Справа № 500/5725/25
11 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №164450005629 від 31.07.2025 про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця з 01.09.1993 по 26.06.1996; до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди роботи в ПАТ "Склоприлад" на посаді склодува з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 23 липня 2025 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою та відповідними документами для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах Позивач отримала відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На момент звернення до пенсійного органу Позивач досягла необхідного пенсійного віку для призначення їй пенсії на пільгових умовах - 47 років 03 місяці.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення № 164450005629 від 31.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Як зазначено у вказаному рішенні, підставами для відмови Позивачу у призначенні пенсії вказано недосягнення Позивачем необхідного пенсійного віку та не врахуванням до страхового стажу періоду навчання і до пільгового стажу періодів роботи.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 08.10.2025 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 08.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідач подав відзив на позов, з якого слідує, що за результатами розгляду заяви позивачки до її страхового стажу не зараховано період навчання в професійно-технічному училищі №27 м. Лохвиця з 01,09.1993 по 26.06.1996, оскільки в дипломі зазначене прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, свідоцтво про шлюб не надано. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018 згідно пільгової довідки ПАТ "Склоприлад" №515 від 24.06.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 №637, а саме, довідка підписана заступником голови правління, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності повинні бути підписані посадовими особами підприємства (керівником, бухгалтером та начальником відділу кадрів) і засвідчені печаткою, документи, шо підтверджують право підпису не надано та відсутній підсумок пільгового стажу. На дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років та у зв'язку із відсутністю пільгового та необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви не встановлено.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.
23 липня 2025 року позивач звернулась до Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою та відповідними документами для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах Позивач отримала відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На момент звернення до пенсійного органу Позивач досягла пенсійного віку для призначення їй пенсії на пільгових умовах - 47 років 03 місяці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 164450005629 від 31.07.2025 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. З даного рішення слідує наступне: «Страховий стаж особи становить 19 років 03 місяці 21 день Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не враховано:
період навчання в професійно-технічному училищі №27 м. Лохвиця з 01,09.1993 по 26.06.1996, оскільки в дипломі зазначене прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, свідоцтво про шлюб не надано;
до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018, згідно пільгової довідки ПАТ "Склоприлад" №515 від 24.06.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 №637, - довідка підписана заступником голови правління, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності повинні бути підписані посадовими особами підприємства (керівником, бухгалтером та начальником відділу кадрів) і засвідчені печаткою, документи, шо підтверджують право підпису не надано та відсутній підсумок пільгового стажу.
На дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років та у зв'язку з відсутністю пільгового та необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною першою статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Водночас згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, пунктом "а" зазначеної статті передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України (далі КСУ) визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).
При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, є: 1) досягнення 45-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці; 3) наявність страхового стажу не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області протиправно відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 , якій виповнилось 45 років, з посиланням на недосягнення пенсійного віку.
Стосовно незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 №637, суд зазначає наступне.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , дата заповнення 15.04.1998, спірні періоди позивача з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018, підтверджено наступними записами:
- 25.02.2000 прийнята в цех хімлаборпосуди склодувом 2-го розряду - тимчасово на 3 місяці (запис №10);
- 01.10.2002 переведена склодувом 2-го розряду з постійним піддуванням і видуванням виробів не д-цю термосувенірів (запис №11);
- 23.04.2002 АТ «Склоприлад» відкритого типу перейменовано у ВАТ «Склоприлад» (запис №12);
- 31.12.2002 звільнена в зв'язку з переведенням в ДП «Сувенір» (п. 5 ст. 36 КЗпП) (запис №13);
- 01.03.2004 прийнята в цех термосувенірів склодувом, пов'язаним з постійним піддуванням і видуванням виробів 3 розряду (запис №16);
- 01.08.2004 переведена в апаратурний цех дільниця «Термопласт» склодувом, пов'язаним з постійним піддуванням і видуванням виробів 3-го розряду (запис №17);
- 01.09.2004 переведена в апаратурний цех дільницю «Лаборпосуд» склодувом, зв'язаним з піддуванням і видуванням виробів 3 розряду (запис №18);
- 04.01.2005 в зв'язку з реорганізацією перейменовано дільницю «Лаборпосуд» в апаратурний цех (запис №19);
- 01.11.2007 переведено склодувом, зайнятим постійним піддуванням і видуванням виробів 3 розряду (запис №20);
- 17.05.2010 згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол №18 від 25.03.2010), Відкрите акціонерне товариство «Склоприлад» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Склоприлад» (запис №21);
- 14.07.2010 атестація робочого місця проведена (запис №22);
- 27.09.2012 звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП (запис №23);
- 25.11.2016 прийнята на роботу в апаратурний цех склодувом, зайнятим постійним піддуванням і видуванням виробів 3-го розряду (запис №26);
- 29.10.2012 атестація робочого місця проведена право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги на компенсації підтверджено згідно списку №1 (запис №27);
- 23.05.2017 згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол №26 від 19.04.2017), Публічне акціонерне товариство «Склоприлад» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Склоприлад» (запис №28);
- 27.07.2017 атестація робочого місця проведена, право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги на компенсації підтверджено згідно списку №1 (запис №29);
- 25.09.2018 звільнено з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (запис №30).
Згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, професія "склодуви, зайняті постійним піддуванням і видуванням виробів" відноситься до професії, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Робоче місце Позивача за періоди роботи в ПрАТ «СКЛОПРИЛАД» на посаді склодува з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018,- атестовано за Списком № 1 у відповідності до вимог та в порядку передбаченому законодавством України, що підтверджується, зокрема, наступними доказами:
1) Наказом АТ «Склоприлад» № 84а від 08.09.1998 "Про проведення атестації робочих місць";
2) Висновком Управління праці і соціальних питань Полтавської обласної державної адміністрації № 06-102 від 10.10.1998 "Про проведення експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах у АТ «Склоприлад»;
3) Наказом АТ «Склоприлад» № 94а від 14.10.1998 "Про результати атестації робочих місць" та додаток до нього;
4) Наказом ВАТ «Склоприлад» № 67 від 08.07.2002 "Про проведення атестації робочих місць";
5) Наказом ВАТ «Склоприлад» № 130 від 30.10.2002 "Про результати атестації робочих місць" та додаток до нього;
6) Висновком Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Міністерства праці та соціальної політики України № 20 від 20.01.2003 "Про правильність застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у ВАТ «Склоприлад»;
7) Наказом ВАТ «Склоприлад» № 63 від 16.04.2004 "Про призначення комісії по розслідуванню нещасних випадків невиробничого характеру та проведення атестації робочих місць" з Додатком до нього;
8) Висновком Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Міністерства праці та соціальної політики України № 337 від 24.12.2004 "Про правильність застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у ПАТ «Склоприлад»;
9) Наказом ВАТ «Склоприлад» № 82 від 25.06.2007 "Про проведення атестації робочих місць";
10) Наказом ВАТ «Склоприлад» № 125 від 29.10.2007 "Про результати атестації робочих місць" та Додатком до нього;
11) Висновком Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Міністерства праці та соціальної політики України № 1 від 11.01.2008 "Про правильність застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у ВАТ «Склоприлад»;
12) Наказом ПАТ «Склоприлад» № 51а від 20.05.2010 "Про проведення первинної атестації робочих місць";
13) Наказом ПАТ «Склоприлад» № 71 від 14.07.2010 "Про результати атестації робочих місць" та Додатком до нього;
14) Висновком Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Міністерства праці та соціальної політики України № 239 від 03.11.2010 "Про правильність застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у ПАТ «Склоприлад»;
15) Наказом ПАТ «Склоприлад» № 89 від 29.10.2012 Про результати атестації робочих місць та Додатком до нього;
16) Висновком Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Міністерства праці та соціальної політики України № 320 від 18.12.2012 Про правильність застосування Списків виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у ПАТ «Склоприлад»;
17) Наказом ПрАТ «Склоприлад» № 88а від 22.06.2017 "Про проведення атестації робочих місць";
18) Наказом ПрАТ «Склоприлад» № 108 від 27.07.2017 "Про результати чергової атестації робочих місць" з Додатком до нього.
Суд вказує на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Як випливає з довідки ПрАТ "Склоприлад" №514 від 24.06.2025 позивач дійсно працювала:
- на AT «Склоприлад» (нині ПрАТ «СКЛОПРИЛАД») з 14.09.1999 (наказ №105 від 14.09.1999) по 24.02.2000 (наказ №26 від 24.02.2000);
- на ВАТ «Склоприлад» (нині ПрАТ «СКЛОПРИЛАД»): з 25.02.2000 (наказ №3 від 25.02.2000) по 31.12.2002 (наказ №252 від 30. 12.2002); з 01.03.2004 (наказ №20-к від 01.03.2004) по 27.09.2012 (наказ №85 від 27.09.2012);
- в ДП «Сувенір» (нині ПрАТ «СКЛОПРИЛАД») з 02.01.2003 (наказ № 1-к від 02.01.2003) по 29.02.2004 (наказ №2 від 29.02.2004);
- на ПрАТ «СКЛОПРИЛАД» з 25.11.2016 (наказ №127 від 22.11.2016) по 25.09.2018 (наказ №114 від 25.09.2018).
З матеріалів справи встановлено, що згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.06.2025, виданої ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала повний робочий день на ПрАТ «СКЛОПРИЛАД» з тривалістю робочого дня 8 годин при п'ятиденному робочому тижні:
• з 25.02.2000 по 30.09.2002 в цеху «Хімлаборпосуд» в якості склодува, зв'язаного з постійним піддуванням і видуванням виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві, що передбачено списком №1 виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XV позиція І 150Ю1а-І8856 затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;
• з 01.10.2002 по 31.12.2002 в дільниці «Термосувенір» в якості склодува, зв'язаного з постійним піддуванням і видуванням виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві, що передбачено списком №1 виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XV позиція 1150101а-18856 затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 1.03.1994 № 162;
• з 01.03.2004 по 31.07.2004 в цеху «Термосувенір» в якості склодува, зайнятого постійним піддуванням і видуванням виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві, що передбачено списком №1 виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових - розділ XV пункт 1 позиція 15.1 А затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36;
• з 01.08.2004 по 27.09.2012 в апаратурному цеху в якості склодува, зайнятого постійним піддуванням і видуванням виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві, що передбачено списком №1 виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XV пункт І позиція 15.1А затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36;
• з 25.11.2016 по 25.09.2018 в апаратурному цеху в якості склодува, зайнятого постійним піддуванням і видуванням виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві, що передбачено списком №1 виробництв, робіт, професій, показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XV підрозділ 1 затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 4-61.
З аналізу трудової книжки позивача та вищевказаних довідок слідує, що позивач у спірні періоди працювала склодувом з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що Головне управління ПФУ в Тернопільській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи в ПрАТ "Склоприлад" з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018.
Стосовно позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця з 01.09.1993 по 26.06.1996.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, період навчання зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №513/1195/16-а, від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а, від 01.03.2021 у справі №127/1762/17).
Згідно диплома серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.1996, ОСОБА_4 з 01.09.1993 по 27.06.1996 навчалася в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця Полтавської області і отримала професію кравець (жіночого легкого одягу).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, вказано прізвище « ОСОБА_5 » після реєстрації шлюбу згідно актового запису від 07.09.1997 та наявні відомості про розірвання шлюбу від 20.11.2003.
29.10.2004 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 29.10.2004 серії НОМЕР_4 . Прізвище дружини після укладання шлюбу « ОСОБА_3 ».
На думку суду, наданими позивачем документами підтверджена зміна прізвища та доведено належність їй диплома про навчання, а тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо не зарахування періоду навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця з 01.09.1993 по 26.06.1996 з підстав того, що в дипломі зазначене прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, свідоцтво про шлюб не надано.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця з 01.09.1993 по 26.06.1996 та визнає його таким, що підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області № 164450005629 від 31.07.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 23 липня 2025 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідачів та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди роботи в ПрАТ «СКЛОПРИЛАД» на посаді склодува з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018, зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця з 01.09.1993 по 26.06.1996 та повторно розглянути заяву від 23.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до позовних вимог позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання юридичних послуг від 16.05.2025, додаткова угода №1 від 05.08.2025 до договору про надання юридичних послуг від 16.05.2025, диплом магістра за спеціальністю «Правознавство», рахунок від 05.08.2025, акт приймання-передання наданих послуг № 1 від 01.09.2025 до додаткової угоди №1 від 05.08.2025 до договору про надання юридичних послуг від 16.05.2025, платіжні інструкції від 18.08.2025 та 19.08.2025, та квитанції ПриватБанку.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:
- дана справа відноситься до незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України;
- при розгляді справи суд дійшов висновків щодо часткового задоволення позову.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених ОСОБА_8 , який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 21000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи вищезазначене, та те, що позовні вимоги задоволено частково суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг представника у сумі 3000 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 164450005629 від 31.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди роботи на посаді склодува з 25.02.2000 по 31.12.2002, з 01.03.2004 по 27.09.2012, з 25.11.2016 по 25.09.2018, а також до страхового стажу період навчання в професійно-технічному училищі № 27 м. Лохвиця Полтавської області з 01.09.1993 по 26.06.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2025 про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
У стягненні решти судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769);
третя особа:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000 код ЄДРПОУ 13967927) .
Головуючий суддя Грицюк Р.П.