Справа № 320/49513/25
12 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
" - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісти щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом: здоров'я на підставі довідки військово - лікарської комісії від 30.06.2022 № 97/823, якою ОСОБА_1 , визнаний непридатним до військової служби.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30.06.2022 № 97/823, якою ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби та записів в тимчасовому посвідченні офіцера запасу № 1/2046".
12 листопада 2025 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом: " заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у адміністративної справи щодо певні дії".
Обґрунтовуючи вказану заяву позивач зазначає, що наявна реальна загроза порушення прав позивача, оскільки, у разі мобілізації він не зможе ефективно реалізувати своє право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин і правових підстав, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1- 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Отже, із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову, позивач посилається, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до вчинення іншими особами, які можуть з належного «невійськовозобов'язаного» на військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду.
Вказує, що забезпечити відновлення порушених прав будучи вже в статусі військовозобов'язаного позивачу неможливо адже можуть бути вчинені мобілізаційні заходи до особи та змінено статусвійськовозобов'язаного на військовослужбовця, а враховуючи ступінь придатності визначений ще в 2022 року, а саме «непридатність до військової служби», а також незадовільний стан здоров'я, позивачу будуть завдані ще більші збитки, у тому числі, для здоров'я, що може призвести до летальних випадків.
Окрім того, позивач посилається на очевидність протиправності дій відповідача у невнесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Надаючи оцінку аргументам заявника, суд виходить з таких міркувань.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісти щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом: здоров'я на підставі довідки військово - лікарської комісії від 30.06.2022 № 97/823, якою ОСОБА_1 , визнаний непридатним до військової служби.
Дії або рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 чи інших державних органів щодо призову та мобілізації позивача останнім фактично не оскаржуються, а тому, визначений позивачем спосіб забезпечення позову виходить за межі предмету спору.
Також суд враховує, що позивачем не додано до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття відповідачем дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.
Так, доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають, зокрема, у врученні йому повістки на відправку тощо та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Отже, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи, серед іншого, про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача, то суд зазначає, що таке, в цьому випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача.
Окрім того, необхідно зазначити, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає що підстави для забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 320/49513/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Є.В. Печений