Справа № 420/19154/25
12 листопада 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
представника позивача адвоката Реу К.П. (згідно з ордером),
представника відповідача Іщенко В.О. (згідно витягу з ЄДРПОУ),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішення від 26.06.2024 року № 860-VIII в частині встановлення податку на майно (в частині плати за землю)
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області , за результатом розгляду якого позивачка просить суд:
Визнати протиправним та нечинним Рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області 40 сесії VIII скликання №860-VIII від 26 червня 2024 року «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю).
В обґрунтування адміністративного позову сторона позивача зазначає, що рішенням Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області 40 сесії VIII скликання №860-VIII від 26 червня 2024 року «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) на території Таїровської селищної територіальної громади Одеського району Одеської обл., встановлено ставку податку за земельні ділянки що знаходяться у постійному користуванні за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для юридичних осіб(крім державної та комунальної форми власності) 10%, в тому числі щодо земельних ділянок з цільовим призначенням 10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Представник позивача вказує, що рішення Таїровської селищної ради є протиправним та таким що підлягає визнанню нечинним, оскільки: поняття юридична особа є більш ширшим, та включає в себе не тільки суб'єктів господарювання, а й суб'єктів, не зайнятих господарською діяльністю. На думку позивача, рішення не є збалансованим та містить дискримінацію щодо встановлення розміру ставки для юридичних осіб комунальної та державної форми власності перед приватними та колективними, надаючи першим невиправдану перевагу. Державна регуляторна служба зробила зауваження, також, щодо невиправданого поділу суб'єктів постійних землекористувачів за формою власності. Крім цього, проект рішення не був оприлюднений у відповідності до вимог законодавства. В оголошенні 07.03.24 розміщено лише інформацію про намір прийняття рішення, без розміщення тексту самого рішення. Рішення, розміщене в розділі «Регуляторна політика» не містить дату оприлюднення рішення. Також, на сайті відсутня інформація щодо внесення коригувань до проекту рішення, у зв'язку з зауваженнями Державної регуляторної служби.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2025 року.
19.09.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який висновок позивача, що встановлена відповідачем у спірному рішенні ставка носить дискримінаційний характер, тому що органом місцевого самоврядування не встановлено підвищеної ставки щодо всіх постійних землекористувачів, а лише для певних категорій цих користувачів, які не є суб'єктами господарювання та не отримують прибутку є хибним, оскільки позивач у даній справі - Громадська організація «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» є суб'єктом господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність. Встановлена ставка земельного податку для земель водного фонду із видом цільового призначення 10.08. «Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей у розмірі 10% для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, вимогам Податкового кодексу України і не містить ознак дискримінаційного характеру. Представник відповідача зазначає, що Таїровською селищною радою вжито всіх заходів щодо оприлюднення проекту регуляторного акту та врахування думки жителів громади щодо нього, а висновок позивача, що органом місцевого самоврядування порушено не тільки принципи збалансованості та рівності під час прийняття рішення, а й саму процедуру прийняття рішення - є хибним і спростовується наданими доказами.
29.09.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно до якої, представник позивача наполягає, що рішення є дискримінаційним, оскільки Державна регуляторна служба також зробила висновок щодо невиправданого поділу суб'єктів постійних землекористувачів за формою власності. Також, представник позивача наполягає на порушенні процедури оприлюднення проекту рішення, порушення процедури щодо прийняття нормативно-правового акту, не доведення його змісту, а також не враховано спроможність суб'єктів господарювання сплачувати підвищені ставки податків, у зв'язку з чим позивачу може бути донараховано податкову заборгованість, а також штрафні санкції..
09.10.2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно до яких, представник відповідача вказує, що позивач є суб'єктом господарювання, що здійснює некомерційну діяльність, що підтверджується Статутом позивача. Ставка податку унормовано ст. 274 Податкового кодексу України. Ставка податків встановлюється не більше у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). Відповідач згідно абз.1 підпункту 12.2.7 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України не має повноважень щодо встановлення індивідуальних пільгових ставок місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, про що фактично зазначає позивач, що виключає ознаки дискримінаційності. Зауваження Державної регуляторної служби є не нормативно правовим актом, та носить лише інформаційний, рекомендаційний характер.
Також, п.п.12.3.8 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що під час дії воєнного чи надзвичайного стані сільські, селищні, міські ради мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
09.10.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025 року.
Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, також, надала суду додаткові пояснення у справі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав зазначених у відзиві та запереченнях.
Суд, вислухав представників сторін, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до п.1.3 Статуту Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» (Далі-Статут), організація має статус юридичної особи, є неприбутковою та непідприємницькою, основною метою якої не є одержання прибутку.
Відповідно до п.1.11 Статуту, організація в межах своєї компетенції може від свого імені укладати договори, набувати майнові та немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді загальної та спеціальної юрисдикції.
Відповідно до п.1.12 Статуту, організація має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах.
Відповідно до п.2.1 Статуту, основною метою діяльності організації є об'єднання зусиль її членів для задоволення та захисту соціальних, економічних та інших спільних інтересів, забезпечення роботи причалу-бази стоянки маломірних суден.
Пункт 2.1.4 наведеного Статуту громадської організації також передбачає, що метою також є сприяння виконання робіт по закріпленню берега на території Організації.
Відповідно до п.3.1 Статуту, членами організації можуть бути громадяни України та інших держав, які досягли 18 років, визнають Статут Організації, правила внутрішнього розпорядку та рішення загальних зборів або правління, мають відкритий на причалі №121 особовий рахунок, плавзасоби та курені (приміщення для знаходження інвентарю та відпочинку).
Пунктом 4.16.9 розділу 4 Статуту також встановлено, що до повноважень Директора Організації належить, зокрема, видавати накази та розпорядження в межах компетенції, у т.ч. по господарсько-фінансової діяльності Організації.
Пунктом 4.17 Статуту передбачено, що контроль за Статутною та фінансово-господарською діяльністю здійснює Ревізійна комісія, обрана Загальними зборами.
Відповідно до п.5.1 Статуту, організація має у власності майно та засоби, необхідні для здійснення ним своєї статутної діяльності. Окрім власного майна Організація використовує для вирішення своїх статутних задач орендоване, а також одержане в користування на інших підставах, що допускається майно.
На підставі Рішення 18 сесії XXIII скл. Таїровської селищної Ради народних депутатів від 6 квітня 2001 року №20 Громадській організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» був виданий Державний акт II-ОД №001643 від 10.07.2001 р. на право постійного користування землею, земельної ділянки у розмірі 3,962 га, землю надано у постійне користування для зберігання плаваючих засобів та обслуговування будівель рибаків-любителів
На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості, 27.11.2014 р. Громадською організацією «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» було сформовано та зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:003:3914 з цільовим призначенням 10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, категорія земель -землі водного фонду, вид використання -для зберігання плаваючих засобів та обслуговування будівель рибаківлюбителів.
26.02.2021 р. Громадською організацією «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,9618, кадастровий номер 5123755800:01:003:3914 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
26 червня 2024 року Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області прийнято рішення №860-VIII від «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) на території Таїровської селищної територіальної громади Одеського району Одеської обл., встановлено ставку податку за земельні ділянки що знаходяться у постійному користуванні за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності) 10%, в тому числі щодо земельних ділянок з цільовим призначенням 10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.
Громадська організація «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» з вказаним рішенням не погоджується, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Положенням ст. 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 12 цієї ж статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Статтею 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Водночас, частиною другою даної статті Закону, визначений перелік відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності, на який не поширюється дія цього Закону.
У даних спірних правовідносинах суд вважає помилковими твердження позивача про те, що Таїровською селищною радою було порушено вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при прийнятті оскаржуваних у відповідній частині рішень, з врахуванням наступного.
Так, в силу статті 1 Податкового Кодексу України (далі ПК України), цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пп. 3.1 ст. 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на землю, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Як наведено вище, встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
В свою чергу, в підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пп. 12.3.1-12.3.5 п. 12.3, статті 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
Згідно з пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.
Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення/зміну місцевих податків буде прийнято пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та/або не буде опубліковано до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
За змістом статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункти 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Згідно з п. 274.2 ст. 274 ПК України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
Із аналізу правових норм слідує, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення плати за землю виконують, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінюють порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулюють власні регулятивні механізми, а тому й не мають регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів ПК України, закріплених у його статті 12, визначають елементи податку, зокрема, об'єкт оподаткування, платника податку, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 ПК України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять ані ПК України, ані Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Податкові правовідносини унормовуються, насамперед, ПК України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу.
Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Податковим Кодексом України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, і не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, про які іде мова у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Такі висновки знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18 та від 23 червня 2022 року у справах № 357/11099/16-а, № 719/304/16-а.
Також суд зазначає, що в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18 зазначено, що як у ПК України, так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов'язку опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.
Разом з тим судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що Таїровська селищна рада оприлюднила проекти регуляторних актів та відповідних аналізів регуляторного впливу проектів регуляторних актів на офіційному сайті громади: «Головна (https://tairovska-gromada.gov.ua/) > «Регуляторна політика» > «Ставки податків на 2025 рік» (https://tairovska-gromada.gov.ua/stavki-podatkiv-na-2025-rik-10- 35-50-07-03-2024/). Також, на офіційному веб-сайті відповідача 07.03.2024 о 09:41 год. оприлюднене «Повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів». Також, відповідачем на офіційному веб-сайті оприлюднено Рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області 40 сесії VIII скликання №860-VIII від 26 червня 2024 року «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю).
Крім цього, рішення №860-VIII від 26.06.2024 року опубліковано і у газеті «НАДДНІСТРЯНСЬКА ПРАВДА» №2 (5878) від 3 липня 2024 року.
Зважаючи на викладене, судом встановлено, що строки прийняття оскаржуваного рішення та його оприлюднення повністю відповідають вимогам податкового законодавства і їх порушень судом не встановлено.
Щодо встановленої ставки податку, суд зазначає, що з урахуванням п. 274.2 ст. 274 ПК України, вимоги податкового законодавства щодо встановлення ставок податку також відповідачем не порушені.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідачем правомірно, в межах наданих повноважень, прийнято оскаржуване рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області 40 сесії VIII скликання №860-VIII від 26 червня 2024 року «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю).
Що стосується решти доводів учасників справи в межах розгляду цієї справи, то суд, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН».
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішення від 26.06.2024 року № 860-VIII в частині встановлення податку на майно (в частині плати за землю).
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Громадська організація «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» (65496, Одеська обл., Одеський район, селище міського типу Таїрове, вул.Рибпортівська, буд.98 «А» ЄДРПОУ 25431824).
Відповідач - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області (65496 Одеська обл., Одеський р-н, сел. Таїрове, вул.40 Перемоги, 27 ЄДРПОУ 05582159).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 12 листопада 2025 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.