12 листопада 2025 рокусправа № 380/12406/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 40108833), щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 27 листопада 2020 року.
- Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області, (місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, починаючи з 27 листопада 2020 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його звільнено з Головного управління Національної поліції у Львівській області з 27.11.2020. Проте, відповідачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні. Вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, то позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою від 23.06.2025 залишено позовну заяву без руху.
На адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали (вх.№11751ел від01.07.2025 та вх.№54837 від 03.07.2025)
Ухвалою судді від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №60428 від 23.07.2025 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
В обґрунтування вказує, що застосовується спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену компенсацію за невикористану відпустку в порядку, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" задоволенню не підлягають.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №380/9425/22 , Головне управління Національної поліції у Львівській області 29.10.2022 здійснило нарахування індексації грошового забезпечення у сумі 2717,01 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №380/7492/24, Головне управління виплатило Позивачу 29.05.2025 здійснило нарахування та виплатило компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016,2017,2018,2019,2020 роки у сумі 29 895,94 грн.
Відповідач просив суд застосувати принцип співмірності, що узгоджується з позиціями Верховного Суду. Вказав, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України взявши до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№14085 ел. від 04.08.2025 та вх.№63678 від 05.08.2025) у якому критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, у Сколівському відділенні поліції Стрийського відділу ГУНА у Львівській області.
Згідно з витягом із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області (по особовому складу) від 26 листопада 2020 року № 356 о/с капітана поліції ОСОБА_1 з 27.11.2020 звільнено зі служби згідно з частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.
На виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 380/9425/22, відповідачем 29.10.2022 здійснено нарахування позивачу заборгованості по індексації грошового забезпечення
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №380/7492/24, Головне управління виплатило Позивачу 29.05.2025 здійснило нарахування та виплатило компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016,2017,2018,2019,2020 роки
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі Закон №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч.2-3 ст.77 Закону №580-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (у редакції до 18.07.2022), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.
Період з 27.11.2020 до 18.07.2022 регулювався редакцією статті 117 КЗпП України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності.
Проте, період з 19.07.2022 до 29.09.2025 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
У постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 суд касаційної інстанції вказав, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням приписів статті 117 КЗпПУ та правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Суд зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 24.11.2020 в день звільнення.
Натомість належні до виплати суми в загальному розмірі в сумі 29895,94 грн. були виплачені лише 29.05.2025 року.
Судом встановлено, що днем звільнення позивача є 27.11.2020, а тому першим днем затримки розрахунку є 28.11.2020 року.
Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 29.05.2025, а тому останнім днем є 28.05.2025.
Таким чином суд приходить висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 28.11.2020 до 18.07.2022 - 597 дні та з 19.07.2022 по 29.05.2025 (з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023 - 184 дні).
Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).
Так, згідно Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховано та виплачено ОСОБА_1 , судом встановлено, що розмір місячного грошового забезпечення позивача становив у вересні 2020 року - 13486,89 грн. та у жовтні 2020 року 9571,34 грн.
Кількість календарних днів служби позивача у вересні - жовтні 2020 року - становила 61 день.
Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 378,00 грн./61 день (13486,89 грн. + 9571,34 грн./61 день).
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.11.2020 до 18.07.2022 - становить 225 666,00 грн. (378,0 грн. х 597 днів).
При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.
Зокрема, істотність частки компенсації за непроведену індексацію-різницю в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 32612,95 грн./ 225666,00 грн. (сума компенсації за непроведену індексацію-різницю/ середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,14.
Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 28.11.2020 до 18.07.2022 становить: 378,00 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,14 (частка компенсації за непроведену індексацію-різницю) х 597 день (кількість днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 31593,24 грн.
Отже з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу = 31593,24 грн.
В свою чергу за період з 19.07.2022 по 29.05.2025 з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023 - 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 69552,00 грн. (378,00 грн. х 184 дні).
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві, складає 101145,24 грн. (69552,00 грн. + 21593,24 грн.).
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 101145,24 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні..
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області ( площа Генерала Григоренка,3, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області, щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 , середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 27 листопада 2020 року.
3.Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у розмірі 101 145,24 грн.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна