про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15206/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії, в якій прохав:
скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.12.2014 ВІ1 №45761796, номер запису про обтяження 8358878 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 12.01.2015; номер запису про обтяження 8358895 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 12.01.2015;
зобов?язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34963066) вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.12.2014 ВП №45761796, номер запису про обтяження 8358878 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 12.01.2015; номер запису про обтяження 8358895 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 12.01.2015.
В обґрунтуванні позовних вимог вказував, що постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45761796 від 24.12.2014 було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та оголошено заборону на його відчуження на підставі виконавчого листа №554/8685/13-ц від 20.03.2014, виданого Октябрським районним судом м. Полтави у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
19.06.2015державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Із постановою про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження позивач не погодився, оскарживши її до Полтавського окружного адміністративного суду.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового розгляду.
Як визначено частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому адміністративному суду у будь-якому разі підсудні тільки рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів - за правилом, визначеним частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що позивач був боржником у виконавчому провадженні №45761796, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Октябрським районним судом м. Полтави на виконання рішення суду у цивільній справі, будь-які рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язані з цим виконавчим провадженням (за винятком постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів) можуть бути оскаржені ОСОБА_1 тільки до суду, який видав виконавчий документ, шляхом подання скарги у порядку, визначеному статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, адміністративному суду не підсудний позов ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Таким чином, Полтавський окружний адміністративний суд не є судом, який "встановлений законом" при розгляді даної адміністративної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження у справі за даним позовом належить відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду, який видав виконавчий документ, у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.С. Шевяков