справа№380/14067/25
10 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з вимогами:
- стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 93 749,64 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на статті 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII). Вказує, що відповідно до змін, внесених Законом України № 2682-ІХ (щодо спрощення обліку робочих місць), Фонд здійснює визначення роботодавців, які не виконали норматив, в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ).
Позивач зазначає, що за результатами такого автоматизованого аналізу встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 середньооблікова кількість штатних працівників (СЧШП) за 2024 рік становила 17 осіб. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII (норматив для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб), Відповідач був зобов'язаний працевлаштувати 1 (одне) робоче місце для особи з інвалідністю.
Однак, за даними автоматизованої системи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у 2024 році становила 0 осіб. Таким чином, Позивач стверджує, що Відповідач не виконав норматив на 1 робоче місце.
На підставі статті 20 Закону № 875-XII, Позивач розрахував суму АГС у розмірі середньої річної заробітної плати, що склало 89 970,48 грн. (оскільки СЧШП 17 осіб, що більше 15). Розрахунок АГС надісланий Відповідачу через веб-портал Пенсійного фонду України 04.03.2025. Оскільки у встановлений строк (до 15 квітня 2025 року) Відповідач санкції не сплатив, Позивач також нарахував пеню за 84 дні прострочення (з 16.04.2025 по 08.07.2025) у сумі 3 779,16 грн.
Позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду (постанова від 24.04.2025 у справі №280/3642/23), яка підтверджує право Фонду стягувати АГС на підставі автоматизованого розрахунку без проведення попередньої перевірки Держпраці, а також покладає на роботодавця відповідальність за повноту та достовірність поданих до Реєстру відомостей. Додатково Позивач вказує, що Відповідач не подавав до центру зайнятості звіт за формою 3-ПН, що, на думку Фонду, свідчить про невжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Ухвалою від 11 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у наданому відзиві та доповненнях до відзиву позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач стверджує, що автоматизований розрахунок Позивача ґрунтується на неповних та помилкових даних, оскільки не враховує фактично працевлаштованих осіб з інвалідністю.
На підтвердження своїх заперечень Відповідач надала суду первинні документи, які спростовують дані автоматизованої системи Позивача:
- Довідку Сихівської МСЕК (Серія 12 ААА №808228), яка підтверджує, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю (ІІІ група) безтерміново.
- Докази (копію Податкового розрахунку сум доходу (1ДФ) за ІІІ квартал 2024 року), які підтверджують, що ОСОБА_2 була працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 за основним місцем роботи з 03 вересня 2024 року (ознака "100" у графі 22, ознака "2" (інвалідність) у графі 21).
- Пенсійне посвідчення (№ НОМЕР_1 ), яке підтверджує, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю (ІІІ група) довічно.
- Докази (копію Податкового розрахунку сум доходу (1ДФ) за IV квартал 2024 року), які підтверджують, що ОСОБА_3 була працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 за основним місцем роботи з 11 жовтня 2024 року (ознака "100" у графі 22, ознака "2" (інвалідність) у графі 21).
Відповідач також надала довідку про кількість працівників по місяцях 2024 року, за якою:
- січень-травень (5 місяців): СЧШП становила 17 осіб;
- червень-серпень (3 місяці): СЧШП становила 6 осіб (де обов'язок працевлаштовувати особу з інвалідністю відсутній, оскільки кількість працівників менше 8);
- вересень-грудень (4 місяці): СЧШП становила 22 особи.
Відповідач, посилаючись на роз'яснення Фонду (лист від 26.03.2007 №1/6-172) та власний розрахунок, стверджує, що норматив вважається виконаним, якщо середньооблікова кількість осіб з інвалідністю за рік становить 0,5 та більше, що округлюється до 1. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 працювала 4 місяці, а ОСОБА_3 - 2,5 місяці. При розрахунку середньооблікової чисельності за рік ((4 + 2,5) / 12 = 0,54), цей показник округлюється до 1, що відповідає встановленому нормативу. Таким чином, Відповідач вважає, що фактично виконала норматив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Позивач, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся з позовом про стягнення з Відповідача, ФОП ОСОБА_1 , АГС та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Вимоги Позивача ґрунтуються на автоматизованому розрахунку, проведеному в порядку, встановленому частинами 10-13 статті 19 Закону № 875-XII (в редакції Закону № 2682-ІХ), на підставі даних Реєстру та ЦБІ. Згідно з цим розрахунком, СЧШП Відповідача - 17 осіб, норматив - 1 особа, СЧШП осіб з інвалідністю - 0.
Відповідач заперечує проти позову, стверджуючи, що автоматизовані дані є помилковими, та надає первинні докази на підтвердження факту працевлаштування у 2024 році двох осіб з інвалідністю:
1. ОСОБА_2 (з 03.09.2024), що підтверджується довідкою МСЕК та Податковим розрахунком за ІІІ квартал 2024 року.
2. ОСОБА_3 (з 11.10.2024), що підтверджується пенсійним посвідченням та Податковим розрахунком за IV квартал 2024 року.
Відповідач також надала власні дані щодо СЧШП: 17 осіб (січень-травень), 6 осіб (червень-серпень), 22 особи (вересень-грудень).
Позивач не спростував належними та допустимими доказами надані Відповідачем первинні документи (довідки МСЕК, податкові розрахунки 1ДФ).
При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно з ст. 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частинами 6-9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Відповідно до ч. ч. 10-12 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. ч. 2, 3 ст. 20 Закону).
Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 року №70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №466; далі - Порядок проведення перевірки).
Предметом проведення перевірки, відповідно до п.2 вказаного Порядку, є реєстрація суб'єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб'єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно з п.16 Порядку проведення перевірки, у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 17 вказаного Порядку регламентовано, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акту перевірки відділенню Фонду.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки факту невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції.
Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після вказаних змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.
Суд окремо досліджує доводи Відповідача щодо неправомірності нарахування санкцій без попередньої перевірки органами Державної служби України з питань праці. Дійсно, така правова позиція існувала та була викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21.
Однак, суд зазначає, що 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2682-IX, яким було кардинально змінено механізм контролю та звітності. Нова редакція частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-ХІІ прямо передбачає:
«Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій..., які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій».
Ця зміна законодавства призвела до зміни судової практики.
Як вірно зазначає Позивач у своїй позовній заяві, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23 вказав, що попередня правова позиція (у справі № 400/3957/21) є неактуальною для правовідносин, що виникли після 06.11.2022.
Верховний Суд дійшов висновку, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (Позивач) отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції на підставі автоматизованого аналізу даних державних реєстрів, і проведення попередньої перевірки органами Держпраці для цього не вимагається.
Таким чином, суд відхиляє доводи Відповідача в цій частині як такі, що ґрунтуються на застарілому та нерелевантному правовому регулюванні.
Як встановлено судом, Позивач надав Розрахунок АГС від 04.03.2025, який є основним доказом наявності порушення. Суд, керуючись статтею 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи наданий Позивачем Розрахунок, суд ставить під сумнів достовірність даних, отриманих в "автоматизованому режимі".
У Розрахунку вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників (СКШП) Відповідача становить 17 осіб. При цьому, сума адміністративно-господарських санкцій (89 970,48 грн) у цьому ж Розрахунку прямо зазначена як «розмір половини середньої річної заробітної плати».
Суд звертається до норм статті 20 Закону № 875-ХІІ, яка чітко розмежовує ставки санкцій:
Пільгова ставка («половина середньої річної заробітної плати») застосовується лише до роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб.
Для роботодавців, у яких працює понад 15 осіб (у Відповідача, за даними Позивача, - 17), АГС розраховується у розмірі повної середньої річної заробітної плати.
Таким чином, Розрахунок Позивача є математично та юридично некоректним. Якщо СКШП дійсно становить 17 осіб, Позивач мав би нарахувати АГС у розмірі повної середньої річної зарплати (179 940,96 грн.). Якщо ж Позивач правомірно застосував пільгову ставку (половину), то це означає, що СКШП Відповідача насправді перебувала у діапазоні 8-15 осіб, а не 17.
Ця невідповідність є суттєвою. Вона свідчить про те, що автоматизована система, на яку посилається Позивач, припустилася помилки у базових вихідних даних. Якщо система помилилася у визначенні ставки санкції, суд не може бути впевнений у достовірності іншого параметра, розрахованого цією ж системою, - а саме, що середньооблікова кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю дорівнює "0".
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду обґрунтованість заявленої до стягнення суми, оскільки його власний розрахунок суперечить нормам статті 20 Закону № 875-ХІІ та містить взаємовиключні показники.
Водночас, Відповідач, заперечуючи проти позову, надав суду копії первинних звітних документів - Податкових розрахунків (1ДФ) за ІІІ та IV квартали 2024 року. Ці документи є саме тим джерелом даних, на підставі якого і формується Реєстр ПФУ, яким оперує Позивач.
Суд зазначає, що надані Відповідачем докази (копії 1ДФ та довідки про інвалідність працівників) підтверджують, що у 2024 році у Відповідача були працевлаштовані особи з інвалідністю.
Суд здійснює перевірку розрахунку середньооблікової чисельності працевлаштованих осіб з інвалідністю (СКШП(інв)) за 2024 рік на підставі доказів, наданих Відповідачем:
Січень - серпень (8 місяців): 0 осіб
Вересень (1 місяць): 1 особа ( ОСОБА_2 , працевлаштована з 03.09.2024)
Жовтень (1 місяць): 1 особа ( ОСОБА_2 )
ОСОБА_3 не враховується, оскільки працевлаштована 11.10.2024, тобто не з 1-го числа місяця і не відпрацювала повний місяць
Листопад (1 місяць): 2 особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 )
Грудень (1 місяць): 2 особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 )
Разом сума середньооблікової чисельності за місяці становить: (0 * 8) + (1 * 2) + (2 * 2) = 0 + 2 + 4 = 6. Середньооблікова кількість штатних працівників з інвалідністю за 2024 рік становить: 6 / 12 місяців = 0,5.
Згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників (Наказ Держкомстату № 286 від 28.09.2005), яка застосовується для розрахунку цього показника, при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (пункт 3.2.5). Округлення 0,5 відбувається до 1.
Таким чином, розрахунок, базований на первинних документах, наданих Відповідачем, доводить, що середньооблікова кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю за 2024 рік становить 1 особу. Норматив, визначений самим Позивачем для Відповідача, також становить 1 особу.
Отже, Відповідачем виконано норматив працевлаштування за 2024 рік.
За сукупністю досліджених доказів, суд дійшов висновку, що Позивач не довів правомірність та обґрунтованість своїх позовних вимог. По-перше, наданий Позивачем автоматизований розрахунок містить внутрішні суперечності (невідповідність між СКШП=17 та застосованою пільговою ставкою), що підриває його достовірність як доказу. По-друге, Відповідач надав належні та допустимі докази (первинну звітність 1ДФ), які спростовують висновок Позивача про "нульове" працевлаштування та підтверджують виконання нормативу (1 працевлаштована особа при нормативі 1).
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в діях Відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого статтею 20 Закону № 875-ХІІ передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, вимога про стягнення пені, яка є похідною від основної вимоги, також задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В позові Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 93 749,64 грн - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.