Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 листопада 2025 року № 520/24636/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Трунова М.В.,
за участі представників:
позивача - Шрамко І.С.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - відповідач, в/ч НОМЕР_2 , військова частина), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року» від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення лейтенанта ОСОБА_1 - командира 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - “догана».
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ (фрагмент у вигляді двох скріншотів) був отриманий позивачем через месенджер WhatsApp від лейтенанта ОСОБА_2 - командира роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_2 . На прохання надати дані щодо змісту правопорушення, матеріали або вихідні дані службового розслідування зазначена особа відповіді не надала.
Позивача не ознайомлено з його змістом, проте із оскаржуваного наказу вбачається, що саме рапорт командира розвідувального батальйону майора ОСОБА_3 став підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того вказує, що ані службова перевірка,ані службове розслідування всупереч вимог чинного законодавства не проводились, про вчинене правопорушення та його обставини позивачу не відомо, а спірний наказ не доводився.
Просив задовольнити позов.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання у справі. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.
06.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Так, відповідач зазначає, що пунктом 1 розд. II Порядку № 608 визначено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Передбачено, що службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб, тобто проведення такого службового розслідування не є обов'язковим.
В то й же час, підставою вищезазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень НОМЕР_4 та постановку завдань на вересень 2025» від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є рапорт командира НОМЕР_5 штурмового батальйону підполковника ОСОБА_4 від 20.08.2025, про що зазначено безпосередньо в тесті наказу про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування в даному випадку не проводилось, тому посилання представника Позивача на «таємне» проведення службового розслідування, а також, необґрунтовані припущення щодо порушень прав Позивача як військовослужбовця у зв'язку з проведенням/непроведенням службового розслідування, є недоречними.
Підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_2 стосовно Позивача допущено не було.
Просив відмовити у задоволенні позову.
14.10.2025 р. від позивач надійшла відповідь на відзив у якій Позивач наполягає на своїх доводах, викладених у позові, а висновки відзиву не спростовують доводи позивача.
Оскаржуваний наказ має посилання як на підставу його прийняття рапорт командира розвідувального батальйону ОСОБА_3 від 26.08.2025. Однак у відзиві зазначено іншу підставу - рапорт командира НОМЕР_5 штурмового батальйону підполковника ОСОБА_4 від 20.08.2025.
Вказує, що жодного документу, які б давали змогу встановити в чому конкретно полягало правопорушення суду не представлено ані позивачу, ані суду. Замість конкретизації змісту протиправної дії чи бездіяльності позивача, відзив містить численні різноманітні посилання на загальні обов'язки військовослужбовців.
У відзиві не зазначено нічого про виявлення якогось правопорушення під час аудиту, інвентаризацій, інспекцій (випадки, коли службове розслідування не проводиться).
Не зроблено посилання на факти, що нібито не потребують додаткового встановлення (уточнення), не кажучи вже про причини та умови, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди тощо.
У відзиві зазначається, що службове розслідування не проводилось, а замість нього підставою оскаржуваного наказу був лише рапорт.
При цьому жодним нормативним актом не встановлено, що наявність рапорту автоматично означає, що факти, причини та умови правопорушення, ступінь вини та розмір шкоди не потребують додаткового уточнення.
Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування спірного наказу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача у відзиві клопотав про розгляду справи без виклику та участі його представників.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є командиром 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 “Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року» від 31.08.2025 №4153 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Так, згідно пп. 4.6. п. 4 витягу зі спірного наказу - за порушення вимог Статутів Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Догана»: на підставі рапорту командира розвідувального батальйону майора ОСОБА_3 від 26.08.2025 р.: лейтенанту ОСОБА_1 командиру 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону за неналежне виконання службових обов'язків 23.08.2025.
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 відповідачем надано копію рапорту командира розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 від 28.08.2025, адресований командиру військової частини НОМЕР_2 , за змістом якого просить дозволу на притягнення до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Догана» за неналежне виконання службових обов'язків та низьку виконавчу дисципліну, зокрема, лейтенанту ОСОБА_1 командиру 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону - 23.07.2025.
Не погоджуючись з накладеним на позивача дисциплінарним стягненням, останній вважає наказ, на підставі якого такий було застосовано, протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений, та діє станом на час розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами 2 - 4 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами ст. 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту (ст. 49 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами ст. 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Частиною 1 ст. 40 Закону № 2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Оцінюючи спірний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догани», за неналежне виконання службових обов'язків - 23.08.2025, суд зазначає про таке.
Згідно пункту 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно пункту 128 цього Статуту, солдат зобов'язаний виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Cутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі- Дисциплінарний статут).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно пунктів 3 та 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно пункту 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, б) догана.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваним наказом притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, при цьому наказ не містить посилання на норму Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідно до якої накладено таке дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
За ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Зі змісту спірного наказу від 31.08.2025 № 4153 вбачається, що підставою для притягнення є рапорт ОСОБА_3 від 26.08.2025, а обставини вчинення дисциплінарного проступку позивачем відбувались 23.08.2025.
Натомість, як убачається із зазначених документів: рапорт датований 28.08.2025, а не 26.08.2025 (зазначено у спірному наказі) та обставини вчинення дисциплінарного проступку, згідно рапорту командира розвідувального батальйону ОСОБА_3 , відбувались 23.07.2025, а не 23.08.2025, як-то помилково зазначено у спірному наказі відповідача.
Тобто, лише 31.08.2025 командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ № 4153 за обставини, що відбувались 23.07.2025.
Таким чином, вказаний наказ винесений з порушенням вимог положень статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Водночас, судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах ані службова перевірка, ані службове розслідування не проводилися.
Відповідно пункту 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів визначено затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту - Порядок № 608).
У пункті 2 Порядку наведене тлумачення таких термінів, як службова перевірка та службове розслідування.
Під службовою перевіркою розуміється комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Виходячи з даного визначення, слід розуміти, що проведення службового розслідування може бути призначено не у кожному випадку порушення виконавської дисципліни, проте, з метою встановлення підстав для його проведення є обов'язковою службова перевірка, в процесі якої встановлюється інформація щодо правопорушення.
У розділі ІІ Порядку №608 вказані випадки, за яких службове розслідування може призначатися, і такі випадки стосуються невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до тяжких наслідків, чи завдали шкоди державі, а також в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Також у даному розділі передбачено випадки, коли службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Згідно вимог розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка, під час якої встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Згідно обставин цієї справи, відповідачем службова перевірка відносно позивача не проводилась, тобто не було здійснено заходів з метою з'ясування обставин правопорушення або порушення виконавської дисципліни; наявність чи відсутність події вчинення правопорушення.
Як вже зазначалося, відповідно до абз.2 статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Вищенаведене свідчить, що за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З матеріалів справи слідує, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.
Проте, суд звертає увагу на те, що ані рапорт від 28.08.2025, ані спірний наказ не містять інформації про обставини вчинення проступку, який саме проступок вчинено, у чому він полягає та які норми Дисциплінарного Статуту ЗСУ або інших нормативно-правових актів позивачем було порушено.
Суд наголошує, що відповідач, приймаючи спірний наказ, оцінюючи наданий рапорт командира ОСОБА_3 , мав звернути увагу та перевірити чи обставини, зазначені у ньому, що свідчать про умисне порушення службової дисципліни та в чому саме полягає неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків.
Отже, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач, мав провести службову перевірку та/або службове розслідуванням з метою уточнення обставин, причин і умов, що сприяли вчиненню відповідного правопорушення,а також ступеня вини позивача.
На основі поданих пояснень і доказів, на думку суду, приймаючи спірний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем допущено формальний підхід до з'ясування усіх обставин у вчиненні позивачем дисциплінарного проступку.
Варто відмітити, що оскаржуваний наказ, враховуючи обставини непроведення службової перевірки або службового розслідування, не містить даних щодо врахування/неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, вини та попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Стала судова практика підтверджує наявність узгодженої позиції, що невиконання уповноваженим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Правові висновки аналогічного змісту містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №640/18156/20.
На переконання суду, відповідачем не наведено мотивів, за яких він вважає, що службова перевірка в конкретному випадку не була обов'язковою.
Як зазначено вище, виходячи з приписів Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України службова перевірка має передувати прийняттю рішення або про призначення службового розслідування або про застосування дисциплінарного стягнення за наявності відповідних підстав.
Виходячи з наявних у справі доказів та доводів сторін, службова перевірка відповідачем не проводилась, а відповідно, обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни у належний спосіб встановлені не були, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що відповідачем фактично не було дотримано принципу пропорційності, не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, рішення прийняте виключно на підставі рапорту та без врахування позиції сторони, щодо якої прийнято оскаржуване рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що у разі непроведення службового розслідування спірний наказ від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності прийнято відповідачем без належного обґрунтування та конкретизації фактичних обставин, допущеного позивачем правопорушення, то вина останнього не є доведеною, що свідчить про наявність правових підстав для його скасування.
Доводи Військової частини НОМЕР_2 не спростовують наведені висновки суду, оскільки право відповідача щодо проведення службового розслідування не спростовує необхідність доведення вини військовослужбовця в кожному конкретному випадку.
У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що відповідачем не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, протиправно видано оскаржуваний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року» від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення лейтенанта ОСОБА_1 - командира 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - “догана».
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.11.2025 р.
Суддя Бадюков Ю.В.