про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5293/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,-
встановив:
06.11.2025 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 56442,42 грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Предметом даного позову є стягнення з позивача витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 56442,42 грн.
Отже спірні відносини стосуються проходження відповідачем публічної служби, а тому у цьому випадку застосовується місячний строк звернення, встановлений ч.5 ст.122 КАС України.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, відповідач здобував освіту у Військовій академії (м. Одеса). Зокрема, на підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 26.07.2016 №398 відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та на підставі наказу начальника Військової академії від 26.07.2016 №42-РС призначено на посаду курсанта, а наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 27.08.2018 №178 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання. Також відповідно до наказу №201, відповідача з 31.08.2016 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
Наказом начальника Військової академії від 28.04.2017 №28-РС солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів "через небажання продовжувати навчання" та направлено його до Центру забезпечення навчального процесу Військової академії (м.Одеса) у розпорядження командира військової академії НОМЕР_1 для подальшого проходження строкової військової служби.
Разом з тим, з цим позовом до суду позивач звернувся лише 06.11.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 11.05.2023 у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
В поданому позові, позивач вказує, що оскільки відповідач не відшкодував витрат за навчання у 10-денний строк після отримання ним вимоги 23.10.2025, то позов подано в межах строку звернення до суду.
Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21.012021), №420/9694/20 (постанова від 21.12.2021), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 18.10.2024 у справі №160/19633/23.
Дійсно, згідно п.7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964) у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Втім суд наголошує, що відповідач ознайомився із сумою про відшкодування витрат на навчання саме з довідки-розрахунку від 28.04.2017. Зокрема, з довідки-розрахунку від 28.04.2017 №1/55/405 вбачається, що ОСОБА_1 28.04.2017 ознайомився з довідкою-розрахунком щодо визначення суми витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, та був згоден з такою сумою, що підтверджується підписом відповідача та відповідною позначкою "згоден" на такій довідці-розрахунку.
Тобто позивач протягом восьми років з квітня 2017 року (дати ознайомлення відповідача із довідкою-розрахунком) був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання, про що також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 17.10.2025 №192/69707037, в якій вже визначено порядок та строки відшкодування.
Незазначення у довідці-розрахунку від 28.04.2017 порядку та строку, в якій відповідач має сплатити відшкодування витрат на навчання, свідчить про пасивну поведінку позивача у здійсненні захисту прав, невжиття ним жодних активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Звернення позивача до відповідача із вимогою про відшкодування витрат на навчання 17.10.2025 не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Відповідно до частини першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав та інтересів, він має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у встановлений законом строк.
Своєю чергою, відрахування позивача з навчання у Військовій академії (м. Одеса) 28.04.2017 та в подальшому направлення йому вимоги про відшкодування витрат на навчання 17.10.2025, більше ніж через вісім років, свідчить про надмірне зволікання та зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №420/20386/23, від 15.08.2024 у справі №160/20365/23, від 18.10.2024 у справі №160/19633/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи, та яка відповідно до статті 242 КАС України враховується судом.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду суд не приймає до уваги, оскільки, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).
Відтак, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.04.2024 у справі №420/20386/23, від 15.08.2024 у справі №160/20365/23, від 18.10.2024 у справі № 160/19633/23, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи та положення статей 122, 123 КАС України, оскільки суд дійшов висновку, що позов поданий після закінчення строків, установлених законом, то є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви запропонувати позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Григораш