Справа № 560/13407/25
іменем України
11 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_2 звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_2 від 17.07.2025 ВП №76149840 та від 17.07.2025 ВП №76150029.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що військовою частиною НОМЕР_2 вжито усіх залежних від неї заходів, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №560/19662/23.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Замінено позивача з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 . Залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.11.2025 замінено відповідача по справі з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його правонаступника - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 45798761.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористався.
Третя особа правом подати письмові пояснення не скористалася.
У судове засідання учасники справи не з'явились.
Відповідно до частини 3статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, справу слід розглянути без участі учасників справи за наявними матеріалами справи у письмовому проваджені.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №560/19662/23, яке набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період:
- з 26.02.2022 по 31.12.2022 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- з 01.01.2023 по 19.05.2023 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
09.09.2024 за заявою ОСОБА_1 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі.
У подальшому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих листів Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №560/19662/23:
1) №76149840 - стосовно зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
2) №76150029 - стосовно зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
17.07.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про накладення на військову частину НОМЕР_2 штрафів у межах виконавчих проваджень №76149840 та №76150029 у розмірі 5100,00 грн кожна за невиконання рішення суду.
У постановах про накладення штрафу від 17.07.2025 зазначено, що на виконання постанов про відкриття виконавчих проваджень військова частина НОМЕР_2 листами від 22.10.2024 №1501/1680 та №1501/1679 повідомила про здійснення заходів щодо розрахунку коштів, належних до виплати стягувачу, а також про вжиття заходів для забезпечення фінансування такої виплати за рахунок спеціальних бюджетних коштів, передбачених для виконання судових рішень.
Станом на 17.07.2025 військовою частиною НОМЕР_2 не надано доказів щодо розміру нарахованих та виплачених коштів, що свідчить про невжиття всіх необхідних заходів для належного та своєчасного виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 1-2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними у розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до статті 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на даний час з підстав, що не залежать від нього, а саме, через відсутність грошових коштів на рахунках для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ2800 «Інші поточні видатки».
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні до виплати суми стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.
Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд вказав, що «умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».
Основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається позивач, є відсутність коштів.
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 №774, відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є: у Збройних Силах військова частина: щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів фінансова (фінансово-економічна) служба.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які, зокрема, визначають механізм фінансового забезпечення військових частин.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (третього рівня).
Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.
Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Пунктом 2.32 Правил передбачено, що з метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги).
Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил).
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово оформлювались та подавались розпоряднику коштів вищого рівня заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів, однак кошти для виконання рішення суду на момент прийняття спірних постанов не надійшли.
Приймаючи спірні постанови про накладення штрафу, державний виконавець не здійснив перевірку об'єктивної неможливості позивача виконання рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду у частині виплати коштів.
Відсутність у позивача відповідного фінансового забезпечення, необхідного для виконання рішення суду свідчить про наявність об'єктивних підстав, які унеможливлювали виконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем протиправно винесено постанови від 17.07.2025 у виконавчих провадженнях №76149840 та №76150029 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн кожна, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач, звертаючись до суду з таким позовом через систему "Електронний суд", повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (3028 х 0,8). Позивачем сплачено 3028 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (який підлягав сплаті при поданні цього позову) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інша частина сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн. (3028 - 2422,40) є надміру сплаченим судовим збором.
Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, суд роз'яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2025 ВП №76149840 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2025 ВП №76150029 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11 листопада 2025 року
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)
Третя особа:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Д.А. Божук