Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 листопада 2025 року № 520/16216/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 30.05.2025 №740;
- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 10.06.2025 №337 о/с;
- поновити ОСОБА_1 в органах поліції на посаді інспектора- чергового чергової частини сектору моніторингу Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області;
- зобов'язати ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.06.2025 по день поновлення в органах поліції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ ГУНП в Харківській області від 30.05.2025 №740, що стосується ОСОБА_1 , та наказ ГУНП в Харківській області від 10.06.2025 №337 о/с, що стосується ОСОБА_1 , на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Головним управлінням Національної поліції в Харківській області від 02.05.2025 № 1276 “Про призначення та проведення службового розслідування» призначено проведення у формі письмового провадження службове розслідування за обставинами, викладеними в листі начальника Харківського управління ДВБ НПУ полковника поліції ОСОБА_2 , від 29.04.2025 №30956-2025.
30.05.2025 року було затверджено висновок службового розслідування, згідно з яким комісія ухвалила, що за вчинення дисциплінарних проступків, що виразилися в порушенні вимог пункту 1 частими першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу другого частини п'ятої статті 14, абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.5 ПДР України, пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу другого пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 (зі змінами) інспектор - черговий чергової частини сектору моніторингу Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 /0083349/ підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 740 від 30.05.2025 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу другого частини п'ятої статті 14, абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.5 ПДР України, пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту абзацу другого пункту 8 постанови Кабінету Міністрів Україна від 08.07.2020 573 (зі змінами), застосовано до інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільненні із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 337 о/с від 10.06.2025 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» звільнено зі служби позивача, з 10.06.2025.
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся до суду.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію».
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону України “Про Національну поліцію»).
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 19 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
У частині 3 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Частинами 3-4, 6 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Частиною 15 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу другого частини п'ятої статті 14, абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.5 ПДР України, пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту абзацу другого пункту 8 постанови Кабінету Міністрів Україна від 08.07.2020 573 (зі змінами).
Так, до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов лист начальника Харківського управління ДВБ НПУ полковника поліції Володіна О.О. від 29.04.2025 №30956-2025, згідно якого 28.04.2025 приблизно о 23:00 за адресою: вул. Сумська, буд. 25 у м. Харків інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ОРЕL VECTRA», н.з НОМЕР_1 , допустив зіткнення з припаркованим на краю проїжджої частини автомобілем ВАЗ 2109, н,з, НОМЕР_2 . Вказано, що під час оформлення: поліцейськими УПП в Харківській області матеріалів ДТП у капітана поліції ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Зазначено, що від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку останній відмовився. Вказано, що відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що згідно фотокопії протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 103274, який було отримано поліцейським УГІ ГУНП в Харківській області капітаном поліції Смирновим Р.А. під час виїзду на місце ДТП, 28.04.2025 о 23:56 інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_3 склав вказаний протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 28.04.2025 о 23:00 за адресою: вул. Сумська, 25, м. Харків, керуючи автомобілем «OPEL VECTRA», н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з припаркованим на краю проїжджої частини автомобілем ВАЗ 2109, н.з. НОМЕР_2 , чим порушив пункт 2.3 «б», пункт 12.1 ПДР України.
Також, під час проведення службового розслідування встановлено, що згідно електронного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 314689 встановлено, що 29.04.2025 о 01:06 інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області лейтенант поліції Решітько О.О. склала протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 28.04.2025 о 23:00 за адресою: вул. Сумська, 25, м. Харків керував автомобілем «OPEL VECTRA», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та став учасником ДТП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820» та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно частини першої статті 130 КУпАП.
Позивач посилався на те, що в час застосованого дисціплінарного правопорушення, тобто приблизно 23:00 годині 28 квітня 2025 року, не перебував на робочому місці, не перебував на службі, а перебував на відпочинку після добової зміни.
Відповідно до ч. 3 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Вказані норми не містять застережень, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського виключно в час виконання службових обов'язків.
Таким чином, позивач, як поліцейський, мав постійно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, навіть не перебуваючи на робочому місці.
Таким чином, вищевказані посилання позивача є необгрунтованими.
Позивач посилався на те, що в матеріалах службового розслідування відсутній протокол про адміністративне правопорушення по статті 130 КУпАП.
Проте, під час проведення службового розслідування було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 314689 щодо притягнення до відповідальності згідно частини першої статті 130 КУпАП, копію якого також надано до суду.
При цьому, позивачем не доведено скасування вказаного протоколу.
Таким чином, вищевказані посилання позивача є необгрунтованими.
Також, позивач посилався на те, що ним подано рапорт на звільнення за власним бажанням, так як позивач планував піти на пенсію по вислузі років.
Проте, на час проведення службового розслідування та встановлення відповідних обставин, які визнані дисциплінарним проступком позивача, останній перебував на службі, а тому до нього могло бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Тобто, подання рапорту про звільнення зі служби не виключає можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Отже, вищевказані посилання позивача є необгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Суд зазначає, що обставини встановленні під час проведення службового розслідування щодо позивача підтверджуються наданими у даній справі матеріалами.
Відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Так, керівник може застосувати будь-яке дисциплінарне стягнення до особи за умови, що вид обраного стягнення відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, і це є дискреційними повноваженнями керівника органу.
Судом встановлено, що всі обставини, які мають значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Так, застосування у відношенні позивача дисциплінарного стягнення є вчиненим на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи.
З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (місто Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.