12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/7342/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суд,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Харківській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Харківській області від 19.05.2025 №163750029167 в частині не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду навчання з 01.09.1980 по 29.02.1984 в Одеському технікумі харчової промисловості;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком період навчання з 01.09.1980 по 29.02.1984 в Одеському технікумі харчової промисловості.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачці виповнилось 60 років, а сукупний стаж роботи дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку позивачки, пенсійний орган безпідставно відмовив у зарахуванні до її стажу, що враховуються при призначенні та обчисленні пенсії, періоду навчання в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 на підставі диплома від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 та архівної довідки від 12.06.2024 №530/02.
2. Позиція відповідача та третьої особи.
ГУПФ України в Харківській області копію ухвали про відкриття провадження у справі отримало 03.06.2025 /а.с. 30/.
Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 КАС України, відповідач не надав.
За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник ГУПФ України в Полтавській області у письмових поясненнях виклав хронологію подій щодо розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком, навів підстави відмови для призначення пенсії та просив врахувати такі пояснення під час розгляду справи /а.с. 32-33/.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 9/.
12.05.2025 позивачка звернулась до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 48/.
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Харківській області, яке рішенням від 19.05.2025 №163750029167 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність достатнього стажу роботи, підтвердженого у встановленому законом порядку /а.с. 50/.
При цьому пенсійний орган обчислив страховий стаж позивачки та встановив, що його тривалість складає 29 років 09 місяців 22 дні /а.с. 34/.
До страхового стажу на підставі наданих документів не зараховано період навчання Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 на підставі диплома від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 та архівної довідки від 12.06.2024 №530/02, оскільки зазначене у вказаних документах по батькові позивачки не збігається з паспортними даними ( ОСОБА_2 / ОСОБА_3 ).
Позивачка не погодилась із зазначеним рішенням пенсійного органу в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання, а тому оскаржила його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У силу пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - Порядок 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); (...) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку /пункт 1.7 розділу І Порядку №22-1/.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /абзац перший пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1/.
Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами абзаців першого, третього пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV після досягнення 60-річного віку.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що умовами для призначення у 2025 році пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону №1058-IV є: досягнення 60-річного віку та підтвердження страхового стажу тривалістю не менше 32 років.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 60 років /а.с. 19/.
Пенсійний орган за заявою позивачки про призначення пенсії за віком обчислив її страховий стаж тривалістю 29 років 09 місяців 22 дні /а.с. 34/ та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення їй пенсії за віком.
При цьому відповідач при обчисленні страхового стажу позивачки не врахував період навчання в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 на підставі диплома від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 та архівної довідки від 12.06.2024 №530/02, оскільки зазначене у вказаних документах по батькові позивачки не збігається з паспортними даними.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд враховує, що ОСОБА_1 разом із заявою від 12.05.2025 про призначення пенсії за віком надала пенсійному органу диплом від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 , у якому зазначено, що його видано ОСОБА_4 євні в тому, що вона в 1980 році вступила до Одеського технікуму харчової промисловості і в 1984 році закінчила повний курс названого технікуму за спеціальністю технологія хлібопекарного виробництва /а.с. 51/.
Також позивачка надала пенсійному органу архівну довідку від 12.06.2024 вих.№530/02, видану Відокремленим структурним підрозділом "Одеський технічний фаховий коледж" Одеського національного технологічного університету, в якій зазначено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 - прим. документи здебільшого велись російською мовою) дійсно навчалася в Одеському технікумі харчової промисловості на денній формі навчання на технологічному відділенні з 01.09.1980 по 29.02.1984; 29.02.1984 позивачка отримала диплом НОМЕР_1 за спеціальністю "Технологія хлібопекарного виробництва" та присвоєна кваліфікація техніка-технолога /а.с. 42/.
Отож факт навчання позивачки в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 підтверджений дипломом від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 та архівною довідкою від 12.06.2024 №530/02, що є достатнім для зарахування періоду навчання до страхового стажу.
Оцінюючи доводи відповідача про неможливість зарахування періоду навчання до стажу з огляду на невідповідність по батькові позивачки, суд звертає увагу на те, що очевидним є допущення помилки у дипломі від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 під час перекладу по батькові позивачки з російської на українську мову (російською - ОСОБА_6 , українською - ОСОБА_3 ) /а.с. 9/.
Суд зауважує, що відповідно до абзацу першого пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд повторює, що відмова у зарахуванні до стажу роботи позивачки періоду навчання в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984, підтвердженого дипломом від 29.02.1984 серії НОМЕР_1 та архівною довідкою від 12.06.2024 №530/02, є проявом надмірного формалізму та не відповідає принципу верховенства права.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Харківській області від 19.05.2025 №163750029167, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивачки, суд виходить з таких міркувань.
Правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов'язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що права позивачки у спірних відносинах порушені внаслідок відмови у призначенні їй пенсії за віком на підставі заяви від 12.05.2025, що (відмова) оформлена рішенням ГУПФ України в Харківській області від 19.05.2025 №163750029167.
А тому, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Харківській області від 19.05.2025 №163750029167 повністю.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
За обставин цієї справи суд, зважаючи на відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивачки періоду навчання, вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати період навчання ОСОБА_1 в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 до стажу роботи , що дає право на призначення пенсії за віком.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 60 років.
З урахуванням висновку суду про зарахування до стажу роботи позивачки періоду навчання в Одеському технікумі харчової промисловості з 01.09.1980 по 29.02.1984 (тривалістю 3 роки 6 місяців), загальний стаж роботи ОСОБА_1 становитиме понад 32 роки, що у силу частини першої статті 26 Закону №1058-IV є достатнім для призначення їй пенсії за віком з 10.05.1965 - дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.05.2025 про призначення пенсії за віком на підставі приписів пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено ГУПФ України в Харківській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачці пенсії за віком.
За вищевикладених обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 10.05.2025 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивачки в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю з одночасним виходом за межі позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 20, 21/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог повністю, понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Харківській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2025 №163750029167 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 10.05.2025 пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи період навчання з 01.09.1980 по 29.02.1984 в Одеському технікумі харчової промисловості.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14099344; майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА