10 листопада 2025 рокусправа № 380/9172/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, -
Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 14 813,70 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять грн. 70 коп.) відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами службового розслідування, було виявлено факт переплати грошового забезпечення, яке було виплачене за період перебування на лікуванні солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 14813,70 грн. Відповідач перебуває у самовільному залишені військової частини, та своїми діями свідомо вчиняє кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Військова частина НОМЕР_1 листом звернулася до ОСОБА_1 із проханням про повернення переплати грошового забезпечення 14813,70 грн, проте, на телефонний зв'язок та/або письмово відповдач не повідомив та/або не виявив про своє бажання щодо повернення переплати грошового забезпечення. Тому, військова частина НОМЕР_1 звертається із даним адміністративним позовом до суду щодо захисту прав та інтересів військової частини НОМЕР_1 .
13.05.2025 суддя звернувся з запитом за до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України у Львівській області щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 . Відповідь на вказаний запит надійшла на адресу суду 13.06.2025.
Ухвалою від 17.06.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2024 №372, солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , та він вважався таким, що прибув в район ведення бойових дій під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2025 №31, солдат ОСОБА_1 вважався таким, що вибув з району виконання бойового завдання за призначенням на лікування до ВМКЦ СР місто Дніпро.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2025 №57, солдата ОСОБА_1 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Рапортом тимчасово виконуючого обов?язки командира механізованої роти військової частини НОМЕР_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_2 , вх. № 6/19/3805 від 23.03.2025 стало відомо, що 23.03.2025 близько 9:00 год., під час звірки з медичними закладами по військовослужбовцям механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , які знаходяться на лікуванні, було виявлено, що солдат ОСОБА_1 , стрілець - снайпер 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , згідно повідомлення військової частини НОМЕР_5 від 22.03.2025 за Вих. №555/9064, на стаціонарному лікуванні та амбулаторному огляді у військовій частині НОМЕР_5 в тому числі і в цивільних закладах охорони зони відповідальності з 30.01.2025 по 17.03.2025 не перебував.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 23.03.2025 №91, солдат ОСОБА_1 , який відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 вважався таким, що перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 з 30 січня 2025 року у зв?язку із відсутністю у лікувальному закладі.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.03.2025 №163, призначено службове розслідування, щодо уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Військовою частиною НОМЕР_1 було подано запит до військової частини НОМЕР_5 від 13.03.2025 за вихідним №6/18/2/1173 щодо надання інформації про дату прибуття, термін перебування солдата ОСОБА_1 , а також стосовно виписки чи переведення до іншого лікувального закладу.
Листом від 22.03.2025 №555/9064 від військової частини НОМЕР_5 військову частину НОМЕР_1 було повідомлено, про те, що за період з 30.01.2025 по 13.03.2025 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_5 у тому числі і в цивільних закладах охорони здоров?я зони відповідальності військової частини НОМЕР_5 не перебував.
В ході службового розслідування, було виявлено факт переплати грошового забезпечення, яке було виплачене за період перебування на лікуванні солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 14 813,70 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 №6/18/3/858.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 01.04.2025 №174, було встановлено наступне, а саме:
«Заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу на виконання вимог ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за фактом виявлення ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підготувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направити разом з копіями матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою надання йому належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової робити подати адміністративний позов до Львівського окружного адміністративного суду відносно солдата ОСОБА_3 про відшкодування шкоди державі в розмірі 14 813,70 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять грн. 70 коп.)».
Також, військовою частиною НОМЕР_4 було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01.04.2025 за вихідним №6/18/2/1452, відносно солдата ОСОБА_1 .
Натомість, військова частина НОМЕР_1 листом (досудова вимога) від 14.04.2025 за Вих.№6/18/2/1667, звернулася до ОСОБА_1 із проханням про повернення переплати грошового забезпечення 14 813,70 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять грн. 70 коп.), проте, на телефонний зв?язок та/або письмово ОСОБА_1 не повідомив та/або не виявив про своє бажання щодо повернення переплати грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 немає можливості утримати кошти з солдата ОСОБА_1 , та здійснювати стягнення за переплату грошового забезпечення 14 813,70 грн, оскільки солдат ОСОБА_1 , перебуває у самовільному залишені військової частини, та своїми діями свідомо вчиняє кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на те, що відповідач самостійно не сплатив заборгованість, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232 здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).
За змістом ст. 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю, ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 26, 27 Статуту №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX (далі - Закон №160-ІX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Так, за матеріалами службового розслідування підтверджено, що відповідачу нараховано та виплачено грошового забезпечення у сумі 14813,70 грн за період з 30.01.2025 по 17.03.2025, які повинні бути відшкодовані ним як завдана шкода державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону №160-IX).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
На день подачі даного позову відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 14813,70 грн, з огляду на що вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно з вимогам ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вартість завданої державі шкоди за переплату грошового забезпечення у розмірі 14 813,70 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан