12 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3479/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф» № 0218462-2412-2412/19-UА73060610000066784 Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.04.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 10378,25 грy;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф» №0218462-2412-2412/20-UА73060610000066784 Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.04.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 11746,10 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не дотримано граничні терміни надсилання податкових повідомлень-рішень позивачу, а також винесено оскаржувані рішення поза межами строку давності, визначеного ст. 102 ПК України, а відтак вважає, що він звільнений від нарахованого грошового зобов'язання, а нарахована сума підлягає списанню, як безнадійний податковий борг відповідно до приписів ст. 101 ПК України. Щодо зупинення перебігу строків давності у зв'язку із існуванням надзвичайних обставин - ковідної пандемії та воєнного стану, позивач вказує, що вказані обставини не можуть впливати на фактичну відміну передбачених ст. 266 ПК України граничних термінів нарахування фізичній особі податку на нерухоме майно. Позивач звертає увагу суду, що пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Враховуючи викладене вище, позивач вважає дії контролюючого органу в частині прийняття спірних податкових повідомлень-рішень такими, що винесені не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, встановлені Конституцією та законами України, отже необґрунтованими, без урахування усіх обставин, що мають значення, а тому протиправними і такими, що підлягають скасуванню судом.
Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивач є власником нерухомого майна та платником податку на нерухоме майно, у зв'язку із чим в автоматичному режимі було проведено нарахування вказаного податку та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення (ППР). Також відповідач вказав, що надсилання оскаржуваних рішень після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (року), не випливає на обов'язок сплати позивачем податку на нерухоме майно та не можу бути підставою для скасування ППР. Також податковий орган вказав, що згідно п. 52-2підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами, внесеними Законом 13.05.2020 № 591 -IX) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу, був зупинений з 18.03.2020 по 30.06.2023 р., у зв'язку із здійсненими заходами з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. Податковий орган вказав на необґрунтоване посилання позивача на норми Закону №2118 від 07.03.2022 р., Закону №2141-ІХ від 24.03.2022 р., Закону №2260-ІХ від 12.05.2022 р., оскільки позивачем не доведено неможливість виконання зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно внаслідок дії на території України воєнного стану. У зв'язку із вказаним відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.
Рух справи у суді
Судом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без призначення судового засідання та виклику учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач є власником нерухомого майна, зокрема нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 247,7 кв.м., у зв'язку із чим за період 2019 - 2020 роки податковим органом нараховано грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно та прийнято податкові повідомлення - рішення:
- форми “Ф» № 0218462-2412-2412/19-UА73060610000066784 Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.04.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 10378,25 грy;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф» №0218462-2412-2412/20-UА73060610000066784 Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.04.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 11746,10 гривень. (а.с. 11-12).
24.05.2024 р. позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0218462-2412-2412/19-UА73060610000066784 та №0218462-2412-2412/20-UА73060610000066784. Згідно рішення Державної податкової служби України від 12.07.2024 р. №21613/6199-00-06-01-03-06 оскаржувані ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення. (а.с. 13-17).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПК України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України передбачений обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України до складу податку на майно відноситься податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2. ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп. 266.6.1, п. 266.5 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп. 266.7 ст. 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку, а саме: обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Сторонами не оспорюється факт наявності у власності позивача нерухомо майна, з приводу якого податковим органом сформовані спірні податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення з нарахованими зобов'язаннями зі сплати податку на нерухоме майно за 2019-2020 роки були складені 29.04.2024 року.
В даному випадку, контролюючий орган при визначенні податкового зобов'язання повинен був дотримуватись приписів підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Водночас, 07.12.2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ, яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: 266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. 266.10.3. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Вказаним Законом №2245-УІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.
При цьому, змін до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.
З системного аналізу приписів пп. 266.7.2 п. 266.7 та пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, випливає, що норми пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України надають повноваження контролюючому органу визначати грошове зобов'язання з податку в межах 1095-денного строку, який починає відлік з того звітного періоду, в якому такі повноваження надані, і не спростовує обов'язку контролюючого органу винести відповідне податкове повідомлення-рішення до 01 липня року, наступного за звітним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі 320/3565/20, від 23.06.2020 у справі 640/13904/19 та у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №817/213/16.
Зокрема, у постанові від 29.01.2019 року у справі 817/213/16 Верховний Суд вказав, що підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 та пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) або поточного року (для плати за землю).
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що положення статтю 102 Податкового кодексу України щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов'язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов'язань є загальною по відношенню до положень статей 265, 266, зокрема підпункту 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, 286, зокрема пункт 286.5 цієї статті Податкового кодексу України, які є спеціальними та мають переважне застосування.
Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 20.06.2022 року у справі № 826/15940/18 (адміністративне провадження № К/9901/27104/19) відповідно до якої "...Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку з транспортного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання...".
Отже, суд не погоджується із твердженням позивача, що порушення контролюючим органом строків надсилання спірних податкових повідомлень - рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2020 роки, як на підставу для їх скасування.
Також суд звертає увагу, що Законом України від 17.03.2020р. №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020 р., до Податкового кодексу України було внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено п.521 та п.525.
Відповідно до абз. 10 п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020 р. №533-IX на період з 18.03.2000 р. по 31.05.2020 р. зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 13.05.2020р. №591-IX до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни (набрали чинності 29.05.2020 р.), якими в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тож, перебіг строку за ст.102 Податкового кодексу України був зупинений у межах спірних правовідносин до - 30.06.2023 р. включно.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 Податкового кодексу України було доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
В подальшому п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України було виключено на підставі Закону України від 30.06.2023р. №3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 р. по справі №240/34220/22.
01.08.2023р. був відновлений перебіг строку давності згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України у силу норм Закону України від 30.06.2023 р. №3219-IX
Суд звертає увагу, що податкові повідомлення рішення, на підставі яких у позивача виник податковий борг, були прийняті суб'єктом владних повноважень 29.04.2024 р., тобто з дотриманням строку давності, передбачений статтею 102 ПК України
Також суд звертає увагу, що згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до п.п. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: 37.3.1. ліквідація юридичної особи; 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Відтак, на думку суду, приписи пп.266.7.2 ст.266 Податкового кодексу України не можуть бути кваліфіковані у якості підстави для припинення податкового обов'язку із зв'язку із спливом строку у до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Наведене підтверджується змістом ст.101 та ст.102 Податкового кодексу України, якими у якості окремої спеціальної підстави для припинення податкового обов'язку визначені обставини виникнення безнадійного податкового боргу, котрий підлягає списанню та обставини спливу строку давності визначення податкового зобов'язання платника податків за рішенням контролюючого органу.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає помилковими доводи позивача з посиланням на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України щодо відсутності у нього обов'язку сплати податку на нерухоме майно поза межами строків, визначених пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України.
Крім того, посилання позивача на п.52-2 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України стосовно мораторію на проведення документальних перевірок є безпідставним, оскільки у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 266 ПК України, нарахування податкових зобов'язань податку на нерухоме майно здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку, а не за наслідками проведення перевірки.
Решта доводів позивача, зокрема з посиланням на законодавство, що звільняє від відповідальності внаслідок дії воєнного стану на території України суд не бере до уваги, оскільки позивач жодним чином не довів неможливість своєчасного виконання податкового обов'язку.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено суду правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як доводи позивача визнані судом помилковими та необґрунтованими, у зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідачем не надано доказів понесених витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя Т.М. Брезіна