про закриття провадження у справі
12 листопада 2025 рокусправа № 380/18079/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 18 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, за врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 18 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання судового рішення у справі №380/24853/23 під час розрахунку індексації грошового забезпечення позивача неправильно визначив базовий місяць.
Представник відповідача подала на адресу суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечила з огляду на таке. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №380/24853/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 , зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 10.08.2016 по 28.02.2018 і застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/24853/23 Міністерство оборони України здійснило нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18.08.2016 по 28.02.2018, що підтверджується відповіддю Департаменту соціального забезпечення на адвокатський запит, який долучено до позовної заяви. Відтак, підстави саме для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення відсутні.
У зв'язку з цим, звертає увагу суду на те, що у 2025 році позивач повторно звернувся до суду із позовними вимогами, які вже розглянуті під час розгляду справи №380/24853/23.
Відтак, вважає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 239 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно із положеннями частини першої статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа - позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 квітня, 9 липня 2019 року (справи №№ 820/4261/18, 826/17587/18, відповідно).
Суд встановив, що 30.09.2024 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив у справі № 380/24853/23 рішення, згідно з яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково. Визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зобов'язав Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/24853/23, Міністерством оборони України здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 18.08.2016 по 28.02.2018. Сторонами вказані обставини не заперечуються.
Представник позивача звертаючись до суду з цим позовом зазначила у позовній заяві, що відповідач, на виконання судового рішення у справі №380/24853/23 під час розрахунку індексації грошового забезпечення позивача неправильно визначив базовий місяць, що стало підставою для повторного звернення до суду.
Суд звертає увагу, що зі змісту наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі №380/24853/23 і має вирішуватися в порядку статті 383 КАСУкраїни.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові №380/14971/23 від 14.05.2025.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинна був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
У разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Отже, відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 справа №522/10140/17.
Отож, підсумовуючи викладе вище, суд повторюючись, зазначає, що оскільки позивач оскаржує рішення відповідача, яке прийняте на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №380/24853/23, зміст правовідносин полягає у судовому контролі за виконанням рішення суду у справі №380/24853/23. Відтак, відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі тих підстав, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вирішений судовим рішенням у справі №380/24853/23, що набрало законної сили.
Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд
провадження у справі №380/18079/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.
Ухвала суду набуває чинності з моменту її підписання.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМричко Н.І.