Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 листопада 2025 року № 520/4154/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (вул. Барикадна, 53, м. Харків, 64098) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Т. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/004138 від 20.12.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024, № UA209230/2024/004138 від 20.12.2024. Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 41185023.
Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (за кодом КВЕД 46.90). «ТК «Партнер Плюс» (як покупець) уклало з Spoldzielnia Obrotu Towarowego Premyslu Mleczarskiego (як продавцем) договір купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023 (далі Договір).
ТОВ «ДМ-АДВАНС» (надалі - Декларант) подав для митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № 24UA209230120041U6 від 20.12.2024 з метою ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (надалі - Позивач) в Україну молочних продуктів. Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) (Договір № UM/23/001600 від 21.12.2023) у розмірі 104 281,01 Євро (4 614 253,57 грн.).
Після подання МД та аналізу наданих до МД документів та інформації Відповідач розпочав процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення № 34758910-6f47-4a83-92b0-cf1997214033 від 20.12.2024, в якому запросив надати додаткові документи.
Декларант у відповідь на це повідомлення надіслав лист № 20/01 від 20.12.2024, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по ВМД вн.н.7575, номер наданий митницею 24UA209230120041U6, а тому попросив Відповідача визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення МД №24UA209230120041U6.
За результатами проведеного контролю визначення митної вартості Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024.
Також Відповідач надав Позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/004138 від 20.12.2024.
З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024, Позивачем було подано скореговану МД № 24UA209230120166U8 від 20.12.2024.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/004138 від 20.12.2024.
Позивач не погодився з висновками Відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/004138 від 20.12.2024 винесеними всупереч приписам чинного законодавства, та такими, що порушують його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 41185023.
Основним видом діяльності заявника є неспеціалізована оптова торгівля (за кодом КВЕД 46.90).
«ТК «Партнер Плюс» (як покупець) уклало з Spoldzielnia Obrotu Towarowego Premyslu Mleczarskiego (як продавцем) договір купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023 (далі Договір).
За умовами Договору продавець продає, а покупець придбаває товар в асортименті, кількості і цінам згідно з специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).
Асортимент і ціна товару відображені у специфікаціях до цього договору (п. 2.1. Договору).
Умови оплати за товар: 100% передоплата на підставі проформи інвойсу продавця (п. 2.3. Договору). Оплата здійснюється у Євро або польських злотих у відповідності з проформою інвойсом та специфікацією (п. 2.4. Договору).
Поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща чи DAP Харків, Україна (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару (п. 3.1. Договору).
Продавець зобов'язується здійснити поставку товару в термін до 7 робочих днів з моменту отримання передоплати покупця за цю партію товару (п. 3.4. Договору).
Покупець надає продавцю заявку на поставку товару. Заявка на поставку товару може бути передана для продавця в усній формі чи по е-мейл. На основі отриманої продавцем заявки покупця на поставку партії товару сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання специфікації. На підставі заявки покупця та укладеної сторонами специфікації продавець зобов'язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати покупцем за цю партію товару (п. 3.5. Договору).
За умовами Договору не передбачено обов'язкової наявності письмової форми заявки на поставку товару, яка має містити асортимент товару та його вартість. Заявка є викладенням бажання Покупця придбати певний товар, але не зобов'язує Продавця його поставити. Згода Продавця поставити товар оформлюється шляхом підписання специфікації з Покупцем. Зобов'язання щодо поставки і оплати партії товару виникають у сторін Договору з моменту підписання специфікації обома сторонами.
Сторони Договору підписали специфікацію № UA-09/2024 від 12.12.2024 та № UA-09/2024 від 18.12.2024 до договору купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023, у якій зазначили відомості про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальну вартість. Сторонами було зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності товару на складі продавця на момент відвантаження.
Так, сторони Договору підписали специфікацію № UA-09/2024 від 12.12.2024 до договору купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023, у якій зазначили відомості про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальну вартість. Сторонами було зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності товару на складі продавця на момент відвантаження.
Надалі продавець виставив рахунок-проформу № UA-09/2024 від 12.12.2024 аналогічного змісту зі специфікацією.
Позивач 17.12.2024 здійснив повну оплату товару за проформою-інвойсом відповідно до умов п. 2.3. Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 92.
Після цього сторони 18.12.2024 уклали специфікацію № UA-09/2024 до Договору. Продавець виставив комерційний інвойс № PL/000437228/24/0295 та поставив товар покупцю, що підтверджується автотранспортною накладною № 703910 від 18.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, для митного оформлення товару і підтвердження заявленої митної вартості товару Позивач надав Відповідачу пакет документів та інформацію, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме:
1. Пакувальний лист (Packing list) № PL/000437228/24/0295 18.12.2024.
2. Рахунок- проформу (Proforma invoice) № UA-09/2024 від 12.12.2024.
3. Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL/000437228/24/0295 від 18.12.2024.
4. Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 703910 від 18.12.2024.
5. Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) № 2002/00262/24/04/UA від 18.12.2024.
6. Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) № PL/MF/AU 0206824 від 18.12.2024.
7. Платіжне доручення № 92 від 17.12.2024.
8. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг на оплату № 24 від 18.12.2024.
9. Довідку про транспортні витрати № 5 від 18.12.2024.
10. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 12.12.2024.
11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № UM/23/001600 від 21.12.2023.
12. Додаткову угоду № 1 від 15.08.2024 до контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023
13. Специфікацію № UA-09/2024 від 12.12.2024.
14. Специфікацію № UA-09/2024 від 18.12.2024.
15. Договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020.
16. Договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 13/12/24від 13.12.2024.
17. Заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 19.12.2024.
18. Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12291446 від 20.12.2024.
19. Заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 20.12.2024.
20. Копію митної декларація країни відправлення № 24PL311010000BNZB3 від 18.12.2024.
Після подання МД та аналізу наданих до МД документів та інформації Відповідач розпочав процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення № 34758910-6f47-4a83-92b0-cf1997214033 від 20.12.2024, в якому запросив надати додаткових документи, а саме: 1) рахунку-фактури (інвойсу) або рахунку-проформи (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 13) переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України; 14) за власним бажанням - додаткові наявні у Декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
За результатами проведеного контролю визначення митної вартості Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024.
В обґрунтуваннях оскаржуваного рішення митним органом зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 21.12.2023 № UМ/23/001600 передбачено надання Заявки на поставку товару в якій має зазначатись інформація про асортимент товару та його вартість. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог даної угоди;
- відповідно до вимог п.4.1. зовнішньоекономічного контракту від 21.12.2023 № UМ/23/001600 передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду ЕАN Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;
- в рахунку на перевезення від 18.12.2024 № 24 зазначено маршрут перевезення м/п Краківець - м. Хмельницький, разом з тим у СМК від 18.12.2024 № 703910 гр. 3 Місце розвантаження зазначено - Charkow, що відповідно не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- митна декларація країни відправлення від 18.12.2024 №24PL311010000ВNZВ3 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Таким чином, Львівською митницею в оскаржуваному рішенні, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відтак, з приводу, посилань митного органу на відсутність у наданих позивачем до митного контролю документів заявки на поставку товару, в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість суд зауважує, що за умовами Контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023 Продавець продає, а Покупець придбаває товар в асортименті, кількості і цінам згідно з Специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).
Асортимент і ціна товару відображені у Специфікаціях до цього Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно із п. 3.5 Контракту № UM/23/001600 Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. Заявка на поставку товару може бути передана для продавця в усній формі чи засобами електронної комунікації. На основі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов'язується виставити Інвойс-Проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару.
Отже, з аналізу зазначеного слідує, що умовами Договору купівлі-продажу №UM/23/001600 не передбачено наявності письмової форми заявки на поставку товару, яка має містити асортимент товару та його вартість.
Крім того, серед переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, визначених ст. 53 МК України, не має заявки до Контракту.
Отже, зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.
Щодо посилань митного органу на ненадання позивачем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та торгову марку (далі - ТМ).
Суд зазначає, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару. Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості. Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Щодо посилання митного органу на зазначення позивачем у документах іншого пункту пропуску, суд зазначає наступне.
У п. 3.1. Договору № UM/23/001600 від 21.12.2023 зазначено, що місцем поставки товару є місто Білосток, Польща. Аналогічна інформація міститься у специфікації № UA-09/2024 від 12.12.2024, специфікації № UA-09/2024 від 18.12.2024, рахунку-проформі № UA-09/2024 від 12.12.2024, рахунку-фактурі № PL/000437228/24/0295 від 18.12.2024, автотранспортній накладній № 703910 від 18.12.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 24PL311010000BNZB3 від 18.12.2024.
Частиною 10 ст. 58 МК України визначено витрати, які декларант повинен додатково включити до ціни товару при визначені митної вартості товарів.
Як вбачається з пояснень позивача із загального розрахунку транспортних витрат Позивач мав включити лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, тобто до м/п Краківець Львівської митниці як відокремленого підрозділу ДМС України. Таким чином, допущена технічна помилка перевізника у виставленому рахунку на оплату щодо кінцевого місця поставки товару, тому вона жодним чином не впливає на митну вартість товарів, оскільки до неї додається лише вартість перевезення товару за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п. Краківець.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Митний кодекс України не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування, а також вони не визначають види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 804/16533/14 від 31.05.2019.
Для підтвердження витрат відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України Позивач подав до митного оформлення наступні документи: - договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 13/12/24 від 13.12.2024; - автотранспортну накладну (Road consignment note) № 703910 від 18.12.2024; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 24 від 18.12.2024; - довідку про транспортні та складські витрати № 5 від 18.12.2024.
Для поставки товару з Польщі в України ТОВ «ТК «Партнер Плюс» (як замовник) уклало з ТОВ «Скалат-Транс 2» (як перевізником) договір-заяву № 13/12/24 від 13.12.2024 наступного змісту: - адреса завантаження: Bialystok ul. Handlowa 4, Польща; - митний перехід: Краківець; - номерні знаки автомобіля: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; - ставка перевезення - 90 000,00 грн. на день розвантаження. Аналогічний перевізник та транспортний засіб зазначені і в автотранспортній накладній № 703910 від 18.12.2024.
Перевізник виставив Позивачу рахунок на оплату № 24 від 18.12.2024, згідно з яким оплаті підлягали наступні послуги: 1. Транспортні послуги за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п. Краківець автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 70 000,00 грн. 2. Транспортні послуги за маршрутом м/п Краківець - м. Хмельницький (Україна) автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 20 000,00 грн. Загальна сума: 90 000,00 грн.
Також перевізник видав Позивачу довідку про транспортні витрати 5 від 18.12.2024, у якій повідомив, що вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом - Білосток (Польща,) - м/п. Краківець - складає 70 000,00 грн., а за маршрутом м/п. Краківець - м. Хмельницький (Україна) - 20 000,00 грн. Загальна сума складає 90 000,00 грн. Перевізник зазначив, що вантаж не страхувався.
Оскільки за умовами договору-заяви оплата здійснюється після розвантаження товару, то до митного оформлення неможливо було надати платіжний документ про оплату рахунку № 24 від 18.12.2024.
Виходячи зі змісту вищезазначених документів, Позивач зобов'язаний включити до митної вартості товарів лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме до м/п Краківець у розмірі 70 000,00 грн.
Позивач у МД № 24UA209230120041U6 від 20.12.2024 у графі 12 зазначив, що митна вартість імпортованих товарів станом на момент подачі МД складає 4 614 253,57 грн. У графі 22 зазначено, що вартість товару становить 104 281,01 Євро. У графі 23 зазначено встановлений Національним банком України курс валюти Євро до гривні станом на 20.12.2024 - 43,577.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012, у МД на імпорт товарів у графі 12 «Відомості про вартість» зазначається у валюті України сума наведених у графах 45 ЄАД і додаткових аркушів митних вартостей задекларованих товарів. У МД на імпорт у графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» у лівому підрозділі наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, які визначають вартість товару. У правому підрозділі графи зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації). У МД на імпорт у графі 42 «Ціна товару» з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару. У МД на імпорт у графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.
Таким чином, Позивач надав до митного оформлення усі документи, які документально підтверджують числові значення митної вартості товару, а також аргументовано додав до митної вартості товарів витрати на транспортні послуги за доставлення товарів до місця ввезення на митну територію України.
Щодо посилань митного органу на відсутність відміток митних органів у митній декларації країни відправлення, суд зазначає таке.
В оскаржуваному рішенні № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024 Відповідач зазначив, що митна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Суд звертає увагу, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у ст. 53 МК України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України: 1) якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявні ознаки підробки; 3) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак Відповідач під час консультування з Декларантом не довів наявності умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів, а тому врахування декларації країни відправлення при перевірці митної вартості товарів не є обов'язковою в цьому випадку.
Митна декларація країни відправлення може лише підтвердити проходження товаром (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Декларантом разом з митною декларацією надано комерційний інвойс №PL/000437228/24/0295 від 18.12.2024, що є доказом операції купівлі-продажу товару або послуг і належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, Декларація країни відправлення містить штрих-код, що підтверджує вірність вказаного коду декларації. Також митна декларація країни відправлення № 24PL311010000BNZB3 від 18.12.2024 містить посилання на відправника (Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego) - графа «Eksporter»»; отримувача (TK Partner Plus») - графа «Odbiorca», державні номери автомобіля (BO1857CO/BO2183XT) - графа «Znaki srodka transportu przy wyjsciu»; вартість товару (104 281,01) - графа «Calkowita kwota zafakturowana»; умови поставка (FCA PL Bialystok) - графа «Warunki dostawy»; посилання на комерційний інвойс (PL/000437228/24/0295) та міжнародний ветеринарний сертифікат (2002/00262/24/04/UA) - графа «Dokumenty wymagane».
До митного оформлення Позивач надав міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 703910 від 18.12.2024, яка згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вважається міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно з накладною (CMR) № 703910 від 18.12.2024 транспортування товару від виробника товару (м. Білосток, ul. Hundlowa, 4, Польща) до пункту призначення (м. Харків, Харківська обл., вул. Барикадна, 53) здійснювалося перевізником транспортним засобом з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Також, до митного оформлення позивачем поданий сертифікат з перевезення товару форми EUR1 № PL/MF/AU 0206824 від 18.12.2024, де вказано ті самі транспортні засоби та містяться відмітки митного органу Республіки Польща (графа 11 «Митний напис» / «Customs endorsement» зазначеного документа).
Тому заперечення Відповідача щодо експортної декларації є необґрунтованими і спростовуються наданими до митного оформлення документами.
Щодо доводів відповідача, викладених у спірному в даній справі рішенні стосовно непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного в даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Обов'язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/004138 від 20.12.2024, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс".
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності до частини 3 статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та які позивач оцінив у розмірі 11 000,00 грн.
Разом з тим, у поданій до суду відповіді на відзив позивач просить суд надати йому строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, наразі суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (вул. Барикадна, 53, м. Харків, 64098 РНОКПП 41185028) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Т. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000 ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100629/1 від 20.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/004138 від 20.12.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (вул. Барикадна, 53, м. Харків, 64098 РНОКПП 41185028) сплачену суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.