12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/7629/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Донецькій області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог /а.с. 67/, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії ГУПФ України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755;
зобов'язати ГУПФ України в Донецькій області з 24.02.2025 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VII "Про державну службу" та здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що спірним рішенням йому неправомірно відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з підстав недоцільності з огляду на зменшення розміру пенсії. Позивач наголосив, що відповідач безпідставно не врахував довідки від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області, чим порушив його право на належне пенсійне забезпечення.
2. Позиція відповідачів.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник ГУПФ України в Донецькій області просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 60-63/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення, зазначивши, що в разі переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" розмір пенсійної виплати зменшиться з 6965,89 грн до 4039,80 грн, тобто переведення є недоцільним. Щодо врахування довідок від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області, відповідач зазначив, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, оскільки фактично спору між сторонами в цій частині не існує.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта /а.с. 12/, та має право на пенсійне забезпечення згідно з чинним законодавством.
Позивач до 28.02.2019 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", з 01.03.2019 - переведений на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а з 10.03.2021 - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Станом на 01.03.2025 позивач перебував на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у ГУПФ України в Полтавській області, щомісячний розмір пенсії становив 6965,89 грн /а.с. 29 - зі звороту/.
24.02.2025 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та обчислення пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області, від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 /а.с. 43, 44, у т.ч. зі звороту/.
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуло ГУПФ України в Донецькій області.
Рішенням ГУПФ України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VII "Про державну службу". Вказане рішення мотивоване тим, що в разі переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" розмір пенсійної виплати зменшиться з 6965,89 грн до 4039,80 грн, тобто переведення є недоцільним /а.с. 45/.
Позивач не погодився з таким рішенням пенсійного органу та оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було урегульовано Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу» (надалі - Закон №3723-ХІІ).
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон №889-VIII), статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України /пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ/.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
14.09.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова №622), якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Постанови №622 визначено, що з 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру», “Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
У силу пункту 3-1 Порядку державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова №823).
Згідно з пунктом 3 цієї Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування (з 20.07.2024) та застосовується з 01.01.2024.
Пунктом 5 Порядку №622 зі змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.
У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи.
За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", яка була чинною на момент призначення пенсії позивачеві (надалі - Постанова №1-3).
Цією постановою було затверджено форми наступних довідок: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні відносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Суд враховує, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, що врахований судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.
Суд враховує, що заявою від 24.02.2025 позивач ініціював перед територіальним органом Пенсійного фонду України питання про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та перерахунок пенсії з урахуванням довідок від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області.
ГУПФ України в Донецькій області, відмовляючи ОСОБА_1 у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходило з того, що таке переведення є недоцільним, оскільки розмір пенсії зменшиться з 6965,89 грн до 4039,80 грн.
Водночас відповідач не аналізував подану заяву у контексті наявності у позивача права на призначення та обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (вік, стаж тощо), а також не розглянув звернення ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням довідок від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області.
У рішенні ГУПФ України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755 відсутні обґрунтування щодо наявності підстав для врахування / неврахування вищезгаданих довідок про заробітну плату, тоді як такі довідки були надані позивачем пазом із заявою від 24.02.2025, що була предметом розгляду відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про невідповідність рішення ГУПФ України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755 вимогам частини другої статті 19, частини другої статті 2 КАС України.
А тому, рішення ГУПФ України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Зважаючи на те, що ГУПФ України в Донецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.02.2025 належним чином не розглянув звернення позивача та не дослідив всю сукупність наданих позивачем документів, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.02.2025 визначено ГУПФ України в Донецькій області, то саме останній має завершити процедуру розгляду зазначеної заяви.
Оцінюючи доводи відповідача про відсутність між сторонами спору в частині врахування довідок про заробітну плату, суд звертає увагу на те, що звернення із заявою від 24.02.2025 стосувалось, окрім іншого, перерахунку пенсії позивача з урахуванням вищезгаданих довідок, що були надані ним пенсійному органу з таким зверненням.
А тому, наявність чи відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок від 20.02.2025 №01-21/408, №01-21/407 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області, має бути розглянута пенсійним органом.
Щодо доводів відповідача про зменшення розміру пенсії у разі переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" суд звертає увагу на приписи пункту 4 розділу ХV Закону №1058-IV, відповідно до яких у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, як особа з інвалідністю другої групи /а.с. 14/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Тож підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.03.2025 №916240111755.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13486010; площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА