12 листопада 2025 рокусправа № 380/20052/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913090162045 від 17.09.2025, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію у зв?язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв?язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної у довідці від 10.08.2021 №01-13/18/21, виданій Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 09 вересня 2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Вказує, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , 09.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою та доданими до неї документами про перехід із пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі норм ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, в редакції від 16.12.1993.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно з вищевказаним Законом України «Про державну службу». Натомість, переведено на пенсію по втраті годувальника згідно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З вказаним рішенням позивач не погоджується, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виносило жодного рішення щодо відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника позивачу, тому Головне управління не несе перед позивачем жодних правових наслідків. Повідомляє, що рішенням №913090162045 від 17.09.2025 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача шляхом переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», оскільки нормами Закону України «Про державну службу» не передбачено призначення даного виду пенсії.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначило, що ОСОБА_1 з 05.06.2000 перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності другої групи (в розмірі пенсії за віком). Згідно поданої заяви №6210 від 09.09.2025 заявницю переведено на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 з 09.09.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до поданої заяви переведено на пенсію у зв?язку з втратою годувальника. Дана заява опрацьована за принципом екстериторіального призначення (перерахунку) пенсій, у порядку єдиної черги Головними управліннями Пенсійного фонду України в Одеській та Івано-Франківській областях.
Повідомляє, що після виходу у відставку, померлому чоловікові позивачки було призначено та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а не пенсія державного службовця. Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов?язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства. Нарахування та виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці в разі втрати годувальника членам сім?ї померлого не передбачені.
Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, призначаються за нормами Закону №1058.
Таким чином, призначати пенсію в разі втрати годувальника за державного службовця чинним законодавством не передбачено.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.06.2000 перебуває на обліку і до 09.09.2025 отримувала пенсію по інвалідності другої групи в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003.
Чоловік позивача - ОСОБА_2 працював на посадах судді з 01.10.1987 по 13.11.2006. Звільнений з посади судді Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку згідно з постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 02.11.2006 №310-V на підставі наказу голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 №318-к.
Як видно з пенсійної справи ОСОБА_2 , останній отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/4610/22 від 11.04.2022 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 18 серпня 2021 року №913090174937 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки за вих. № 01-13/18/21 від 10.08.2021, виданої Західним апеляційним господарським судом (із застосуванням регіонального коефіцієнта), з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_3 суддя у відставці ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 31.05.2025 Серія НОМЕР_2 .
Згідно з Довідкою від 14.08.2025 №111, виданою ЛКП «Господар», позивач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , де разом із нею до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_2 .
09.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Вказана заява від 09.09.2025 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913090162045 від 17.09.2025 позивача з 09.09.2025 переведено на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як заначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, таке рішення прийнято у зв'язку з тим, що Законом України «Про державну службу» не передбачено можливості призначення пенсії по втраті годувальника.
Позивач вважає, що відповідач повинен був перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХXII, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, вважаючи у зв'язку з цим рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
На дату звільнення чоловіка позивача з посади судді (13.11.2006) діяв Закон України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 (далі - Закон №2862), частина четверта статті 43 якого визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини 1 статті 1 Закону №1058, відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати : 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.37 Закону №3723, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
У статті 371 Закону №3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст.37 Закону №3723, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі, а саме :
(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону №3723, або
(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону №1058.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402) не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.
Разом з тим, відповідно до п.2 розд.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону №889, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.
Аналогічні норми закріплені також у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 та у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994, який був чинним до 25.03.2016.
Відповідно до ч.13, 14 ст.37 Закону №3723, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що Законами №1058, №3723 регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889 фактично передбачено, що за наявності у особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Отже, за наявності умов, передбачених Законом №889 - стажу державної служби у ОСОБА_2 (понад 20 років станом на 01.05.2016), на утриманні якого перебувала дружина - ОСОБА_1 , остання має право на таку пенсію.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 по справі №420/9478/21 наголошено на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723 та вказано, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не отримував пенсії держслужбовця, а обрав щомісячне грошове утримання судді у відставці, оскільки в постанові від 16.05.2024 у справі № 480/9570/21 Верховний Суд вказав, що та обставина, що суддя у відставці пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник пенсійного органу повинен був роз'яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом № 1058-ІV, так і за Законом № 3723-XII, водночас в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення.
За змістом ч. 4 ст. 42 Закону №1058 органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відтак, пенсійний орган зобов'язаний призначати пенсію на найбільш вигідних умовах для пенсіонера.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 після виходу у відставку з посади судді Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
При цьому, станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді, який відповідно до ч.2 ст.46 Закону №889 зараховується до стажу державної служби становив більше 20 років.
Таким чином, покійний чоловік позивачки мав право на отримання пенсії за віком на підставі ст. 37 Закону №3723, п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
За наведеного правового регулювання, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у переході з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» та призначив менш вигідну пенсію - у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913090162045 від 17.09.2025 слід визнати протиправним і скасувати.
Разом з тим, аналізуючи доводи позивача стосовно обрання правильної базової величини для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме заробітної плати судді, що перебував у відставці, необхідно зазначити таке.
Верховний Суд уже неодноразово розглядав подібні справи, у яких сформував правові висновки щодо застосування норм права, зокрема, в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20.
У вказаній постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що Законом № 1058-IV передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статтею 27 цього Закону.
Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону № 1058-IV).
Судова палата виснувала, що незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17, від 16.05.2024 у справі № 480/9570/21, від 07.11.2023 у справі № 420/9478/21.
Як вже йшлося вище, відповідно до статті 37 Закону № 3727-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
У статті 37-1 Закону № 3727-ХІІ було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Закон України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 не визначав і не визначає на момент розгляду справи особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.
Водночас, Законом № 3727-ХІІ, зокрема, у редакції на момент виходу ОСОБА_2 у відставку, передбачались особливості пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Положеннями статті 37 Закону № 3727-ХІІ було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на вказаних умовах мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Проте, суд зазначає, що Закон №1058-IV, який передбачає можливість призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та її розміри, не визначає порядок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію, зокрема, за Законом №3723-ХІІ.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №440/7341/20, у подібних правовідносинах, враховуючи положення законів №1058-IV та №3723-ХІІ в сукупності, дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону №1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання, і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII визначається, зокрема, у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.
З огляду на це, суд зазначає, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника та доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у зв?язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723-ХII в розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 420/9478/21.
Водночас, щодо обрання способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913090162045 від 17.09.2025, яким ОСОБА_1 було переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», замість Закону України «Про державну службу», з метою належного захисту прав позивачки, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723 та виплачувати її у розмірі 70% від розміру пенсії за віком годувальника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, з урахуванням довідки від 10.08.2021 №01-13/18/21, виданої Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 09.09.2025.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2023 у справі № 420/9478/21, від 16.05.2024 у справі № 480/9570/21, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17, від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення даного спору.
При цьому, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача на інший вид пенсії та зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував попередньо це питання та розглядав заяву від 09.09.2025, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913090162045 від 17.09.2025, яким ОСОБА_1 було переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, замість Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) перевести ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від розміру пенсії за віком годувальника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, з урахуванням довідки від 10.08.2021 №01-13/18/21, виданої Західним апеляційним господарським судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 09.09.2025.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна