про витребування доказів у справі,
продовження процесуального строку розгляду справи
Справа № 500/5349/25
12 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/7946/0405 від 16.06.2025 про застосування штрафу у розмірі 201608,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами камеральної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення про нарахування штрафних санкцій в сумі 201608,14 грн за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача, оскільки вважає, що за спірний період, а саме січень-лютий, квітень-листопад 2017 року та січень 2018 року, у ВАТ «ТО «Текстерно» відсутні будь-які боргові зобов'язання, а всі узгоджені суми ПДВ сплачені у встановлений законом строк.
Позивач наголошує, що з моменту впровадження електронного адміністрування податку на додану вартість (з 01.07.2015) ВАТ «ТО «Текстерно» здійснювало самостійне погашення податкового зобов'язання у встановлені законом строки та в повному обсязі перераховувало на електронний рахунок кошти зі свого поточного рахунку, що виключає заборгованість по ПДВ.
Позивач звертає увагу, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 01.07.2015, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ.
Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, що вважає самостійною підставою для визнання наслідків такої перевірки неправомірними.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.
Відкриваючи провадження у справі суд встановив відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов'язав відповідача подати суду докази одночасно з відзивом.
30.09.2025 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому доводи та вимоги позивача не визнає, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-серпень, жовтень, листопад 2017 року, січень 2018 року на загальну суму 2016081,40 грн із затримкою строків сплати більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у зв'язку з чим податковим органом у відповідності до вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України застосовано штраф у розмірі 10 відсотків від погашеної суми податкового боргу.
Додатково відповідач вказує, що твердження позивача про відсутність заборгованості з ПДВ не відповідає дійсності, оскільки згідно відомостей ІКП станом на 02.03.2017 сума недоїмки становила 5766097,25 грн.
Доводи позивача щодо порушення строків проведення камеральної перевірки відповідач також вважає необґрунтованими, посилаючись на їх юридичну неспроможність та невідповідність положенням чинного законодавства.
Вважає, що контролюючий орган провів перевірку в межах визначених законом строків, встановив факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання, а відтак правомірно визначив штрафну санкцію відповідно до статті 124 ПК України.
06.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач доводи відповідача заперечує та наполягає на задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що у період з 01.07.2015 по 31.12.2023 сума узгоджених зобов'язань з ПДВ становила 12495559 грн, яка згідно наданих до суду квитанцій повністю сплачена позивачем у визначений законом строк.
Окремо позивач наголошує, що після введення системи електронного адміністрування ПДВ, з 01.07.2025 закон не передбачає іншого способу зарахування коштів зі спеціальних електронних рахунків в рахунок оплати боргів, що виникли до 01.07.2015, окрім як за рішенням суду. Однак, жодних рішень судів про стягнення з ВАТ «ТО «Текстерно» боргів по сплаті податкових зобов'язань з ПДВ відповідачем не надано.
Крім того позивач зазначає, що сума недоїмки з ПДВ у розмірі 6373317,73 грн була предметом спору у справі №819/2448/15 за позовом ГУ ДПС у Тернопільській області до ВАТ «Текстерно» про стягнення податкового боргу, що виник в період з березня 2013 по червень 2015. Проте, у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 суд зазначив, що 2170495,84 грн було включено до Реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1-Б/294, а у стягненні решти заборгованості в розмірі 4202821,89 відмовлено.
З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач в порушення вимог закону здійснює самовільне погашення боргів, що виникли до 01.07.2015 та помилково обліковуються як існуючі, за рахунок поточних платежів підприємства з електронного рахунку по сплаті ПДВ.
22.10.2025 року представником відповідача надано до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що згідно даних ІКС «Податковий блок» станом на 01.01.2012 в ІКП позивача обліковувалась заборгованість на суму 3741253 грн, яка у відповідності до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України гасилась у порядку черговості виникнення такої заборгованості, у не у відповідності до призначень платежів, які зазначались платником у платіжних інструкціях. Таким чином, сплата за узгодженими податковими зобов'язаннями відповідно до поданих декларацій за 2017 рік та січень 2018 року відбулась упродовж січня 2022-вересня 2023 років.
Додатково відповідач наголошує, що електронне адміністрування податку на додану вартість врегульовано статтею 200-1 ПК України, пунктом 201-1.7 якої передбачено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Відповідач вказує, що контролюючий орган не вживав заходів щодо стягнення з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ВАТ «ТО «Текстерно», а здійснював у порядку черговості погашення сум, самостійно задекларованих позивачем до сплати.
Щодо посилань позивача на обставини, встановлені судом у адміністративній справі №819/2448/15, то відповідач зазначає, що судові рішення у цій справі не встановлюють протиправності сум податкового боргу по ПДВ, наявного в ІКП ВАТ «ТО «Текстерно», оскільки питання правомірності їх нарахування не було предметом дослідження.
27.10.2025 представником позивача надано до суду письмові пояснення, у яких звертає увагу суду на положення пункту 87.1 статті 87 ПК України, згідно яких не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. З огляду на викладене позивач посилається на протиправність дій відповідача, спрямованих на погашення заборгованості по сплаті ПДВ, яка обліковувалась станом на 30.06.2015, за рахунок коштів на рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ.
Ознайомившись із матеріалами судової справи та змістом наданих сторонами заяв по суті та додаткових письмових пояснень, зважаючи на предмет, характер спірних правовідносин, а також правові та фактичні підстави позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з частиною шостою статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №000/7946/0405 від 16.06.2025 про нарахування штрафних санкцій в сумі 201608,14 грн за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
В обґрунтування своїх вимог у наданих до суду заявах по суті та письмових поясненнях позивач заперечує обставини щодо порушення ним строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ та вважає, що така заборгованість виникла внаслідок протиправного погашення відповідачем, що виникли до 01.07.2015, за рахунок поточних платежів підприємства з електронного рахунку по сплаті ПДВ.
Крім того, позивач в цілому заперечує правомірність обліковування боргу з ПДВ до 01.07.2015, посилаючись на його включення до Реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1/Б-294.
З огляду на зміст та характер спірних правовідносин, з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у відповідача доказів, а саме:
довідку про загальну суму податкового боргу позивача з ПДВ, який включено до Реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1/Б-294 з зазначенням сум такого боргу та дати його виникнення;
витяг з ІКП позивача з податку на додану вартість з 01.01.2003 року до 01.01.2012 року;
належним чином засвідчені копії чинних податкових вимог, винесених щодо позивача;
правове обґрунтування правомірності зарахування поточних платежів, сплачених платником податків на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 01.07.2015.
В свою чергу, запропонувати позивачу надати суду належним чином засвідчені копії судових рішень, які набрали законної сили та ухвалені у межах справи №1/Б-294 про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1/Б-294 щодо сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість; належним чином засвідчені копії судових рішень, які набрали законної сили та ухвалені адміністративними судами щодо сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість які не включені до кредиторских вимог.
Окрім цього суд зазначає, що згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства (стаття 119 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне продовжити процесуальний строк розгляду даної адміністративної справи поза межами строків розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 79, 80, 118, 121, 242, 248 КАС України, суд
Продовжити процесуальний строк розгляду справи №500/5349/25 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Витребувати у Головного управління ДПС у Тернопільській області:
довідку про загальну суму податкового боргу позивача з ПДВ, який включено до Реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1/Б-294 з зазначенням сум такого боргу та дати його виникнення;
витяг з ІКП позивача з податку на додану вартість з 01.01.2003 року до 01.01.2012 року;
належним чином засвідчені копії чинних податкових вимог, винесених щодо позивача;
правове обґрунтування правомірності зарахування поточних платежів, сплачених платником податків на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 01.07.2015.
Запропонувати позивачу надати суду:
належним чином засвідчені копії судових рішень, які набрали законної сили та ухвалені у межах справи №1/Б-294 про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» №1/Б-294 щодо сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість;
належним чином засвідчені копії судових рішень, які набрали законної сили та ухвалені адміністративними судами щодо сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість які не включені до кредиторських вимог.
Встановити 15-денний строк для подання до Тернопільського окружного адміністративного суду витребуваних доказів, який обчислювати з дня, наступного за днем отримання копії даної ухвали суду.
Роз'яснити, що відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Роз'яснити, що відповідно до частини сьомої статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом (частина восьма статті 80 КАС України).
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 12 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.