12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/730/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/730/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.01.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №163950031611 від 18.12.2024 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 12.12.2024 з урахуванням набутого страхового стажу за період навчання з 01.09.1980 по 24.06.1989 відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 25.06.1989, архівних витягів з наказів директора Комсомольського гірничо-металургійного технікуму від 28.07.1980 №143у, від 13.05.2021 №331 та за періоди його роботи на території РФ з 24.05.2014 по 27.11.2018, з 13.05.2019 по 21.12.2020 та з 16.02.2003 по 25.05.2009 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982, довідок АТ "Полюс Красноярськ" №000001129 від 22.10.2021, №000001130 від 22.10.2021, довідок ТОВ "Артіль старателів "Приїск Дражний" від 21.12.2020, від 27.11.2018.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.02.2024 до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що вік позивача на дату звернення становить 60 років, страховий стаж - 22 роки 8 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 з 01.09.1980 по 24.06.1989, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений, період навчання перетинається з трудовою діяльністю. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням терміну та форми навчання, роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 16.02.2003 по 25.05.2009 в РФ, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с. 24-29).
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 28.02.2025 суд вживав заходи щодо витребування доказів у вигляді матеріалів пенсійної справи від ГУПФ в Полтавській області.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колодязне Красногвардійського району, Крим, 12.12.2024 звернувся через Кременчуцьке ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 39-40).
Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУПФ у Київській області, яким 18.12.2024 прийнято рішення №163950031611 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік за наявного стажу лише 22 роки 8 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 з 01.09.1980 по 24.06.1989, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений, період навчання перетинається з трудовою діяльністю. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням терміну та форми навчання; роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 16.02.2003 по 25.05.2009 в РФ, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с. 5).
Позивач, обстоюючи мотиви позову, посилався на обставини того, що факт припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, не є підставою для відмови у зарахуванні до його стажу роботи, який набутий до ухвалення вказаного рішення. Іншим мотивом позову є посилання на обставини того, що період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі наданого диплома та архівних витягів з наказів директора технікуму.
З цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права на призначення пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Предмет спору у цій справі зводиться до з'ясування обставин правомірності рішення пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам закону відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Однією з підстав для відмови у призначенні пенсії слугував висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 16.02.2003 по 25.05.2009 у зв'язку з припиненням з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач у позовній заяві наголошував на тому, що у періоди з 24.05.2014 по 27.11.2018 та з 13.05.2019 по 21.12.2020 він працював на території РФ, як це підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982 та довідками ТОВ "Артіль Старателів "Приїск Дражний" від 21.12.2020 та від 27.11.2018.
Перевіряючи обґрунтованість таких тверджень відповідача, суд із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982 (а.с. 14-16) встановив, що ОСОБА_1 працював:
№14: 16.02.2003 - Прийнятий до ЦБА Олімпіадинського ГОК слюсарем з ремонту автомобілів" (ЗАТ "Золотодобувна компанія "Полюс" Красноярський край Північно-Єнісейський район Крайня Північ);
№15: 01.06.2006 - Переведений до ремонтної групи цеху великовантажних автомобілів Олімпіадинського ГОК слюсарем з ремонту автомобілів;
№16: 25.05.2009 - Звільнений за власним бажанням п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ;
№22: 24.05.2014 - Прийнятий слюсарем з ремонту автомобілів (автоелектриком) 5 розряду на дільницю відновлення агрегатів кар'єру відкритих гірничих робіт "Ельдорадо", вахтовим методом організації робіт (ТОВ "Соврудник" Район Крайньої Півночі);
№23: 27.11.2018 - Трудовий договір розірваний з ініціативи робітника, п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ;
№24: 13.05.2019 - Прийнятий до автотранспортного цеху слюсарем з ремонту автомобілів (автоелектриком) 4 розряду (ТОВ Артель старателів "Приїск Дражний");
№25: 21.12.2020 - Трудовий договір розірваний з ініціативи працівника, п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі - Угода), чинної у період трудової діяльності позивача на території РФ, було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення міжнародної угоди передбачають правило, відповідно до якого стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами пункту "в" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України", припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" зафіксовано факт виходу України з Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України про те, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило факт припинення Угоди для України з 19.06.2023.
З огляду на вищеозначені часові рамки дії та припинення дії міжнародного договору суд доходить висновку про те, що денонсація Угоди означає, що вказана Угода припиняє передбачені нею зобов'язання для сторін Угоди лише відносно правовідносин, які слідують за датою набуття денонсації, а не передують цій даті.
При розв'язанні спору з приводу можливості застосування положень Угоди, суд застосовує правило статті 58 Конституції України, відповідно до якого закон не має зворотної дії в часі.
Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо зарахування до його страхового стажу цього періоду.
За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Тож відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача на території РФ з 16.02.2003 по 25.05.2009, з 24.05.2014 по 27.11.2018, з 13.05.2019 по 21.12.2020, оскільки Угода, припинила свою дію лише з 19.06.2023, у зв'язку з чим позов у відповідній частині вимог підлягає задовленню.
Крім того суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Записи трудової книжки є чіткими, зрозумілими, містять відбиток печатки підприємства, а тому мали бути враховані відповідачем до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Крім того, до заяви про призначення пенсії позивачем надавалися довідки АТ "Полюс Красноярськ" від 22.10.2021 №000001129 та №000001130 про заробіток ОСОБА_1 за період з 2003 по 2009 роки (а.с. 41), які мають бути враховані пенсійним органом при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком.
У свою чергу надані позивачем до позову довідки ТОВ "Соврудник" від 27.11.2018 та ТОВ Артель Старателів "Приїск Дражний" від 21.12.2020 судом до уваги не приймаються, а тому й не мають враховуватися на даному етапі відповідачем, оскільки такі не надавалися ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 12.12.2024.
Іншою підставою відмови у призначенні пенсії відповідач вказує на обставини незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений, період перетинається з трудовою діяльністю. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням терміну та форми навчання.
З наданого до заяви від 12.12.2024 про призначення пенсії за віком диплому серії НОМЕР_1 суд з'ясував, що ОСОБА_1 у 1980 році поступив до Комсомольського гірничо-металургійного технікуму, а в 1989 році закінчив повний курс вказаного технікуму за спеціальністю "технічне обслуговування та ремонт автомобілів", присвоєно кваліфікацію "технік-механік" (а.с. 53).
Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до розрахунку стажу роботи форма РС-право, який 03.03.2025 був наданий з боку ГУПФ в Полтавській області на виконання ухвали суду від 28.02.2025 про витребування доказів, ОСОБА_1 зараховано період навчання за період з 01.09.1980 по 30.06.1982 (зворот а.с. 44).
Судом встановлено, що трудова книжка позивача не містить записів про періоди його навчання у Комсомольському гірничо-металургійному технікумі.
Диплом серія НОМЕР_1 , виданий 25.06.1989 на ім'я ОСОБА_1 , містить лише посилання на рік вступу та рік закінчення - з 1980 року по 1989 рік без вказівки на форму навчання.
Як видно з наданих ГУПФ в Полтавській області на виконання ухвали суду від 28.02.2025 матеріалів пенсійної справи, позивач до заяви від 12.12.2024 про призначення пенсії надав архівні витяги з наказів Комсомольського гірничо-металургійного технікуму:
- від 28.07.1980 №143у, згідно з яким на основі правил прийому в середні спеціальні навчальні заклади допустити до здачі вступних іспитів на денне відділення з 01.08.1980 ОСОБА_1 (зворот а.с. 42);
- від 18.09.1980 №157у, відповідно до якого на основі рішення стипендіальної комісії та згідно з інструкцією про порядок призначення та виплати стипендії учням середніх спеціальних навчальних закладів призначаються на стипендію на перший семестр 1980-1981 навчального року з 01.09.1980 ОСОБА_1 37,00 руб. (зворот а.с. 43).
- від 06.07.1981 №152/ау, відповідно до якого у зв'язку із закінченням 1980-1981 навчального року та враховуючи результати заліково-екзаменаційної сесії переводиться умовно з першого курсу на другий з обов'язковою ліквідацією академічної заборгованості в установлені строки ОСОБА_1 (а.с. 42);
- від 10.07.1982 №179у про те, що у зв'язку із закінченням 1981-1982 навчального року, враховуючи результати заліково-екзаменаційної сесії, переводиться з другого курсу на третій ОСОБА_1 (а.с. 43).
Разом з цим записи диплому про період навчання позивача, як і надані ним архівні витяги з наказів Комсомольського гірничо-металургійного технікуму не підтверджують факт навчання за денною формою у період з 01.07.1982 по 1989 рік, оскільки у цей проміжок часу позивач здійснював діяльність, яка була включена пенсійним органом до періоду трудової, про що свідчать відомості, відображені у вже згаданому розрахунку стажу роботи форма РС-право та у трудовій книжці позивача.
Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982 (а.с. 14-16) ОСОБА_1 працював:
№1: 01.09.1982 - Прийнятий на ремонтну дільницю №3 електромонтером з ремонту електрообладнання 2 розряду;
№2: 20.04.1983 - Звільнений у зв'язку з призовом до лав радянської армії;
№4: з 03.05.1983 по 10.05.1985 проходив службу в радянській армії, що узгоджується із записами військового квитка серія НОМЕР_4 (а.с. 13);
№5: 02.08.1985 - Прийнятий на ремонтну дільницю №3 електромонтером з ремонту електрообладнання 4 розряду;
№6: 07.08.1986 - Звільнений згідно зі ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням;
№7 26.08.1986 - Прийнятий до гірничотранспортного цеху слюсарем з ремонту електрообладнання за 4 розрядом;
№8: 01.11.1987 - Переведений до гірничотранспортного цеху електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання за 3 розрядом;
№9: 01.01.1991 - Переведений до гірничотранспортного цеху на дільницю служби головного енергетика з ремонту електрообладнання електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання за 3 розрядом.
Тож очевидним є той факт, що у період з 01.09.1982 по кінець 1989 року позивач не міг одночасно навчатися за денною формою здобуття освіти у Комсомольському гірничо-металургійному технікумі та здійснювати трудову діяльність, а тому цей період не може бути зарахований до страхового стажу позивача як період навчання, оскільки це призведе до задвоєння спірного стажу.
Враховуючи наведене, оскільки пенсійному органу не були надані документи на підтвердження обставин, що можуть породжувати виникнення права на зарахування періоду навчання у технікумі з 01.07.1982 по 1989 рік до страхового стажу, суд дійшов висновку про те, що вказаний період правомірно був не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.
Тож порушення прав позивача у спірних правовідносинах відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення лише в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи на території РФ з 16.02.2003 по 25.05.2009, з 24.05.2014 по 27.11.2018, з 13.05.2019 по 21.12.2020, що тягне за собою наслідки у вигляді скасування судом рішення ГУПФ у Київській області №163950031611 від 18.12.2024.
З приводу ж вимог позивача про зобов'язання ГУПФ призначити йому пенсію з 12.12.2024, суд зазначає, що уповноваженим органом з цих питань є відповідний орган пенсійного фонду, до виключної компетенції якого входить розгляд документів, у тому числі і поданих вперше.
Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, в даному випадку - до повноважень ГУПФ у Київській області.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, який зазначав, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин позов у частині вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком суд залишає без задоволення.
Натомість, обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 16.02.2003 по 25.05.2009, з 24.05.2014 по 27.11.2018 та з 13.05.2019 по 21.12.2020 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982 та довідок АТ "Полюс Красноярськ" від 22.10.2021 №000001129 та №000001130.
Тож позов у цілому слід задовольнити частково.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України суд констатує право позивача на відшкодування третини понесених ним судових витрат, які складаються лише із сум сплаченого судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 1211,20 грн, які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ у Київській області у розмірі 403,73 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/730/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.12.2024 №163950031611.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 12.12.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 16.02.2003 по 25.05.2009, з 24.05.2014 по 27.11.2018 та з 13.05.2019 по 21.12.2020 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1982 та довідок АТ "Полюс Красноярськ" від 22.10.2021 №000001129 та №000001130.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 403 (чотириста три) грн 73 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун