Справа № 500/4043/25
11 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 25 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 року із зарахуванням наявного трудового стажу періоду підприємницької діяльності 07.07.2005 року по червень 2006 року, з липня 2006 по вересень 2007 року та з жовтня 2007 по 15 липня 2014 року що складає 9 років та 9 місяців, а також період проходження військової служби 08.02.2015 по 21.04.2016 року що складає 1 рік 2 місяці та 14 днів а також період з 2.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 2.03.2018 по 25.04.2018; з 8.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020, відповідно до постанови 393 що складатиме ще додатково 4 роки 8 місяців та 14 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2025 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 25 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи. В рішенні відповідач зазначив, що трудовий стаж позивача становить 20 років 9 місяців та 9 днів, в стаж не зараховано усі періоди згідно трудової книжки, так як дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності. Позивачем було надано довідки, що підтверджують трудовий стаж позивача, та відповідачі зарахували його трудову діяльність, нарахувавши йому стаж 20 років 9 місяців 09 днів. Позивач, просить врахувати, що відповідачами не зараховано до трудового стажу здійснення підприємницької діяльності з 07.07.2005 року по червень 2006 року, з липня 2006 по вересень 2007 року та з жовтня 2007 по 15 липня 2014 року; про даний період відповідачі навіть не зазначають у рішенні, що у сукупності становить 09 років 09 місяців, що, на думку позивача підлягає до зарахування до страхового стажу позивача. Також, позивач вважає, що відповідачами не враховано той факт що позивач 08.02.2015 року був призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період. Крім цього, позивач зазначає, що ОСОБА_1 надано відповідачам довідку №64 від 01.04.2025 року відповідно до якої, він брав безпосередню участь у бойових діях забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримувані збройної агресії російської федерації. У періоди 02.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 2.03.2018 по 25.04.2018; з 8.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020. На думку позивача, даний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», який діяв на час проходження служби період зараховувався як 01 рік за 3 роки.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подали до суду відзиви на позов, в яких заперечили проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову з огляду на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком. Серед іншого, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказав, що позивачем не було надано уточнюючих документів, відтак право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Просить врахувати, що позивачем надано довідки з усіх підприємств для підтвердження трудової діяльності.
Судом встановлено, що 08.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсі за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного страхового стажу 25 років. До страхового стажу не зараховано: - всі періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 06.07.2005 НОМЕР_1 , який не дійсний без трудової книжки , дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності; - період роботи з 05.08.1982 по 22.11.1982 згідно довідки від 03.07.2005 № 161, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення з роботи; - період роботи з 18.12.2000 по 30.06.2001, згідно довідки без номеру та дати видачі, оскільки документ не містить кутового штампу, номеру та дати видачі, період зараховано згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-.
Вважаючи протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 4 частини першої ст.115 Закону №1058-ІУ передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.
Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (08.04.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 55 років, що не заперечується сторонами.
Спірним є наявність в позивача 25 років страхового стажу.
Так, зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано всі періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 06.07.2005 НОМЕР_1 , який не дійсний без трудової книжки, дата заповнення дублікату не відповідає даті початку трудової діяльності; - період роботи з 05.08.1982 по 22.11.1982 згідно довідки від 03.07.2005 № 161, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення з роботи; - період роботи з 18.12.2000 по 30.06.2001, згідно довідки без номеру та дати видачі, оскільки документ не містить кутового штампу, номеру та дати видачі, період зараховано згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-.
Однак у спірному випадку предмет правовідносин складають періоди, які не охоплені змістом спірного рішення.
Відповідачами у справі не заперечується, що позивачем при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" подавалися довідка Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, довідка №64 від 01.04.2025, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідка №267 від 20.10.2015, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, у відповідності до довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як фізична особа підприємець з 07.07.2005 по 15.07.2014: загальна система оподаткування з липня 2005 року по червень 2006 року, з жовтня 2007 року по липень 2014 року; спрощена система оподаткування: з липня 2006 року по вересень 2007 року.
Згідно із довідкою №64 від 01.04.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач брав безпосередню участь у бойових діях забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримувані збройної агресії російської федерації. У періоди 02.07.2015 по 09.11.2015; з 21.07.2017 по 16.02.2018; з 02.03.2018 по 25.04.2018; з 09.10.2018 по 07.06.2019; з 19.11.2019 по 16.06.2020. Крім цього, з даної довідки слідує, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах, серед іншого, по мобілізації з 08.02.2015 по 21.04.2016.
У відповідності до довідки №267 від 20.10.2015, позивач з 08.02.2015 призваний в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період згідно Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" та наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 №20 від 08.02.2015.
Разом з тим, як слідує зі змісту спірного Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідачем - 2 не проаналізовано періоди здійснення підприємницької діяльності, а також проходження військової служби, у відповідності до довідок Головного управління ДПС у Тернопільській області №6972/6/19-00-24-07-02-1 від 21.03.2025, довідки №64 від 01.04.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки №267 від 20.10.2015, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Слід також зазначити, що у відповідності до Протоколу розрахунку стажу форми РС-право, відповідачами не в повному обсязі зараховані до загального страхового стажу періоди, які є спірними в даній адміністративній справі.
Поряд з цим, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, що і не було зроблено відповідачем-2 у спірному випадку.
Отож, у сукупності викладеного вище, суд вважає, що відповідач формально та без детального з'ясування усіх обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950028596 від 15.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл.,65012 код ЄДРПОУ:20987385),
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.