11 листопада 2025 року справа № 580/11420/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Драбівський відділ ДВС, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників;
- зобов'язати Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 62294847.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII. Так відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються. Можливість державного виконавця самостійно забезпечити виключення особи з Єдиного реєстру боржників визначена пунктом 23 розділу III Інструкції № 512/5, що одночасно встановлює наявність певних обставин.
Поряд з тим, у ОСОБА_1 відсутні зобов'язання щодо самостійного вчинення дій, спрямованих на виконання виконавчого листа в частині конфіскації майна, вилученого у нього під час кримінального провадження, а вчинення відповідних дій покладено виключно на орган виконавчої служби. Повторно виконавчий документ для примусового виконання стягувачем не пред'явлено, що видно із відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв'язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадження № 62294847, при тому що стягувач не пред'являв виконавчий документ до виконання повторно і у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2020 (ВП № 62294847) на виконанні у Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист від 07 серпня 2019 року № 692/456/19, виданий Драбівським районним судом Черкаської області про конфіскацію речових доказів, а саме: 44,04 - тони асфальтно - щебенево-піщаної суміші, що зберігається у ТОВ “Продсільпром» (ВП № 62294847).
22.09.2020 державний виконавець Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 05.10.2025, відомості про позивача перебувають у реєстрі.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19 вересня 2025 року, в якій просив виключити відомості про нього з Єдиного реєстру боржників.
Листом від 22 вересня 2025 року № 26910/26.5-45 відповідач повідомив, що оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» підстави для виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників відсутні.
Бездіяльність відповідача щодо невиключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників позивач вважає протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1404-VIII єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
В силу положень частини 5 статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини 7 статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 1, п. 2 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
За змістом п. 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження»;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження»;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Таким чином, частина 7 статті 9 Закону № 1404-VIII та пункт 6 Розділу ХІ Положення № 2432/5 містять вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Суд встановив, що на виконанні у Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62294847 із виконання виконавчого листа від 07 серпня 2019 року № 692/456/19, виданого Драбівським районним судом Черкаської області про конфіскацію речових доказів, а саме: 44,04 - тони асфальтно - щебенево-піщаної суміші, що зберігається у ТОВ “Продсільпром» (ВП № 62294847). 22.09.2020 державний виконавець Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» (у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).
Таким чином виконавче провадження ВП № 62294847 завершене поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
Суд врахував, що повернення виконавчого документа зумовлене встановленням державним виконавцем відсутності у боржника та зберігача майна, на яке може бути звернено стягнення (конфіскація), що зафіксовано у Акті від 01.09.2020.
Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII не врегульований порядок виключення боржника з Єдиного реєстру боржників особи за обставин, які склались у цій справі.
Реалізація іншого механізму вилучення з Єдиного реєстру боржників інформації за вищевказаних обставин може бути впроваджена лише за умови внесення відповідних змін до вищевказаних нормативних документів.
Разом з тим, суд зазначає, що положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, у разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту Положення № 2432/5 мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
У той же час, у ВП № 62294847 державний виконавець повернув виконавче документ стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII, що в будь-якому разі вказує про відсутність підстав для подальшого виконання виконавчого документа.
Суд врахував, що відповідно до відомостей АСВП стосовно позивача відсутні відкриті виконавчі провадження.
З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що у розумінні Закону № 1404-VIII позивач перестав бути боржником.
З наведеного слідує, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників, у зв'язку із чим суд вважає що наслідки, передбачені ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII мають бути застосовані до позивача, оскільки позивач перестав бути боржником у розумінні цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 62294847.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (19801, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с-ще Драбів, вул. Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 34238381.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 11.11.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК