Справа № 560/16970/25
іменем України
12 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказує, що звернувся до пенсійного органу із заявою щодо надання пояснень чому була скасована його пільга на оплату житлово-комунальних послуг. Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у наданні пільги, оскільки середньомісячний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Вважає протиправною відмову відповідача, оскільки норми, які обмежували право учасників війни на пільги рішенням Конституційного суду від 18.12.2018 №12-1р визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що правомірно відмовив у наданні пільги на оплату комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Позивачу 14.12.2013 було надано статус учасника війни, згідно з ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Постанови Кабінету Міністрів від 23.09.2015 №739 "Питання надання статусу учасника війни деяким особам".
Позивач був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які користуються пільгами згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач отримував пільги по оплаті комунальних послуг, однак з травня місяця 2025 року виплати припинились.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою у якій просив надати причини відмови у призначенні пільг.
Листом відповідач повідомив, що в наданні пільг відмовлено, оскільки середньомісячний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом № 3551-XII.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені, зокрема, пунктом 5 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Частиною 3 статті 14 Закону №3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини 1 цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII стаття 14 Закону №3551-ХІІ доповнена частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 Конституційний Суд України частину шосту статті 14 визнав такою, що не відповідає Конституції України. Зазначив, що встановивши у частині 6 статті 14, частині 2 статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутність фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням відтермінував на три місяці втрату чинності частини 6 статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після закінчення тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина 6 статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, відповідне рішення Конституційного Суду України не враховане при розгляді звернення позивачки щодо отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Зокрема, суд враховує позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною 1 статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII.
При цьому посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, суд вважає безпідставними, оскільки постанова прийнята на реалізацію приписів Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", норми якої визнані неконституційними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни, оскільки наявність статусу учасника війни дає їй безумовне право на такі пільги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду відповідач не довів правомірність відмови щодо виплати пільг позивачу у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування комунальними послугами з 01.05.2025, а тому враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині незарахування пільги на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести зарахування ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг у виді 50 % знижки плати за користування такими послугами на 2 осіб починаючи з 01.05.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук