. 12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13404/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916040810809 від 09 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року, в розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі довідки ПАТ “АвтоКрАЗ» від 24.12.2015 року № 5800;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року на підставі довідки ПАТ “АвтоКрАЗ» від 24.12.2015 року № 5800, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітної плати, визначеної з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/13292/24 відповідачем було здійснено перевірку довідки ПАТ “АвтоКрАЗ» від 24.12.2015 року № 5800 та визнано такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема в частині розрахунку середньої заробітної плати, визначення денної/годинної тарифної ставки. Відповідно, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.04.2025 № 916040810809 не враховано відповідну довідку на час перерахунку, та вказано що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, станом на 21.03.2024, розмір пенсії становить 18600,59 грн. Відповідно позивач вважає дії відповідача протиправними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.10.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що в ході проведення контрольно-перевірочних заходів Управлінням було встановлено, що довідка про заробітну плату №5800 від 24.12.2015, яка видана Позивачу ПАТ «АвтоКрАЗ» за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 08.06.1986 по 25.06.1986 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, в частині розрахунку середньої заробітної плати, визначення денної/годинної тарифної ставки. Крім того, зазначена довідка не відповідає формі, яка запроваджена та затверджена листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 №01-3/244-023- 2. Також у вказаній довідці не зазначено зони відчуження, кратність, годинні тарифні ставки роботи в зоні відчуження, оплата в вихідні дні за основним місцем роботи та за дні роботи в зоні. Враховуючи наведене, Позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір пенсії становить 20100,59 грн. Таким чином, Головне управління у своїй діяльності діяло відповідно до чинних актів Уряду та з дотриманням встановлених норм законодавства.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
У 1986 році позивач ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії НОМЕР_1 від 06.08.2019 року із зазначенням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, яка видана Полтавською облдержадміністрацією.
Відповідно до акту №10 від 14 січня 2016 року складеного Управлінням пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області зазначено, що Довідка від 24.12.2015 року №5800 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для призначення пенсії гр. ОСОБА_1 за період з 01.06.1986 року по 25.06.1986 року не відповідає формі довідки, яка запроваджена з 15.03.1996 року листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.12.1996 року №01-3/244-023-2. Запропоновано надати нову довідку.
16.01.2016 вих. 739/05-12 Управлінням пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого: «З питань обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для обчислення пенсії від 24.12.2015 року №5800 гр. ОСОБА_1 за період з 01.06.1986 року по 25.06.1986 року на посаді слюсар механоскладальних робіт.
Згідно акту від 14 січня 2016 року №10 встановлення порушення п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року.
Перевіркою встановлено, що форма довідки від 24.12.2015 року №5800 не відповідає формі, яка запроваджена з 15.03.1996 року листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01-3/244-023-2. В довідці від 24.12.2015 року №5800 не зазначено зони відчуження, кратність годинні, тарифні ставки роботи в зоні відчуження, оплата в вихідні дні за основним місцем роботи та за дні роботи в зоні.
ПАТ «АвтоКрАЗ» 29.03.2016 вих. 118 58 надав лист Начальнику відділу з питань призначення та перерахунку пенсії ПФУ в м. Кременчуці, де зазначена наступна інформація «На Ваш лист №3792/03-14 від 01.03.2016 р. повідомляємо, що ОСОБА_1 ПАТ «АвтоКрАЗ» видана довідка №5800 від 21.12.2015р. про нараховану заробітну Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.09.2025 5 плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС на підставі особових рахунків. Іншу довідку видати немає можливості в зв'язку з відсутністю даних».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі 440/13292/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 21.03.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум.
В подальшому на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі 440/13292/24 відповідачем було проведено аналіз документів в пенсійній справ та винесено рішення від 09.04.2025 №916040810809. Зазначено, що в ході контрольно- перевірочних заходів встановлено, що довідка про заробітну плату № 5800 від 24.12.2015, яка видана ПАТ «АвтоКрАЗ» ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАНС за період з 08.06.1986 по 25.06.1986 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, в частині розрахунку середньої заробітної плати визначення денної/годинної тарифної ставки. Оскільки, згідно архівної довідки Галузевого державного архів Міністерства оборони України від 09.02.2011 №56337 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 по 25.06.1986, середній заробіток повинен бути розрахований за квітень - травень 1986 року згідно довідки розраховано за березень - квітень 1986 року. Форма довідки від 24.12.2015 року № 5800 не відповідає формі, яка запроваджена з 15.03.1996 року листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01 -3/244-023-2. В довідці від 24.12.2015 №5800 не зазначено зони відчуження, кратність, годинні тарифні ставки роботи в зоні відчуження, оплата в вихідні дні основним місцем роботи та за дні роботи в зоні. З 01.12.2022 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, станом 21.03.2024 розмір пенсії становить 18600.59 грн. Виходячи з вищевикладеного встановлено, що пенсійна виплата ОСОБА_1 з 21.03.2024 виплачується без обмеження максимальним розміром.
21.05.2025 позивачем було подано скаргу на вищевказане рішення.
26.06.2025 відповідачем оформлено відповідь на скаргу позивача, у вигляді листа, яким рішення від 09.04.2025 №916040810809 залишено без змін.
Не погодившись з даним рішенням відповідача позивач, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (частина 1статті 1 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України (статті 10 Закону №796-XII).
Згідно з пунктом 1 частини 2статті 14 Закону №796-XIIдля встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Частиною 1статті 49 вказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей54,57і59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення, та встановлює, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1).
Відповідно до п. 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до ст. 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС, та віднесений до категорії 1 громадян-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архів Міністерства оборони України від 09.02.2011 №56337, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 по 25.06.1986 11.11.2024.
16.01.2016 вих. 739/05-12 Управлінням пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого: «З питань обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для обчислення пенсії від 24.12.2015 року №5800 гр. ОСОБА_1 за період з 01.06.1986 року по 25.06.1986 року на посаді слюсар механоскладальних робіт.
Згідно акту від 14 січня 2016 року №10 встановлення порушення п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року.
Перевіркою встановлено, що форма довідки від 24.12.2015 року №5800 не відповідає формі, яка запроваджена з 15.03.1996 року листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01-3/244-023-2. В довідці від 24.12.2015 року №5800 не зазначено зони відчуження, кратність годинні, тарифні ставки роботи в зоні відчуження, оплата в вихідні дні за основним місцем роботи та за дні роботи в зоні.
ПАТ «АвтоКрАЗ» 29.03.2016 вих. 118 58 надав лист Начальнику відділу з питань призначення та перерахунку пенсії ПФУ в м. Кременчуці, відповідно до якого повідомив, що ОСОБА_1 ПАТ «АвтоКрАЗ» видана довідка №5800 від 21.12.2015р. про нараховану заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС на підставі особових рахунків. Іншу довідку видати немає можливості в зв'язку з відсутністю даних.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів про те, що ним вживались заходи щодо встановлення достовірності даних зазначених в довідці № 5800 від 24.12.2015, яка видана ПАТ «АвтоКрАЗ», зокрема, і під час розгляду скарги позивача від 21.05.2025.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідні посилання відповідача не ґрунтуються на нормах чинних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, адже ні Закон №796-XII, ні Порядок №1210, ні Порядок №22-1 не встановлюють чіткого переліку документів, необхідного для перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №796-XII, зокрема, не визначають форму довідки про заробітну плату для здійснення такого перерахунку.
Посилання відповідача на невідповідність наданої позивачем довідки про заробітну плату від 24.12.2015 року №5800 видану ПАТ «АвтоКрАЗ» вимогам чинного законодавства, суд відхиляє як безпідставні.
Пунктом 4.7. Порядку №22-1 закріплено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини третьої статі 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV(даліЗакон №1058-ІV) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, підтвердження відомостей у документах, наданих для призначення (перерахунку) пенсії, встановлюється за результатами перевірки підстав їх видачі, яка проводиться спеціалістами органів Пенсійного фонду України на підприємствах (установах, організаціях), проте, відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу прийнятого рішення від 18.11.2024 № 912350116437 про відмову в перерахунку пенсії позивача, у зв'язку з чим таке рішення не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (даліКАС України) є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивачем до матеріалів справи було надано довідку АТ «АвтоКрАЗ» від 01.07.2025 №207 про отриману заробітну плату під час роботи в зоні відчуження за період травень, червень 1986 року на ОСОБА_1 , до якої було додано копії особових рахунків за березень-червень 1986, вересень 1986, копії кодифікаторів видів оплат.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916040810809 від 09 квітня 2025 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року на підставі довідки ПАТ “АвтоКрАЗ» від 24.12.2015 року № 5800, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Підстав для стягнення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
В позовній заяві, позивачем було заявлене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, щодо цього суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4542,00 грн.
Аналізуючи додані до позовної заяви скриншот з відомостями щодо поповнення карти із зазначенням « 4 542,00 грн правова допомога згідно договору від 22.05.2025 № 22052025, ОСОБА_1 » та виписку про рух коштів НПД ОСОБА_2 , суд не може розцінювати, як підтвердження оплати послуг адвоката. Оскільки із відомостей, що стосуються позивача та відповідно даної справи, зазначені лише реквізити договору про надання правової допомоги від 22.05.2025 №22052025, а саме на скриншоті; виписка про рух коштів НПД ОСОБА_2 - не містить відомостей про зарахування коштів від ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, повинні бути оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Аналізуючи вищевказані документи, суд зазначає, що представником позивача до позовної заяви не було додано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, тощо).
За таких обставин, відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040810809 від 09 квітня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року на підставі довідки ПАТ “АвтоКрАЗ» від 24.12.2015 року № 5800, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова