Справа № 420/24231/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
21 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
У відзиві відповідач зазначив, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно пункту 3 статті 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до пункту 3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.
13 серпня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наводить ідентичні доводи та аргументи, що зазначені у позовній заяві.
19 серпня 2025 року представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив доводи та аргументи, що є аналогічними доводам та аргументам, зазначеним у відзиві та оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.
Суд ухвалою від 25 липня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Також вказаною ухвалою витребувано в порядку ст. 80 КАС України у позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» належним чином засвідчені копії додатків до позову, викладених іноземною мовою, з офіційним перекладом.
18 серпня 2025 року представник позивача подав до суду витребувані судом документи з перекладом на українську мову.
Суд ухвалою від 12.11.20205 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/24231/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (вх.№ЕС81214/25 від 07.08.2025).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 жовтня 2015 року між Позивачем та KALEKIM KIMYEVI MADDELER SANAYI VE TICARET A.S. («Постачальник»), резидент країни Туреччина, м. Стамбул, укладено контракт № 2/10.
28.04.2025 року між сторонами Контракту укладений Додаток №20, відповідно до якого Постачальник зобов'язався до 30.05.2025 року поставити партію товару на суму 20110,30 доларів США, а Позивач - прийняти партію та оплатити її на умовах договору.
22.05.2025 року сторонами підписано додаткову угоду №1, у якій Додаток №20 викладено у новій редакції, узгоджено строки поставки, а також об'єм та вартість партії товару, а саме: строк поставки до 15.06.2025 року, умови оплати - 100% передоплата, загальна вартість - на умовах FOB Gemlik - 20091,80 доларів США .
23.05.2025 сторонами підписано додаткову угоду №2 у якій узгоджено умови поставки FOB Gemlik згідно правил «Інкотермс» в редакції 2000 року (п.11.5 Контракту). Постачальником здійснено відвантаження товару у асортименті (будівельна хімія) на погоджених умовах.
Загальна вартість партії товару після остаточного узгодження склала 20091,80 доларів США. Оплата здійснена Позивачем згідно погоджених умов, а саме 14 травня 2025 року -10055,15 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №12 та 09 червня 2025 року - 10036,65 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №13.
14.05.2025 між позивачем (замовник) та ТОВ «ВІЗДОМ» (виконавець) укладено договір № 32/05-2025 про надання послуг з декларування товарів згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за винагороду та за рахунок Замовника у відносинах з митними органами представляти інтереси Замовника щодо виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів Замовника, які переміщуються через кордон України. Замовник уповноважує Виконавця при здійсненні декларування Товарів діяти в інтересах і від імені Замовника (пряме представництво).
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500500019197U3 від 16.06.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», митна вартість якого в подальшому була скоригована.
Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: Контракт №22/20 від 01.10.2015 року, Додаток №20 від 28.04.2025 року до Контракту №22/20 від 01.10.2015 року з додатками, Міжнародна транспортна накладна (CMR), Комерційний інвойс від 22.05.2025p., Експортна декларація від 23.05.2025p., Роздруківка скріншоту результатів сканування QR коду експортної декларації, Сертифікат походження товару, Платіжне доручення №12 від 14.05.2025 року, Платіжне доручення №13 від 09.06.2025 року, Прайс-лист Постачальника від 01.01.2025 року, Пакувальний лист від 22.05.2025 року, Рахунки Постачальника «е-FAURA» KKX2025000001523-29 від 22.05.2025p., Договір №21-10-2019 про транспортно-експедиторське обслуговування від 21.10.2019 року, Довідка перевізника про транспортні витрати від 13.06.2025 року №466765, Рахунок-фактура за транспортно-експедиторські послуги №LS-4652401 від 13.06.2025 року, Бухгалтерська документація на підтвердження вартісних показників при продажу товару на ринку України, Рішення суду по аналогічній справі №420/1762/24 за позовом Позивача.
Суд встановив, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025, в пункті 33 якого зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
1) одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи. Надані до митного оформлення платіжні інструкції №12 від 14.05.2025 та №13 від 09.06.2025 в призначенні платежу містять посилання на додаток №20 від 28.04.2025, який до митного оформлення не подавався. Таким чином, неможливо встановити за що саме здійснювалась оплата відповідно до вказаних документів;
2) в рахунку-фактурі (інвойсі) від 22.05.2025 № КKX2025000001523-1524-1524-1526-1527-1528-1529 відсутнє посилання на контракт 22/10 від 01.10.2025, що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка даного вантажу;
3) відомості, зазначені в довідці про транспортні витрати від 13.06.2025 № 466765, не відповідають рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4652401 від 13.06.2025 в частині відсутності відомостей про експедиторську винагороду. Враховуючи, що у рахунку-фактурі № LS-4652401 від 13.06.2025 відсутнє розмежування експедиторської винагороди за межами України та по території України, така винагорода повинна включатись до митної вартості у повному обсязі;
4) надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення не містить печаток митних органів країни відправлення, а наявний QR-код не зчитується, що ставить під сумніви достовірність відомостей, зазначених у митній декларації країни відправлення.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що, з огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ, запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
17.06.2025 декларантом додатково надано документи: накладні на продаж товарів на внутрішньому ринку, прайс-лист б/н від 01.01.2025, додаткова угода від 01.10.2015 №1, додаток № 20 від 28.04.2025, скріншот результату зчитування QR коду, витяг з каталогу продукції виробника, рахунок фактура від 13.06.2025 № LS-4652401 додаткова угода від 22.05.2025 №1 до додатку №20 від 28.04.2025, лист ТОВ «Віздом» №01 від 17.06.2025.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав:
накладні на продаж товарів на внутрішньому ринку не містять відомості про виробника товару, торгову марку та достатній для співставлення із митним оформленням опис товару;
прайс-лист від 01.01.2025 не містить відомості щодо умов поставки товарів та строк його дії, тому не можливо встановити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 22.05.2025 № KKX2025000001523-1524-1524-1526-1527-1528-1529. Також зазначений прайс-лист від 01.01.2025 адресований безпосередньо ТОВ «Українська кабельна компанія», тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;
скріншот результату зчитування QR коду не містить посилання на інтернет ресурс, на якому здійснювалась перевірка декларації;
додаткова угода від 01.10.2015 № 1 та витяг з каталогу продукції виробника не містять жодних відомостей стосовно складових митної вартості товарів.
За висновком відповідача, що міститься в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, після опрацювання інформації, що була викладена у листі ТОВ «Віздом» №01 від 17.06.2025, стосовно митної декларації № 250A50050001919703 щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Як вказує відповідач у рішенні про коригування митної вартості від 17.06.2025 №UA500500/2025/000236/2, згідно з ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торгівельними марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які с сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, рунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ, митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено: товар №1 2,345 дол. США/кг (МД від 18.12.2024 №UA500020/2024/10341), ніж заявлено декларантом 0,84 дол. США/кг.; товар №2-3,038 дол. США/кг (МД від 23.09.2024 №UA100350/2024/731224), ніж заявлено декларантом 1,30 дол. США/кг.; товар №4 - 2,391 дол. США/кг (МД від 29.04.2025 NPUA100230/2025/8598), ніж заявлено декларантом 0,94 дол. США/кг. За основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення товарів з урахуванням заявлених кодів товарів, опису товарів, країни виробництва, ввезених на митну територію України у наближений до митного оформлення час.
Декларанту роз'яснено права викладені у ч.3 ст.52 МКУ та права щодо випуску у вільний обіг товарів, що Декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Декларанту роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025, в якій зазначено, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: РОЗДІЛ III. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст. 52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл.4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VI" ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ".
Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправними та їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 та інші.
Вирішуючи цей спір, суд встановив, що декларантом як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
Водночас, щодо тверджень відповідача про ненадання до митного органу додатку №20 від 28.04.2025 до контракту № 22/10, то суд зазначає таке.
Згідно з матеріалами справи, додаток №20 від 28.04.2025 до контракту № 22/10 був наданий декларантом до митного органу після його вимоги про надання додаткових документів, про що прямо зазначено у пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025.
Таким чином, твердження відповідача про ненадання до митного органу додатку №20 від 28.04.2025 до контракту № 22/10 суперечать інформації, викладеній у пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість таких тверджень.
Таким чином, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, підлягають відхиленню.
Щодо доводів відповідача про те, що в рахунку-фактурі (інвойсі) від 22.05.2025 № KKX2025000001523-1524-1524-1526-1527-1528-1529 відсутнє посилання на контракт 22/10 від 01.10.2025, що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка даного вантажу, то суд погоджується із контраргументом позивача про те, що законодавством не встановлено вимог до оформлення інвойсу (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог, щодо посилання на контракт, призначення платежу тощо.
Окрім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким чином вказане впливає на визначення митної вартості товарів, що вказує на безпідставність даного твердження відповідача.
З тих самих підстав, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про невідповідність відомостей в довідці про транспортні витрати від 13.06.2025 № 466765 та рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4652401 від 13.06.2025 в частині відсутності відомостей про експедиторську винагороду, адже даний факт жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів.
Крім того, у пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025 зазначено, що на вимогу митного органу декларантом надано рахунок-фактура від 13.06.2025 № LS-4652401.
Тобто, декларантом надано відкоригований рахунок-фактуру від 13.06.2025 № LS-4652401, у якій вказано, що експедиторська винагорода складає 1730 грн без ПДВ, що додатково вказує на безпідставність тверджень відповідача у цій частині.
Стосовно тверджень відповідача про те, шо надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення не містить печаток митних органів країни відправлення, а наявний QR-код не зчитується, що ставить під сумніви достовірність відомостей, зазначених у митній декларації країни відправлення, то суд зазначає таке.
Заповнення митної декларації знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Крім цього, частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Також суд зазначає, що посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не надана оцінка додатковим документам, які надані декларантом, зокрема калькуляційному листу, прайс-листу, експертному висновку, копії митної декларації країни відправлення, а лише зазначено, що додаткові документи не усувають зазначених відповідачем невідповідностей.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: згідно з ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торгівельними марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Аналізуючи наведені доводи в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025 та картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025, суд зазначає таке.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.
В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості митних декларацій не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховуює при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Суд зауважує, що висновки суду у цій справі в цілому узгоджуються з висновками Верховного Суду, що зазначені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 по справі №804/16271/15, від 19.06.2020 по справі №1.380.2019.002044, на які, зокрема посилається відповідач у відзиві.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 5523,57 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 5523,57 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (вул.Мельницька, буд.26/2, м.Одеса, Одеська обл., 65005, код ЄДРПОУ 31595602) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000236/2 від 17.06.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000479 від 17.06.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» судовий збір у розмірі 5523,57 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО