Справа № 560/8157/25
іменем України
12 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.03.2025 року № 2200-0215-8/21139 у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та щодо зарахування до страхового стажу згідно диплому № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року періоду навчання з 01.09.1982 року по 16.07.1984 року в Кишинівському професійно-технічному училищі Міністерства торгівлі Молдавської РСР та періодів роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року : з 16.07.1984 року по 01.10.1986 року на посаді повара в міському об'єднанні ресторанів і кафе м. Кишинева Молдавської РСР, що складає стаж роботи 2 роки 2 місяці 15 днів, з 29.11.1986 року по 05.07.1987 року по посаді повара Рибницького тресту громадського харчування Молдавської РСР, що складає стаж роботи 7 місяців 6 днів, з 15.08.1991 року по 01.06.1993 року на посаді повара Галузинецької неповної середньої школи Деражнянського району Хмельницької області, що складає стаж роботи 1 рік 9 місяців 16 днів, з 09.08.1993 року по 31.12.1998 року на посаді соціального працівника Деражнянського фонду соціальної допомоги та територіального центру обслуговування пенсіонерів, що складає стаж роботи 5 років 4 місці 22 дні, а в загальному становить 11 років 10 місяців 12 днів.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 року у справі № 220550003160 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відмову у зарахування до страхового стажу згідно диплому № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року періоду навчання з 01.09.1982 року по 16.07.1984 року в Кишинівському професійно-технічному училищі Міністерства торгівлі Молдавської РСР та періодів роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року: з 16.07.1984 року по 01.10.1986 року на посаді повара в міському об'єднанні ресторанів і кафе м. Кишинева Молдавської РСР, що складає стаж роботи 2 роки 2 місяці 15 днів, з 29.11.1986 року по 05.07.1987 року по посаді повара Рибницького тресту громадського харчування Молдавської РСР, що складає стаж роботи 7 місяців 6 днів, з 15.08.1991 року по 01.06.1993 року на посаді повара Галузинецької неповної середньої школи Деражнянського району Хмельницької області, що складає стаж роботи 1 рік 9 місяців 16 днів, з 09.08.1993 року по 31.12.1998 року на посаді соціального працівника Деражнянського фонду соціальної допомоги та територіального центру обслуговування пенсіонерів, що складає стаж роботи 5 років 4 місці 22 дні, а в загальному становить 11 років 10 місяців 12 днів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком згідно диплому № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року періоду навчання з 01.09.1982 року по 16.07.1984 року в Кишинівському професійно-технічному училищі Міністерства торгівлі Молдавської РСР та періодів роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року : з 16.07.1984 року по 01.10.1986 року на посаді повара в міському об'єднанні ресторанів і кафе м. Кишинева Молдавської РСР, що складає стаж роботи 2 роки 2 місяці 15 днів, з 29.11.1986 року по 05.07.1987 року по посаді повара Рибницького тресту громадського харчування Молдавської РСР, що складає стаж роботи 7 місяців 6 днів, з 15.08.1991 року по 01.06.1993 року на посаді повара Галузинецької неповної середньої школи Деражнянського району Хмельницької області, що складає стаж роботи 1 рік 9 місяців 16 днів, з 09.08.1993 року по 31.12.1998 року на посаді соціального працівника Деражнянського фонду соціальної допомоги та територіального центру обслуговування пенсіонерів, що складає стаж роботи 5 років 4 місці 22 дні, що становить 11 років 10 місяців 12 днів, а в загальному з зарахованим страховим стажем 22 роки 8 місяців 28 днів, страховий стаж трудової діяльності всього складає 34 роки 7 місяців 10 днів та призначити пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію, тобто з 15 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 №220550003160 протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи.
Позивач вважає, що на момент звернення до органу ПФУ із заявою від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком у неї були наявні усі передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідні підстави для її призначення: вік та страховий стаж, що підтверджується записами про періоди роботи трудової книжки.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та надати відповідачам строк для подання відзиву на позов-15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі “Звезда» згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року та період навчання з 01.09.1982 року по 14.07.1984 року, згідно диплома № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року, оскільки в зазначених документах вказано прізвище “ ОСОБА_2 » російською мовою (в трудовій книжці виправлено на “ ОСОБА_3 »), а в документі, який підтверджує зміну прізвища, а саме Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00009255135 від 20.07.2011 року, значиться по батькові “ ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним заявниці. Тому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 №220550003160 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Наводить обґрунтування, аналогічні поясненням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
20.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. За принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №220550003160 від 27.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 років).
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі "Звезда" згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року та період навчання з 01.09.1982 року по 14.07.1984 року, згідно диплома № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року, оскільки в зазначених документах вказано прізвище " ОСОБА_2 " російською мовою (в трудовій книжці виправлено на " ОСОБА_3 "), а в документі, який підтверджує зміну прізвища, а саме Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00009255135 від 20.07.2011 року, значиться по батькові " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявниці.
Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_3 прізвище, ім'я та по батькові позивачки - ОСОБА_1 .
За позицією відповідача, страховий стаж позивача становить 22 роки 8 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи обов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11.пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня-спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов'язок заповнення першого (титульного) аркуша трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього спірного періоду роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції № 162.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування періодів роботи до відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі "Звезда" згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року та період навчання з 01.09.1982 року по 14.07.1984 року, згідно диплома № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року, оскільки в зазначених документах вказано прізвище " ОСОБА_2 " російською мовою (в трудовій книжці виправлено на " ОСОБА_3 "), а в документі, який підтверджує зміну прізвища, а саме Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00009255135 від 20.07.2011 року, значиться по батькові " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявниці.
Стосовно вказаних доводів суд зазначає, що саме по собі неправильне тлумачення та написання прізвища при перекладі з російської мови на українську та навпаки в документах не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи та навчання до страхового стажу.
Факт навчання і період навчання сторонами не заперечуються. Відтак, допущення неправильного перекладу з російської на українську мову не може бути підставою для не зарахування періодів роботи та навчання до страхового стажу.
Суд встановив, що відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_3 прізвище, ім'я та по батькові позивача - ОСОБА_1 .
Водночас у Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00009255135 від 20.07.2011 року, значиться по батькові « ОСОБА_4 ».
Суд зауважує, що вказані розбіжності у написанні по батькові позивача виникли внаслідок різного перекладу з російської мови.
Суд враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, по батькові, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.
Крім того, суд зазначає, що невідповідність в зазначенні по батькові позивача є формальною неточністю і не є беззаперечним доказом того, що документи в яких зазначено різні варіанти перекладу не можуть належати одній особі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 року № 220550003160 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком необхідно визнати протиправним та скасувати.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період навчання згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 14.07.1984 року з 01.09.1982 року по 16.07.1984 року та періодів роботи відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.08.1986 року, задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем ще не надавалася оцінка періодів навчання та роботи, заначених у дипломі та трудовій книжці. Натомість, відповідач взагалі не взяв до уваги вищезазначені документи.
Стосовно вимог про призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на викладене, із врахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що похідна позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків, наданих судом у цьому рішенні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, предметом позову була одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20.
Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.02.2025 року № 220550003160 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням висновків, наданих судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005 , код ЄДРПОУ - 13322403)
Головуючий суддя В.К. Блонський