Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.11.2025 р. справа №520/20585/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вимогами: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 04.09.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 520/32140/24; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 04.09.2020, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах: за лютий 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за березень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за квітень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за травень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за червень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за липень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за серпень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, за вересень 2020 року - у розмірі 135% посадового окладу, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 520/32140/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі №520/32140/24 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно та протиправно зменшила відсотковий розмір фактично встановлених та виплачених премій за період проходження військової служби.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що не має повноважень самостійно визначати чи змінювати розмір грошового забезпечення, у тому числі надбавок і премій, оскільки ці питання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 704 та наказами МВС України, а встановлення відсоткових розмірів надбавки за особливості проходження служби й премії здійснюється виключно командувачем Національної гвардії України в межах бюджетних асигнувань.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник у межах проходив військову службу на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04.09.2020р. №216 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_2 (Г-021425), який здав справи і обов'язки за посадою музиканта-концертмейстера оркестру, звільненого « 04» вересня 2020 року за підпунктом г (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту два частини п'ятої відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2020 №56 а/с, з правом носіння військової форми одягу. На військовий облік направлено « 04» вересня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись із повнотою розрахунку грошового забезпечення при звільненні, заявник звернувся з позовом до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №520/32140/24 було визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 04.09.2020 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 04.09.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди з 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 березня 2018 рік по 31 грудня 2019 рік із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік при визначенні посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) місячного грошового забезпечення. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 рік при визначенні розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
За викладеними у позові твердженнями, на виконання вищевказаного рішення суду Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснила заявнику перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових видів), про що повідомило листом № 40/05/13-П-121-Аз від 22.07.2025.
До листа відповідач долучив довідку-розрахунок перерахованого грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020.
За твердженнями заявника, встановлений розмір премії відповідачем було зменшено: за період лютий 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період березень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період квітень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період травень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період червень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період липень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період серпень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період вересень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.
Згідно з довідкою №129 від 12.09.2021р. про додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 місяці служби підряд розмір премії наказом від 27.12.2019 встановлено з 01.01.2020 у розмірі 135% грошового забезпечення, наказом від 01.03.2020 встановлено з 01.03.2020 у розмірі 135% грошового забезпечення (а.с. 11 зворот).
Стверджуючи про вчинення суб»єктом владних повноважень протиправних дій з приводу зменшення після виконання рішення суду у справі №520/32140/24 відсоткового розміру фактично встановлених та виплачених премій за період проходження військової служби, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу отримання військовослужбовцями Національної гвардії України винагороди за публічну службу унормовані, насамперед, приписами ч.1 ст.43, ч.7 ст.43 Конституції України, ст.40 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі за текстом - Закон №2232-XII), ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (до 28.12.2018р.) постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.), Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року №876-VII, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857; далі за текстом - Інструкція №200).
Так, на подальший розвиток положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 30.08.2017р. №704, п.4 якої було запроваджено механізм обчислення грошового забезпечення в частині розміру окладу за посадою та окладу за званням із використанням певної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №200, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок та розмір преміювання врегульований у розділі XVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам №200.
Так, командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.
Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.
Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.
За рішенням командира військової частини премія за грудень може бути виплачена в кінці грудня поточного бюджетного року. При цьому наказ про встановлення розмірів премії видається в грудні поточного року. У разі допущення проступків військовослужбовцями, які потребують зменшення (позбавлення) премії за грудень, після видання наказу до нього вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок у цьому або наступному місяці.
Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих у встановленому порядку в кінці кожного місяця клопотань (рішень) безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Премія військовослужбовцям виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами (у тому числі до тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Особам офіцерського складу, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) що навчаються у військових навчальних закладах, премія виплачується з дня зарахування на навчання до дня його закінчення, а також за час перебування у відпустці, що надається після закінчення військового навчального закладу.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що у розумінні ст.ст.1, 15 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" та ст.94 Кодексу законів про працю України премія є складовим елементом заробітної плати (грошового забезпечення як правового аналогу винагороди за працю у відносинах з проходження військової служби), а тому підпадає під правовий режим захисту за ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що за загальним правилом унеможливлює як ревізію індивідуальних актів правозастосування з приводу визначення розміру премії, так і зміну раніше застосованого у означених правовозастосовчих актах показника відсоткового значення розміру премії (без скасування відповідних наказів) після настання події припинення публічної військової служби особи (за виключенням надзвичайно виняткових випадків прояву суб"єктом владних повноважень явного та очевидного свавілля у застосуванні нерозумно завищеного розміру премії).
Слушність саме такого тлумачення змісту належних норм права підтверджується змістом ст.97 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України), де указано, що роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
У ході розгляду справи суб"єкт владних повноважень не подав до суду доказів існування у межах спірних правовідносин саме такого випадку у вигляді свавільного завищення розміру призначених заявнику премій.
Суд відзначає, що рішенням суду у справі №520/32140/24 підтверджений факт порушення відповідачем права заявника на отримання належного розміру грошового забезпечення за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.09.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн.".
Відтак, у даному конкретному випадку належне виконання суб"єктом владних повноважень рішення суду у справі №520/32140/24 у межах спірних правовідносин не може мати інших правомірних варіантів, окрім збільшення арифметичного значення грошового виміру розмірів призначених заявнику премій за рахунок застосування до незмінних показників відсоткового значення премій величин окладу за посадою та окладу за званням, обчислених із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".
Натомість, зменшення відсоткового розміру фактично виплачених премій за період проходження військової служби, а саме: за період лютий 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період березень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період квітень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період травень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період червень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період липень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період серпень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн.; за період вересень 2020 рік з 135% в розмірі 4279,50 грн. до 2835,00 грн, відбулося у період, коли правовідносини з проходження заявником військової служби вже були припинені.
При цьому, зменшення змінної частини винагороди, не повідомлене працівнику заздалегідь, свідчить про штучний характер такого зниження, що порушує принцип призначення преміювання саме за ті умови і результати роботи, що були враховані під час його виплати працівнику (перегляд оцінки виконаної роботи).
Преміювання та виплата інших додаткових складових є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення саме в його дискреційних повноваженнях.
Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного вручання в право особи на володіння своїм майном.
Законодавство України встановлює заборону приймати рішення з оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством.
Встановлені обставини свідчать, що зменшення відсоткового розміру премій позивача за минулий період відповідачем фактично вчинено не з підстав перегляду виконаної позивачем роботи, чи її результатів, а виключно для штучного обчислення розміру оплати через необхідність привести у відповідність до закону (для виконання рішення судів) розрахункової величини його посадового окладу, що, безумовно, впливає на обчислення інших, вже виплачених додаткових складових грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, відповідач, приймаючи рішення щодо зменшення позивачу відсоткових розмірів премії, не дотримався вказаних вимог законодавства, що призвело до погіршення умов вже оплаченої служби позивача, встановлених законодавством, а саме зменшення розміру грошового забезпечення позивача за виконувану ним роботу при відсутності змін до оцінки його досягнень за виконану роботу для преміювання.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням суб»єкта владних повноважень публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обчислення розміру призначених заявнику премій у спосіб, котрий призвів до зменшення їх грошового розміру, що прямо суперечить суті рішення суду у справі №520/32140/24.
Тож, оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час обчислення розміру грошового забезпечення заявника на виконання рішення суду у справі №520/32140/24.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині вимог з урахуванням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України стосовно визнання протиправним реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та обтяження суб»єкта владних повноважень обов»язком вчинення конкретного управлінського волевиявлення у порядку абз.1 ч.4 ст.245 КАС України.
Стосовно посилань відповідача на обов'язок заявника сплатити судовий збір суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зважаючи на те, що передумовою звернення до суду із позовом слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо зменшення отриманого розміру премії після перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду від 17.03.2025 по справі №520/32140/24, тому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з»ясування об»єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об»єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без руху - залишити без задоволення.
Позов - задовольнити.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з приводу зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 04.09.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 520/32140/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні із використанням за період з 29.01.2020 по 04.09.2020 щомісячних премій у розмірі 135% посадового окладу з урахуванням перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі №520/32140/24 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко