 2024 р. - 3028 грн, на 01 січня 2025 р. - 3028 грн. Натомість, при розрахунку посадового окладу Позивачу було застосовано величину 1762 гривні замість 2027 грн у 2020 році, 2270 грн у 2021 році, 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023, 3028 грн у 2024 році, 3028 грн у 2025 році відповідно.
Тобто, розмір грошового забезпечення Позивача, в тому числі посадового окладу Позивача, окладу за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2025 роки, розраховувалася і виплачувалися Позивачу з розрахунку 1762 грн як прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік.
Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та на 2020 - 2025 роки очевидно впливає на визначення розміру посадового окладу, тому наявні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення з 01.01.2020 по 14.06.2025, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України станом на відповідний календарний рік, з врахуванням проведених раніше виплат.
Таким чином, Відповідач протиправно нараховував та виплачував Позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством, що є протиправним.
З метою встановлення правильності нарахування Позивачу грошового забезпечення за період служби, останній звернувся до адвоката за правовою допомогою. Представник Позивача адвокат Черніков Денис Юрійович звернувся до Відповідача із адвокатським запитом (копії таких надаються), в якому просив:
1. Надати належним чином засвідчений витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 до списку особового складу;
2. Надати належним чином засвідчений витяг з наказу про виключення ОСОБА_1 із списку особового складу;
3. Надати розрахунок розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_1 , за кожен календарний місяць служби у Військовій частині НОМЕР_1 , у відповідності до розрахунково-платіжних відомостей, в розрізі:
• щомісячних основних видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми посадового окладу, 2) суми окладу за військовим званням, 3) суми надбавки за вислугу років,
• щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми підвищення посадового окладу, 2) суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України, надбавки за кваліфікацію, надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавки за почесні звання, надбавки за спортивні звання, 3) суми доплати, в тому числі, доплати за науковий ступінь та за вчене звання, 4) суми премії;
• одноразових додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми винагороди, в тому числі суми, винагороди за бойове чергування, а також 2) суми додаткової винагороди на період дії воєнного стану, зокрема згідно Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168;
• грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб;
• грошової компенсації за невикористані дні відпусток (основної та додаткових).
4. Надати інформацію чи письмово повідомлявся ОСОБА_1 щомісячно під час служби про усі суми, які були нараховані та виплачені, в порядку ст. 110 КЗпП України та ст. 30 ЗУ «Про оплату праці»? Якщо повідомлявся, то прошу надати докази.
Факт подання адвокатського запиту підтверджується копією цього запиту, описом цінного листа та накладної, які додаються до даного адміністративного позову.
Відповідач надав відповідь на адвокатський запит від 13.08.2025 №1281.
Окремо суд зазначає, що саме надання зазначених відомостей є письмовим повідомленням про суми нарахованих та виплачених позивачу видів грошового забезпечення за період служби у розумінні частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, з урахуванням того, що Відповідач не повідомляв Позивача письмово про нараховані та виплачені йому суми.
Тобто, у період проходження військової служби розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням Позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2020 р. у справі 825/565/17, від 18.11.2022 р. у справі № 1.380.2019.005781 та від 25.04.2024 р. у справі № 460/49364/22.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту Закон № 2011-XII) ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Як вже зазначалось вище, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2018 р. - 1762 гривні.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 704 затверджено:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, у примітці 1 до Додатку 1 Постанови № 704 було зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Подібне за змістом правове регулювання містила й примітка 1 до Додатку 14 Постанови № 704.
В подальшому, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постанова № 103 набрала чинності 24.02.2018 року. А Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018 року.
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року), пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103; відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Таким чином, текст приміток у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився. Відповідно, виникла неузгодженість тексту приміток з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції, а саме: «1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень».
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 зміни до п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправними. Зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, згідно з якою було внесено зміни до п. 4 Постанови № 704. Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду залишена без змін Верховним Судом згідно з постановою від 20.10.2022 р.
Таким чином, з дня набрання законної сили постановою у справі № 826/6453/18, застосовується редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29.01.2020 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, на відміну від правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.
Вказане підтверджується і позицією Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 р, по справі № 420/18318/23 (у подібних правовідносинах).
Так, Верховний Суд констатував, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
З січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу на підставі первинної редакції Постанови № 704.
Окремо слід зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, була стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалась.
Тобто, з внесеними змінами, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018 р., який був сталою незмінною величиною.
При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Так, Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
На теперішній час існує правова колізія між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, де перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили. Адже частиною третьою статті 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи те, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою Позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Таким чином, при визначенні посадового окладу та окладу за військове звання Позивача у 2022, 2023 та 2024 роках неможливо застосувати величину 1762 гривні, оскільки величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі складає: 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 році відповідно.
Аналіз наведених вище приписів Постанови № 704 свідчить про те, що розрахунки посадових окладів проводяться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, що визначений Додатком 1 або Додатком 14.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 р. у справі № 120/3879/19-а, яка не була скасована судом касаційної інстанції.
В свою чергу, збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та 01.01.2024 рр.) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, що слугує підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за вказаний період.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 160/12031/22, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 560/12806/22 та у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 520/30212/23. Вказані постанови не були скасовані судом касаційної інстанції.
Про те, що з січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, випливає також із висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2022 р. по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 р. по справі № 500/1813/21.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 400/6214/21 також наголосив про те, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У постанові від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду підтримав вищевказану позицію і додав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Правовий висновок Верховного Суду про те, що з січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Спираючись на цей висновок можна погодитися з тим, що грошове забезпечення військовослужбовця (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року до звільнення з військової служби мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Всупереч зазначеним вище нормам Відповідачі протиправно не нараховував та не виплачував Позивачу грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в період служби.
Позовні вимоги у даній справі також пред'явлені за період служби після 20 травня 2023 року, а саме в період дії пункту 2 Постанови КМ України № 481 від 12.05.2023.
Суд зазначає, що п. 2 Постанови КМ України № 481 від 12.05.2023, яким викладено в новій редакції п. 4 Постанови КМУ №704, зокрема замість «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) визначено фіксовану суму в розмірі 1762 грн (прожитковий мінімум 2018 року):
- не відповідає актам вищої юридичної сили, а саме ст. 1, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 6, 7, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;
- звужує існуючі права військовослужбовців чим порушується ст. 22 Конституції України.
У зв'язку з чим підлягала застосуванню попередня чинна реакція п. 4 Постанови КМУ №704.
Така логіка правозастосування відповідає вимогам ч. 3-4 ст. 7 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що встановлена сума в розмірі 1 762,00 грн є фактично сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Однак, як вже було неодноразово висловлено Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 826/9052/18, від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, визначення Урядом розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.»
Оскільки п. 2 Постанови КМ України № 481 від 12.05.2023 не відповідає актам вищої юридичної сили, що додатково підтверджено Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, положення п. 2 Постанови КМ України № 481 від 12.05.2023, в силу ч. 4 ст. 7 КАС України, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом, хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така позиція Верховного Суду є усталеною та постійно застосовується, зокрема в ухвалених постановах 2025 року у справах №420/30973/24, №120/8620/24, №200/6108/24, №200/6108/24.
Правова проблема застосування положень нормативного акту в період його дії до скасування (визнання нечинним) такого вже була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема.
Для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, у зв'язку наявністю виключної правової проблеми, яка полягає у з'ясуванні питання про те, чи повинні суди застосовувати норми Постанови № 103 в період її чинності, які не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, чи в такому разі слід застосовувати Закон № 2262-ХІІ, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу № 520/2098/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 дійшла висновку: «Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету
Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Така позиція Верховного Суду є усталеною, зокрема відповідні висновки викладені також у постановах від 22 березня 2023 року у справі №280/2771/22, від 06 вересня 2023 року у справі №160/3508/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 380/11528/22, від 10 жовтня 2024 року у справі №380/7198/22.
Тож, враховуючи, що п. 2 Постанови КМУ №481 суперечить актам вищої юридичної сили, звужує права військовослужбовців, що підтверджено Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, якою визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови КМУ №481, вимоги з перерахунку грошового забезпечення Позивача у період після 20 травня 2023 року підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі -грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.
За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що виплата Позивачу перерахованого грошового забезпечення (індексації) на підставі рішення суду повинна здійснюватися одночасно з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2020 по 14.06.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 14.06.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ