11 листопада 2025 рокусправа № 380/5764/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленої рішенням від 27.01.2025 №133850017509.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що неодноразово звертався до територіального управління Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату №8 та №9 від 02.04.2013. Розглянувши чергову заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії від 27.01.2025 №133850017509. Незгода позивача з таким рішенням зумовила звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді 31.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що вказані довідки не відповідають Додатку №5 до Порядку №22-1, оскільки оформлені не на відповідному бланку, та у таких відсутні всі реквізити, які передбачені у Додатку №5. Окрім того, довідки від 02.04.2013 №8 та від 02.04.2013 №9 підписані не уповноваженою особою (старший інспектор з кадрів), при цьому підписи керівника та головного бухгалтера відсутні. Наголошує, що в матеріалах справи відсутній документ, який надає повноваження старшому інспектору з кадрів право підпису документів ВАТ «Бориславський завод штучних алмазів і алмазного інструменту». У довідках відсутні адреси знаходження первинних документів, на підставі яких вони видані. Також довідки не містять згоди на проведення перевірки первинних документів, яка передбачена Додатком №5.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що в ході розгляду звернення встановлено, що надані для перерахунку пенсії довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1986 року по грудень 1995 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме Додатку 5 до Порядку №22-1 . Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити позивачу у перерахунку пенсії на підставі заяви від 20.01.2025 №159.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач 20.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідки від 02.04.2013 №8 та від 02.04.2013 №9.
Вказану заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 27.01.2025 №133850017509 про відмову в перерахунку пенсії.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу.
За змістом підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії. (пункт 2.10 Порядку №22-1).
Також згідно ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, з наведеною висновується, що обов'язковою умовою для врахування при визначенні розміру пенсії довідки про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року є підтвердження зазначених у довідці відомостей первинними документами. Водночас, органи Пенсійного фонду України наділені широким спектром повноважень щодо перевірки зазначених у таких довідках відомостей, зокрема щодо проведення перевірки первинних документів у суб'єкта видання такої довідки.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідки від 02.04.2013 №8 та від 02.04.2013 №9.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2025 №1338500175109 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1986 року по грудень 1995 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме Додатку 5 до Порядку №22-1.
Як вже зазначалось, форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії затверджена Додатком 5 до Порядку №22-1. Втім, станом на момент видання спірних довідок (2013 рік) форма довідки про заробітну визначалась саме Додатком 1 до п. 7 Порядку №22-1, про що і зазначено у правому верхньому куті таких довідок.
Отже, твердження відповідача-2 щодо невідповідності довідок встановленій формі є помилковими.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що довідки від 02.04.2013 №8 та від 02.04.2013 №9 підписані не уповноваженою особою (старший інспектор з кадрів), при цьому підписи керівника та головного бухгалтера відсутні. У довідках відсутні адреси знаходження первинних документів, на підставі яких вони видані. Також довідки не містять згоди на проведення перевірки первинних документів, яка передбачена Додатком №5.
Щодо твердження відповідача-1 про відсутність згоди на проведення перевірки первинних документів та адреси знаходження первинних документів, то суд зазначає, що повноваження відповідача на перевірку первинних документів закріплені Порядком №22-1 та Законом №1058-ІV. Відсутність примітки про надання згоди на проведення такої перевірки безпосередньо на довідці не спростовує таких повноважень пенсійного органу та не свідчить про відмову ВАТ «Бориславський завод штучних алмазів та алмазного інструменту» щодо проведення такої перевірки. На довідці міститься печатка товариства та адреса його місцезнаходження.
Щодо підписанта довідок, то суд враховує, що згідно з довідкою від 28.03.2013 №89 з 14.12.2012 в штаті ВАТ «Бориславський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» є тільки одна особа - старший інспектор з кадрів. Отже, всі довідки, в т.ч. і фінансового характеру видаються підприємством за одним підписом.
Крім того, слід врахувати, що на підтвердження відомостей, зазначених у довідках, позивачем долучено копії особових рахунків.
Проаналізувавши долучені довідки, суд висновує, що певні недоліки довідок не можуть бути безумовною підставою для неврахування відомостей, зазначених у цих довідках, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Водночас, саме органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки даних, зазначених у довідці, зокрема шляхом співставлення їх із особовими рахунками чи проведення перевірки.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про протиправність прийнятого відповідачем-2 рішення та наявність підстав для його скасування.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням довідок від 02.04.2013 №8 та від 02.04.2013 №9 суд повторно наголошує, що повноваження щодо перевірки зазначених у довідці про заробітну плану відомостей, здійснення перевірок та витребування додаткових документів покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Оскільки у спірній ситуації відповідач-2 дійшов передчасного висновку про невідповідність довідок вимогам законодавства та фактично не надав оцінку змісту таких довідок, то вимога позивача в цій частині є передчасною.
З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Також суд зауважує, що позивач помилково заявляє вимогу зобов'язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2025 №133850017509.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна