Справа №500/4718/25
12 листопада 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 (далі, також позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі, також відповідач), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 88233,96 грн.
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 13968,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка та 281/2000 частка будівель майнового комплексу, що складається із механічної майстерні та зерноскладу, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 933,5 кв.м., площа належної позивачу частки становить 131,16 кв.м. вказаний об'єкт є предметом оподаткування за податковим повідомленням-рішенням №0207923-2407-1918-UA61040070000079091.
Водночас в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості щодо перебування у власності ОСОБА_1 будь-яких інших об'єктів нерухомості або ж їх часток, зокрема частки площею 800,32 кв.м. від 2226,20 кв.м. загальної площі, що є об'єктом оподаткування за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025. Таким чином контролюючим органом фактично здійснено нарахування позивачу податкового зобов'язання за неіснуючу нерухомість, оскільки у згаданому ППР не вказано навіть адреси такого об'єкта.
На думку позивача податкове зобов'язання за частку площею 800,32 кв.м. від 2226,20 кв.м. загальної площі об'єкта нерухомості, адресу якого не вказано у податковому повідомленні-рішенні №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025, та про який відсутні відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, нараховано на підставі застарілих відомостей про належну ОСОБА_1 про розмір частки будівель майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно якої в свою чергу винесено окреме податкове повідомлення-рішення.
Щодо об'єкту оподаткування за податковим повідомленням-рішенням №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 зазначає, що будівлі майнового комплексу 281/2000 частина, якого належить ОСОБА_1 складається із двох будівель, а саме механічної майстерні площею 501.1 кв.м. (клас 1251 "Будівлі промисловості" ДК 018-200) та зерноскладу площею 432.4 кв.м. (клас 1271.3. "Будівлі для зберігання зерна" ДК 018-2000).
Звертає увагу що рішенням сесії Великоберезовицької селищної ради №2270 від 24.06.2024 внесено зміни до рішення Великоберезовицької селищної ради №1674 від 21.06.2022 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради". У рішенні від 24.06.2024, орган місцевого самоврядування вирішив, що з 01.01.2024 на території Великоберезовицької ОТГ, до якої входить і село Миролюбівка, будівлі класів 1251 та 1271 ДК 018-2000, оподатковуються за ставкою 1%.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що в свою чергу зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалось контролюючим органом відповідно до приписів чинного законодавства та наявної інформації у базах даних (отриманої з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) щодо об'єктів оподаткування позивача.
Керуючись приписами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС у Тернопільські області було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.03.2025 №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 на суму 13968,19 грн та від 30.03.2025 №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 на суму 85233,96 грн, відповідно до чинних норм законодавства та не є такими, що підлягають скасуванню.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, де зазначено, що у своєму відзиві представник контролюючого органу фактично: намагаючись спростувати обставини, що не підлягають доказуванню посилається на власне, викривлене трактування відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме; обґрунтовуючи застосування максимальної ставки податку, намагається перекласти на позивача тягар доказування правомірності власних рішень, посилається на нерелевантну судову практику. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області просить задовольнити в повному обсязі.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення:
форми "Ф" №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 85233,96 грн об'єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 2226,2 кв.м., площа частки, яка за інформацією контролюючого органу належить позивачу становить 800,32 кв.м.
форми "Ф" №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025 якимм визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 13968,19 грн об'єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 933,5 кв.м., площа частки, що належить Позивачу становить 131,16 кв.м.
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0207922-2407-1918-UA61040070000079091, суд зазначає.
Приписами підпункту 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України, визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до п.п.266.3.2. п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка та 281/2000 частка будівель майнового комлексу, що складається із механічної майстерні та зерноскладу, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 933,5 кв.м., площа належної позивачу частки становить 131,16 кв.м.
Контролюючий орган переконаний, що у власності позивача перебуває 2 частки об'єктів нерухомого майна, а саме:
- 281/2000 частка будівель майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 719/2000 частка будівель майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Із долученої відповідачем до відзиву інформаційної довідки, лише щодо запису про перебування у власності позивача 281/2000 частка будівель майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , міститься відмітка Актуальна інформація.
Відповідно до пункту 57 "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату і час її надання відомості з Державного реєстру прав, а також відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.
Крім того, у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, у справі №500/1286/21 та у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023, у справі №500/3836/22, рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №500/3644/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024, предметом розгляду яких були податкові повідомлення - рішення Головного управлінням ДПС у Тернопільській області, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2019, 2020, 2021, 2022 роки, судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 281/2000 частки нерухомого майна, загальна площа якого 933,5 кв.м, що становить 131,16 кв.м., водночас контролюючим органом здійснено розрахунок податкового зобов'язання (у попередніх періодах) виходячи з загальної площі 22260,20 кв.м та розміру частки 800,32 кв.м..
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).
Суд наголошує, що межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про перебування об'єктів, зокрема, нежитлової нерухомості у власності фізичних осіб.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0207923-2407-1918-UA61040070000079091, суд зазначає.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
У відповідності до положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Дані норми по своїй суті є імперативними і передбачають, що при обрахунку суми податкового зобов'язання за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки державні податкові органи повинні застосовувати лише ставку визначену рішенням органів місцевого самоврядування.
В оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік при обрахунку суми податкового зобов'язання контролюючим органом застосовано максимально можливу ставку податку, а саме 1,5 відсотка.
Суд зауважує, що будівлі майнового комплексу 281/2000 частина, якого належить ОСОБА_1 складається із двох будівель, а саме механічної майстерні площею 501.1 кв.м. (клас 1251 "Будівлі промисловості" ДК 018-200) та зерноскладу площею 432.4 кв.м. (клас 1271.3. "Будівлі для зберігання зерна" ДК 018-2000).
Так, рішенням сесії Великоберезовицької селищної ради №2270 від 24.06.2024 внесено зміни до рішення Великоберезовицької селищної ради №1674 від 21.06.2022 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради".
У рішенні від 24.06.2024 року, орган місцевого самоврядування вирішив, що з 01.01.2024 на території Великоберезовицької ОТГ, до якої входить і село Миролюбівка, будівлі класів 1251 та 1271 ДК 018-2000, оподатковуються за ставкою 1%.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік, в тому числі на не існуючий об'єкт нерухомості, що порушує права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Суд звертає увагу, що саме до компетенції контролюючого органу віднесено обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, в тому числі, на праві часткової власності, тоді як суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. В свою чергу рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025 та №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 968,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми "Ф" №0207922-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми "Ф" №0207923-2407-1918-UA61040070000079091 від 30.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 12 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мартиць О.І.