12 листопада 2025 р. справа № 400/3153/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку письмового провадження, розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі
за позовомОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 . У рішенні суд вирішив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідно до Закону України № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- у задоволенні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, відмовити.
Рішення суду набрало законної сили з 16.06.2020 року.
28.07.2020 року судом виготовлені виконавчі листи у справі.
20.10.2025 року позивач подав заяву у порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати військову частині НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду від 18.12.2019 року у справі № 400/3153/19.
Заява позивача мотивована тим, що відповідно до рішення суду позивачу нараховано та виплачено індексацію грошової о забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року р/в № 44 від 25.02.2020 року в сумі 4 503,23 грн. Разом з тим, листом військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2025 року повідомлено, що для виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року було враховано 01.01.2016 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Таким чином, відповідачем протиправно для розрахунку індексації грошовою забезпечення було враховано 01.01.2016 року, а не 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошової забезпечення.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.
Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).
При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.
Згідно листа відповідача від 15.08.2025 року повідомлено, що відповідно до рішення суду позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року п/в № 44 від 25.02.2020 року у сумі 4 503,23 грн.
Суд звертає увагу позивача, що фактично позивач не згодний із виконанням рішення суду відповідачем у певний спосіб, що не узгоджується із порядком встановлення строку подання звіту про виконання рішення, врегульованого ст. 382 КАС України.
Так, рішенням суду від 18.12.2019 року судом було відмовлено у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року.
У рішенні суд дійшов наступного висновку: "Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що в період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідачем було встановлено базовий місяць, у суду відсутня можливість самостійно визначити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до вимог Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ належить до повноважень відповідача."
Відтак, жодних зобов'язань щодо виплати позивачу за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 року індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, резолютивною частиною рішення суду у справі № 400/3153/19 на військову частину НОМЕР_1 , не покладалось.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.12.2019 року, не підлягає задоволенню.
Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що правовідносини щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, які виникли вже після виконання рішення суду від 18.12.2019 року, по суті є новим спором, який повинен розглядатися в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення судового контролю, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз