Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 листопада 2025 р. № 520/18729/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №12266-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №12267-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023060-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023063-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023057-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023054-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023052-2405-2030-UA46060250000025047 від 18.03.2025, №0023053-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023055-2405-2030 UA63120270000028556 від 18.03.2025;
- визнати незаконним та скасувати рішення про внесення змін до відомостей про об'єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення - рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останнім вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_1 отримано 04 квітня 2025 року лист Головного управління ДПС у Харківській області №13040/6/20-40-24-05-10 від 19.03.2025, до якого надано рішення про внесення змін до відомостей про об'єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення - рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025 та податкові повідомлення рішення за 2019, 2020, 2022, 2023, з урахуванням пп.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та рішення ХМР «Про продовження пільг з місцевих податків».
Не погодившись з підставами нарахування визначених сум, ОСОБА_1 подано скаргу до Державної фіскальної служби України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України № 16877/6/99-00-06-01-01-02-06 від 11.06.2025 оскаржувані податкові повідомлення рішення від 18.03.2025 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погодившись з підставами нарахування та порядком винесення податкових повідомлень-рішень, Позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регламентується ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/ або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
До об'єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки (пп. 14.1.129 п. 14.1 ст.14 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.
Згідно з положеннями п.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний період) дорівнює календарному року.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пункту 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Контролюючий орган у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковувалия об'єкти нерухомого майна, а саме житловий будинок, загальною площею 98,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , (дата державної реєстрації права власності: 14.04.2023); житловий будинок, загальною площею 330,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , (дата державної реєстрації права власності - 14.12.2018); нежитлове приміщення, загальною площею 236,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , (право власності припинено - 07.03.2025); квартира, загальною площею 97,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , (дата державної реєстрації права власності - 15.09.2008).
Однак, Позивач заперечує факт володіння квартири АДРЕСА_6 , та нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_4 . Посилається на те, що відомості про дані об'єкти нерухомості містяться у розділі Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, які не можуть бути підставою для визначення об'єкту та бази податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з ст. 266 Податкового кодексу України.
Суд, зазначає, що сам факт внесення відомостей до реєстру не може створювати податкові зобов'язання, якщо право власності фактично відсутнє, контролюючий орган зобов'язаний перевірити фактичні дані щодо власника конкретного об'єкту нерухомості, а не лише механічно користуватися інформацією реєстру та баз даних інформаційно-телекомунікаційних мереж ДПС.
Крім того, судом також береться до уваги посилання Позивача на перехідні положення Податкового кодексу України стосовно нарахування податкових зобов?язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2021, 2022 та 2023 років.
Відповідно до п. 69.22. ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються, з урахуванням таких особливостей:
за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому, платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок визнання об'єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінетом Міністрів України прийняв Постанову №1364, якою визначив механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Сам перелік затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі - наказ № 309), який повинен застосовуватися при справлянні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Згідно з наказом від 19.07.2023 № 200 та від 13.07.2023 №199 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Накази набрали чинності з дня їх офіційного опублікування, 21.07.2023, в "Офіційному віснику України" № 63.
Зміни стосуються, зокрема, Харківської міської територіальної громади (UA63120270000028556) яка визначено як "Територія активних бойових дій" (з 24.02.2022 по 15.09.2022), так і "Територія можливих бойових дій" (з 15.09.2022).
Така редакція п. 69.22. ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідних положень Податкового кодексу України діяла до 05.05.2023 та змінена у зв'язку зі змінами в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023.
Водночас, треба зауважити, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
У зв'язку з чим, положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні податкових зобов'язань не можуть застосовуватися до правовідносин, що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.
Отже, до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2021, 2022 та 2023 роки слід застосовувати положення чинного на час їх виникнення п. п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яким фактично було звільнено фізичних осіб від сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне віз земельної ділянки, що розташовані на відповідних територіях.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалася з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява № 39766/05, пункт 43).
Крім того, судом також береться до уваги посилання Позивача стосовно порушення Головним управлінням ДПС у Харківській порядку скасування та прийняття податкових повідомлень рішень.
Головним управлінням ДПС у Харківській винесено рішення про внесення змін до відомостей про об'єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення - рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. (п. 55.2 ст. 55 ПК України)
Відповідно до п.п. 60.1.2 п. 60.1. ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Згідно з п. 60.6. ст. 60 ПК України к випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Відповідно до п. 60.6. ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Отже, нормами Податкового кодексу України взагалі передбачено можливість контролюючого органу відкликати податкове повідомлення-рішення та направити замість відкликаного нове рішення, тільки за результатом адміністративного або судового оскарження.
При ухваленні цього рішення Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29).
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, судом вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже вищенаведених висновків суду не спростовують.
За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі обставини та приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №12266-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №12267-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023060-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023063-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023057-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023054-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023052-2405-2030-UA46060250000025047 від 18.03.2025, №0023053-2405-2030-UA63120270000028556 від 18.03.2025, №0023055-2405-2030 UA63120270000028556 від 18.03.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення змін до відомостей про об'єкти оподаткування та скасування /відкликання податкового повідомлення - рішення №1587/20-40-24-05-02 від 18.03.2025.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова