12 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3758/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯДО» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000355/2 від 27.06.2024 року, №UA408000/2024/000386/2 від 19.07.2024 року, №UA408000/2024/000387/2 від 19.07.2024 року.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення товар та визначено його митну вартість за основним методом. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару.
Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що прийняті рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару). З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 26.08.2024 року адміністративний позов залишено без руху. 07.10.2024 року позивачем виправлено недоліки адміністративного позову, у зв'язку із цим, судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Ухвалою суду від 18.10.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
19.05.2022 року між ТзОВ “МАЯДО» (Позивач, Покупець за контрактом) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія "АДОПЕН") (Республіка Туреччина, Продавець за контрактом, надалі за текстом - АДОПЕН) укладено контракт міжнародної поставки №13 (надалі за текстом - Контракт №13). За умовами Контракту №13 “Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів. » (п .1.1.). Відповідно до п.4.1. Контракту №13 Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною. Товар за Контрактом №13 - профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції. Відповідно п.3.1. Контракту №13 Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів “Інкотермс 2010». (а.с. 110-111).
На виконання вказаного контракту до митного контролю та митного оформлення позивачем було подано митні декларації: №24UA408020033141U0 від 27.06.2024 р.; № 24UA408020036607U4 від 19.07.2024 р.; № 24UA408020036590U4 від 19.07.2024 р.
До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: контракт купівлі - продажу №13 від 16.05.2022 р.; інвойси; міжнародні транспортні накладні (CMR); пакувальні листи; сертифікат про походження товару; договори про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; довідки про транспортні витрати; заявки на ТЕП; договір про надання послуг із декларування товарів; копії митних декларацій країни відправлення; листи позивача щодо повідомлення митного органу про перевірку правильності визнання митної вартості товарів. (а.с. 56-72, 75-81, 84-91, 93, 98-109, 112-115).
За результатами розгляду митних декларацій №24UA408020033141U0 від 27.06.2024 р.; № 24UA408020036607U4 від 19.07.2024 р.; № 24UA408020036590U4 від 19.07.2024 р., прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA408000/2024/000355/2 від 27.06.2024 року, №UA408000/2024/000386/2 від 19.07.2024 року, №UA408000/2024/000387/2 від 19.07.2024 року, згідно з якими митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (а.с. 54-55, 73-74, 82-83, 92, 96-97).
Також додатково позивачем було подано митному органу письмові документи: виписка з бухгалтерських та банківських документів, видаткові, податкові накладні, виписки банку, інвойс поставки, копію експортної декларації, як доказ того, що митна вартість є близькою до вартості операцій з непов'язаними покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. (а.с. 116-132).
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронні митні декларації №24UA408020033141U0 від 27.06.2024 р.; № 24UA408020036607U4 від 19.07.2024 р.; № 24UA408020036590U4 від 19.07.2024 р. з метою митного оформлення товару.
До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: контракт купівлі - продажу №13 від 16.05.2022 р.; інвойси; міжнародні транспортні накладні (CMR); пакувальні листи; сертифікат про походження товару; договори про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; довідки про транспортні витрати; заявки на ТЕП; договір про надання послуг із декларування товарів; копії митних декларацій країни відправлення; листи позивача щодо повідомлення митного органу про перевірку правильності визнання митної вартості товарів.
Відповідно до рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000355/2 від 27.06.2024 року, №UA408000/2024/000386/2 від 19.07.2024 року, №UA408000/2024/000387/2 від 19.07.2024 року митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.
Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Митний орган в оскаржуваних рішеннях зазначає, що у гр. 9а декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов'язані між собою. Дана інформація дає підстави вважати, що існуючий зв'язок між продавцем і покупцем може впливати на заявлену декларантом митну вартість, оскільки за результатами аналізу цінової інформації встановлено, що подібні товари інших імпортерів, не пов'язаних з продавцями цих товарів, оформлені за вищим рівнем митної вартості. Разом з тим, в гр. 9б декларації митної вартості зазначено, що взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Документальне підтвердження щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару або заперечення цього факту відсутнє.
Суд звертає увагу, що відповідач у своєму рішенні не визначає пов'язаність сторін як мотиви чи підставу прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, як і не зазначає, що ці відносини вплинули на ціну імпортованих товарів. Крім того, відповідно до вимог п.п. 12-15 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (надалі - Угода).
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.
Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Так, п.2 ст.1 Угоди визначено: Згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов'язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на ч.18 ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірного рішення на те, що позивач мав підтвердити відсутність впливу взаємозв'язку на ціну товару при продажу між пов'язаними особами, є такими, що не відповідають нормам Митного кодексу України, оскільки положення ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України у взаємозв'язку з іншими положеннями ст. 58 Митного кодексу України слід розуміти так, що за наявності у митного органу достатніх підстав вважати, що взаємозв'язок вплинув на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку (ч.15 ст. 58 Митного кодексу України).
Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, таким чином, пов'язаність сторін контракту не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Вказане також відповідає положенням п. 14 ст. 58 Митного кодексу України, якою встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
З аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов'язаності продавця з покупцем.
Щодо доводів відповідача в оскаржуваних рішеннях щодо не включення вартості витрат продавця до митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що товар постачається на умовах FCA, згідно з якими продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки.
Митним органом вірно зазначено, що до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки, тобто, ці витрати до витрат Покупця при визначені митної вартості не входять, тому вони і не включені до митної вартості імпортованого товару.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, як в редакції з 01.01.2000, так і в редакції з 01.01.2010 передбачають, зокрема такі умови поставки товарів як FCA (Free Carrier (...named place)) Франко перевізник (...найменування місця).
Відповідно до ст.А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року Продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов'язані з товаром до моменту його поставки відповідно до пункту А.4., податки та інші збори, - витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті під час експорту.
Згідно п.А.4. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, вказаній покупцем або обраному продавцем відповідно до статті А.3а), у названому місці у встановлену дату або в обумовлений термін.
Постачання вважається виконаним: а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.
Як зазначає позивач, місце поставки Анталія, Туреччина знаходиться у приміщенні Продавця, то витрати пов'язані з завантаженням товару вже включенні у митну вартість товару та додатково до вартості не включаються.
Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної для постачання товару відповідно до статті А.4. Продавець зобов'язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов'язані з упаковкою, необхідною для перевезення товару (за винятком випадків, коли в цій галузі торгівлі зазвичай прийнято відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється тією мірою, коли обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були відомі продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка має бути маркована належним чином (стаття А9).
У ст.58 Митного кодексу України не зазначено, що витрати продавця включаються до митної вартості товару. У вказаній статті у ч.10 визначається тільки, що витрати покупця включаються до митної вартості.
Відповідно до ч.11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.
Тож, Декларантом вірно не включено витрати продавця до митної вартості товару. Також, відповідачем не враховано додатково надані документи та в оскаржуваних рішеннях зазначено, що додатково подані документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності.
Щодо доводів митного органу про не надання документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи). Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено, а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також суд звертає увагу, що залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-ІV, а тому доводи відповідача є необґрунтовані та безпідставні. При цьому, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином вказані обставини вплинули на вірність визначення митної вартості товару.
Крім того, відповідачем не враховано додатково надані документи та в оскаржуваних рішеннях зазначено, що додатково подані документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності.
При цьому відповідачем не надано обґрунтування, чому вказані документи не спростовують розбіжності та невідповідності зазначені у оскаржуваних рішеннях та наданих повідомленнях і які саме розбіжності та невідповідності.
Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані Декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Водночас, митним органом як суб'єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
Відповідно до позиції Верховного Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого-п'ятого методів визначення вартості товару.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.
Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.
Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині 2 ст.2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, недобросовісно й нерозсудливо.
Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не можна вважати правомірними, а тому суд вбачає підстави для їх скасування.
Решта доводів учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, в той час як позивач надав суду належні обґрунтування та докази на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000355/2 від 27.06.2024 року, №UA408000/2024/000386/2 від 19.07.2024 року, №UA408000/2024/000387/2 від 19.07.2024 року.
3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4078,50 грн згідно квитанції від 28.08.2024 р.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" (вул. Промислова, 38, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, ЄДРПОУ 35843786);
відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).
Суддя Т.М. Брезіна